автор: Людмила Кліщук
з Вінниці
У Вінниці з нагоди Дня спротиву окупації Криму 26 лютого провели акцію “Чи болить тобі?”.
Вінницька область – один із регіонів, де з 2014 року, після російської окупації півострова, компактно мешкають переселенці-кримчани.
Кількадесят представників патріотичних громадських організацій міста вийшли разом із кримськими татарами на Майдан Героїв Небесної Сотні. Присутні тримали прапори України та кримськотатарського народу, банери “Крим буде вільним”, “Крим бореться”, “Чи болить тобі?”, “Ти в моєму серці” та інші.
“Акція спрямована на те, щоби привернути увагу українського суспільства, міжнародної спільноти до проблем окупації Криму, злочинів, які вчиняє Російська Федерація на півострові, зокрема, щодо порушення прав людини. І ми нагадуємо, що не забули про те, що сталося в 2014 році – Крим сьомий рік окупований, ми як можемо боремося за його повернення”, – сказала ініціаторка акції заступниця голови ГО “Ветан” (у перекладі з кримськотатарської – “Батьківщина” – “Н”) Юлія Піскунова.
Серед присутніх на акції – кримські татари Баха та Ісмаїл. Вони брати. До 2014 року мешкали поблизу Керчі.
34-річний Ісмаїл до російського вторгнення працював водієм. Зараз – приватний підприємець на Вінниччині. Одружився з українкою, яка теж виїхала з Криму. Батьки продали будинок у Керченському районі та придбали дім на Поділлі.
“Навесні сім років тому чимало кримчан раділи окупації, казали, що пенсії піднімуть. А я вже у квітні 2014 року відчував, що за мною стежать, зокрема, через релігійні погляди. Після того, як виїхав на материк, до батьківського дому через два місяці приїхали російські силовики. Біля нашого помешкання буцімто проводили навчання: виставили зброю, кулемет, стукали до батьків у оселю, але вони не відчинили. Тоді, в 2014 році, вони ще не мали права вриватися на обшуки так, як зараз – по КГБшній системі”, – пригадує Ісмаїл.
Чоловік їхав із Криму з однією сумкою та рушником, тоді ще працювала залізниця. На материку його зустріли ті кримські татари, які вже виїхали, та місцеві волонтери.
“Я покинув півострів, бо не став миритися з тим, що так свавільно окупували Крим. І знаю, що в Росії роблять з такими, як я: викрадають, вбивають”.
Зв’язок з півостровом кримський татарин тримає, адже там залишилося чимало знайомих і друзів, але спілкуються на теми нейтральні, бо, каже, “кругом стоїть прослушка”.
“Ми завжди готові повертатися в Крим. Але його просто так ніхто не віддасть. Політично не віддасть. А війною Україна не піде. Самі українці як народ – дружні та готові воювати, але не політичне керівництво. На мою думку, Крим вернеться тоді, коли сильно зміцніє Туреччина. Можливо, ця країна ще повпливає на ситуацію”, – вважає Ісмаїл.
Його 38-річний брат Баха – з досвідом ведення бойових дій на Донбасі: брав участь у боях за Савур-могилу в складі добровольчого батальйону “Крим”, отримав поранення.
Зараз ветеран кримськотатарського батальйону пригадує, що рівно сім років тому був активним учасником великого мітингу в Сімферополі – саме ця акція протесту стала символом спротиву півострова російській окупації.
Тоді в Сімферополі на проукраїнський мітинг вийшло багато людей – близько десяти тисяч.
“Я особисто бив одного “руского” монтировкою. Це той день, коли ми їх “вижили”. Було відчуття, що ми відстояли свою територію. Це ж до нас прийшли, на нашу землю, якісь незрозумілі люди. І в той же день наші лідери нам сказали розійтися, а на наступний пообіцяли видати нам зброю. Ми планували, що приїдемо в Керч, станемо на поромі, зможемо відкривати вогонь, якщо наступатимуть з моря. Ми розуміли, що будуть втрати, але ми були до цього готові. Але вранці вийшли і побачили на парламенті новий прапор – триколор”, – пригадує Баха.
За його словами, сподівання прибічників РФ у Криму навесні 2014-го були оптимістичними, але те, що спіткало півострів на сьомому році окупації, оптимізму не додає.
“В 2014 році кричали, що бензин дешевший з Росією буде. Зараз води нема, який бензин?! Вони його питимуть?! Всі річки пересохли, і один снігопад ситуацію не врятував!” – каже Баха.
До того, як покинути Крим, Баха допомагав українським підрозділам, що були заблоковані у військових частинах Феодосії – перекидали з друзями через паркан домашні коржі, які випікали татарки.
Виїхав Баха з Криму в кінці березня. Оселився на Вінниччині в місті Ладижин.
“Нам казали, що вже ось “завтра” настане – і буде зброя, і ми зможемо відбити Крим. Так ми чекали до липня, зрозуміли, що зброю нам не дадуть, і поїхали на Донбас у складі добровольчого батальйону “Крим”, – розповідає кримський татарин.
У серпні 2014-го вертоліт, в якому перебував Баха, обстріляли. Куля зрикошетила та влучила йому в спину. Лікувався в шпиталях Запоріжжя й Дніпра.
“Як Крим будемо повертати?” – запитую у кримського татарина з бойовим досвідом.
“Тільки з війною, а як інакше? Під мікрофоном землю ніхто ніколи не повертав. Ми це всім кажемо, навіть своїм лідерам (кримськотатарського народу – “Н”). Ви покажіть мені приклад хоча б одного народу, який повернув свою землю в мікрофон? Землю свою силою треба повертати. Ми це знаємо. Але це все вирішує державний лідер”, – зауважує Баха.
Скептичну гримасу в Бахи викликає згадка про дипломатичні зусилля керівництва держави щодо деокупації півострова.
“Якби нам сказали: ось вам зброя, умовно кажучи, 20 танків, – ми б хоч зараз пішли. Народ збереться. Ми зобов’язані свою землю повернути, рано чи пізно. Якщо в нас це не вийде – ми повинні своєму підростаючому поколінню пояснити, що та земля – це не їхня, а наша. Народ шкода просто. Ми думали про те, як акуратно зайти туди (в Крим). Ми знаємо всі ті стежки, і як це зробити. Але з точки зору нашої релігії, ми можемо принести шкоду нашому народу, який там, в Криму – їм можуть влаштувати велику розправу. Я знаю татар, які зникали безвісти, а потім їх знаходили мертвими”, – розповідає Баха.
Довідка
26 лютого в Україні відзначають День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
У цей день 2014-го року у місті Сімферополь відбувся мітинг кримських татар та українців на підтримку територіальної цілісності України.
Читайте також:
День спротиву окупації Криму: Держдеп США виступив із заявою
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!