Вахтанг Кіпіані
журналіст, редактор сайту “Історична правда”, викладач, блогер
(FB)
Рішення надати право громадянам де-факто “ДНР-ЛНР-РФ” вчитись у будь-яких вишах України без обмежень – це історія, де безпека і права людини є перпендикулярними, а не паралельними.
Люди, які останні шість років перебували під інформаційним, силовим, гуманітарним та іншим впливом росіян та їхніх терористичних недореспублік – це не просто “молоді люди”.
Презумпцію невинуватості ніхто не скасовував. Але коли ми заходимо в аеропорт, то без слів надаємо право нас підозрювати, обшукувати – і не один раз; ми зобов’язані відповідати про мету поїздки, хто збирав наші валізи, скільки грошей веземо і ще масу неприємних речей. Але всі нормальні люди розуміють – це не тому, що на летовищі працюють погані люди, а тому, що так правильно, і ці правила написані кров’ю.
Кожен звідти може бути агентом “КГБ ДНР-ФСБ РФ”, а може і не бути.
І цю дилему з безпекою та недовірою до людей, які та їхні рідні невідомо що робили і роблять останні роки і які є залежними від путінських колаборантів, треба вирішувати.
Всякої політичної мразоти, яка їздить до Кремля і на ефіри росТБ, написане стосується так само. Поїхав до Путіна – будь готовий до того, що твій телефон слухають. Не хочеш бути під особливим контролем – не їздь до країни-убивці. Це дуже проста дилема.
Читайте також:
Кожен абітурієнт з ОРДЛО – це мінус один “громадянин ЛДНР”, – Казанський
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!