Витяги з вироку Марківу: як італійський суд перевершив пропаганду Кремля

Олесь Городецький
голова “Християнського товариства українців в Італії”
(FB)

Як Павійський суд розуміє ситуацію в Україні 2014 року. Перевищив навіть пропаганду Кремля.

Подаю лише маленький витяг з тексту рішення суду, щоб показати спосіб мислення і знань суду, який засудив Віталія Марківа до 24 років в’язниці.

Окремі перлини виділю:

– “Внаслідок проголошення декларації про незалежність з боку України, дійсно, сформувалися проросійські політико-ідеологічні угрупування, що чинили опір визнанню українського уряду”.
Це коли і які? Чи вони думають, що Незалежність Україна проголосила в 2014 році?

– Банди російського офіцера Гіркіна, що складалися з російських найманців і підтримували проросійських сепаратистів (pro-russi) називають “русофілами” (filorussi), а не росіянами.

– “Громадянська війна на території України”, а не агресія Росії

– “Українська армія, яка намагається повернути контроль над територіями”, а не визволити від окупантів власні землі.

– “Повсталі українці захопили близько розміщений пагорб Карачун, на якому знаходилася телевізійна антена, місце особливого стратегічного інтересу, відібраного в проросійських сил”.
“Повсталі українці” — це ЗСУ, а Карачун вони, виявляється, захопили і відібрали в проросійських сил, а не звільнили.

Переклад:

“Місце події. (Театр розгортання події)

Факти, які розглядаються в цьому процесі, мали місце 24 травня 2014 року на території Донбасу, більш точно в місті Слов’янську, поблизу пагорба Карачун.

В цей період місто Слов’янськ було окуповане (зайняте) проросійськими сепаратистами. Внаслідок проголошення декларації про незалежність з боку України, дійсно, сформувалися проросійські політико-ідеологічні угрупування, що чинили опір визнанню українського уряду.

Після рухів (подій) лютого 2014 року, відомих як «Євромайдан» на площі в Києві, відбувалися жорстокі зіткнення між військовими української армії та проросійськими сепаратистами.

7 квітня епіцентром зіткнень став регіон Донбасу, де мали місце жорстокі вуличні акції, з подальшими деклараціями про незалежність Донецької та Луганської народних республік, що підтримувалися «русофілами» (filorussi), які в квітні 2014 року отримали контроль над українськими державними установами в різних містах регіону, між якими місто Слов’янськ.

Дія громадянської війни на українській території бачить протистояння між українською армією – яка намагалася відібрати контроль над територіями – та проросійськими силами з самопроголошених республік Донецька та Луганська.

Конфлікт тривав аж до серпня 2014 року, коли підписання Мінського протоколу 5.9.2014 року припинило конфлікт в східній Україні з договором, укладеним представниками України, Росії, ДНР і ЛНР; незважаючи на те, що протокол був підписаний під егідою ОБСЄ, конфлікт відновився в 2015 році.

(Далі йде розповідь Посла Італії в Україні, який розповідає про розвиток подій і про заклики посольства до громадян Італії не відвідувати ці території через сильну небезпеку для життя).

Громадська війна в розпалі, вийшла на поверхню (показана) з показів італійських журналістів, заслуханих на процесі (Франческа Вольпі і Андреа Карруба) також з огляду на специфічну ситуацію в місті Слов’янську, окупованому проросійськими силами, де повсталі українці захопили близько розміщений пагорб Карачун, на якому знаходилася телевізійна антена, місце особливого стратегічного інтересу, відібраного в проросійських сил”.

Це — лише маленький приклад “об’єктивного” та “неупередженого” павійського правосуддя.

* * *

Як інформувала “Новинарня“, попри наявність переконливих доказів у тому, що боєць 1-го батальйону Національної гвардії України ім. генерала Кульчицького Віталій Марків ніяк не міг бути причетним до обстрілу, внаслідок якого загинули у травні 2014 року на Донеччині загинули італійський фоторепортер Андреа Роккеллі та його російський перекладач Андрій Миронов, суд у місті Павія засудив нацгвардійця до 24 років ув’язнення.

Читайте також:
#FreeMarkiv: на будівлі МВС вивісили величезний банер
на підтримку Віталія Марківа