Дивний зв’язок між Росією та каталонським сепаратизмом, – El País

Пілар Бонет
московська кореспондентка газети “El País” (Іспанія), стаття від 27 листопада 2019 

переклад статті La extraña relación entre Rusia y el independentismo від 27 листопада 2019

Лідери каталонського сепаратизму наблизилися до політичних позицій Росії, з якими збігаються у своїй критиці Європейського Союзу

Позиція сепаратистських лідерів Каталонії щодо Росії еволюціонувала від дистанціювання, що ґрунтується на проєвропейських позиціях каталонського націоналізму, до збігів у критиці Європи. В основі цієї еволюції відчувається розчарування тим, що ЄС не підтримав процес [відділення Каталонії].

Неприйняття цього Брюсселем та країнами Півночі стало поразкою тих, хто сподівався на аналогії між імовірним постанням “Каталонської республіки” та міжнародним визнанням трьох країн Балтії та інших незалежних ексреспублік СРСР 1991 року.

У спрощеній грі аналогій Каталонія зробилася такою собі проєкцію на пострадянський простір. Але не на 15 республік, давно визнаних ООН як окремі держави, а на регіони, які зробилися невизначеними зонами після розпаду Радянського Союзу.

Із тих невизначених територій чотири встряли в конфлікт під час агонії Радянського Союзу: Нагірний Карабах (в Азербайджані), Південна Осетія та Абхазія (в Грузії) та Придністров’я (в Молдові). Ще три – Крим і дві зони на Донбасі – зробилися “невизначеними” 2014 року після військової інтервенції Росії, попри те, що їхня приналежність Україні була визнана й гарантована Москвою та міжнародним співтовариством. У своєму законодавстві ні Росія, ні Україна не розглядають референдум про самовизначення як шлях до зміни державних кордонів.

Кожен конфлікт має власну окрему історію, однак саме існування та безпека цих “невизначених територій” залежить урешті-решт від Кремля. З часом усі вони більшою чи меншою мірою перетворилися на заручників нової холодної війни між Росією та Заходом.

Із Брюсселя чи Вашингтона “невизначених” зазвичай розглядають гамузом, без нюансів. Хоча частина з них могла б обрати свою долю, якби СРСР запровадив закон від квітня 1990 року, яким передбачався референдум для визначення майбутнього автономій, що входили до складу республік СРСР, у випадку, якби ті скористалися своїм конституційним правом виходу з єдиної держави.

До 1 жовтня 2017 року каталонські сепаратисти зазвичай дистанціювалися від пострадянських територій, які перебували в орбіті Москви, і сподівалися зайняти місце в об’єднаній Європі. Цього року позиції каталонських лідерів були поширені в Росії багатотиражною “Комсомольською правдою”, активною захисницею лінії Кремля. Ця газета надрукувала інтерв’ю з [лідером каталонських сепаратистів, який переховується в ЄС] Карлесом Пучдемоном у січні, а з [нинішнім главою уряду Каталонії] Кімом Торра – у квітні. Крім того, в жовтні Пучдемон з тієї ж трибуни звинуватив Євросоюз, що ЄС, мовляв, “дивиться в інший бік” під час каталонської кризи та “дозволяє поліції однієї зі своїх держав-членів застосовувати насильство щодо своїх громадян”.

“Прикро визнавати, що європейські політичні інституції бачать усе це і мовчать”, – стверджував він.

Зі свого боку Торра заявив про бажання “зламати суворі перешкоди, встановлені Іспанією” для надання віз росіянам.

“Коли ми станемо незалежною країною, то застосовуватимемо власну візову політику”, – заявив глава каталонського уряду.

Едуард Чесноков, заступник головного редактора міжнародного випуску “Комсомольської правди”, є автором обох згаданих інтерв’ю, а ще – статті, передрукованої каталонською та англійською мовами в “Ель Насьональ” 10 лютого 2018 року. З деякими розбіжностями між російською та англійською і каталонською версіями Чесноков запропонував російське посередництво в конфлікті.

“Росія має повне право експортувати стабільність не лише на Близький Схід, а й до матінки Європи”, – зазначив автор. Також у статті йдеться: “Російська модель переважає над західною, що в міжнародних конфліктах має успіх лише в постачанні зброї усім учасникам конфлікту, які скидаються на “демократичну опозицію на кшталт сирійської”…

Каталонія, можливо, найважливіший російський курорт, який багатьом нашим відпочивальникам заміняв Крим, перш ніж той повернувся на батьківщину”, – вів далі Чесноков.

“На світовій арені існує лише одна країна, яка надає стабільність, а не політичне та економічне рабство. Це моя матінка Росія, – ішлося в каталонському виданні. – Тож якщо жителі Іберійського півострова попросять, Москва готова знову надати допомогу, що дозволить підтримати стабільність у нашому спільному європейському домі”. Також Чесноков у твіттері назвав Пучдемона “гуру соціальних мереж”.

Під час анексії Криму та вибуху сепаратизму в Україні 2014 року мені доводилося писати про небажання частини сепаратистських кіл Каталонії, щоб їх асоціювали з російською політикою. Відповідальні за міжнародні зв’язки так званої “ДНР” скаржилися тоді, що їхні запрошення до участі в сепаратистському з’їзді залишилися без відповіді в Каталонії та Країні Басків.

Прихильники “незавершених” державних проєктів в колишньому СРСР гуртуються, щоб бути сильнішими, і логічно, що вони прагнуть встановити зв’язки з каталонським сепаратизмом для обміну досвідом і захисту своєї справи.

Запитання, яке варто сформулювати зараз: чи прагнуть того самого в Каталонії?

Щодо Росії, то ця держава з імперськими традиціями на етапі посилення використовує каталонське питання як додатковий елемент своєї власної політики, яка полягає в створенні сприятливої для Кремля громадської думки про Росію як про міжнародного арбітра, поглибленні існуючої тріщини в ЄС і звільнення від санкцій, накладених через агресію проти України.

переклав: Сергій Борщевський, письменник і дипломат, експерт Центру дослідження Росії

Читайте також:
Іспанія розслідує втручання ГРУ РФ у референдум в Каталонії