Померла визначна російська правозахисниця Людмила Алексєєва, яка вимагала вивести війська з України

Найстаріша російська правозахисниця, співзасновниця Московської гельсінської групи Людмила Алексєєва померла в Москві у віці 91 рік.

Про це повідомили в раді при президенті Росії з питань розвитку громадянського суспільства і прав людини.

До самої смерті Алексєєва була головою Московської гельсінської групи – найстарішої з діючих у Росії правозахисних організацій.

Людмила Алексєєва (Славинська) народилася 1927 року в Криму, у Євпаторії.

До правозахисної діяльності долучилася в 1966 році, беручи участь в акції протесту проти арешту і засудження в СРСР письменників Андрія Синявського та Юлія Даніеля, які публікували свої книжки за кордоном в обхід цензури.

Брала участь у виданні “Хроніки поточних подій”, поширювала самвидав.

1976 року на пропозицію дисидента Юрія Орлова стала одним із засновників Московської гельсінської групи в СРСР.

У лютому 1977 року Алексєєва під тиском КДБ була змушена емігрувати з СРСР та оселилася в США, 1982 року отримала американське громадянство.

У 1977-1980 рр. підготувала монографію “Історія інакомислення в СРСР. Новітній період”, що стала першим фундаментальним історичним дослідженням на дану тему. У той самий період вела програми про права людини на радіо “Свобода» і “Голос Америки”. Видала у США свої мемуари The Thaw Generation (“Покоління відлиги”)

Повернулася в Росію 1993 року, в травні 1996 року була обрана головою Московської гельсінської групи (МГГ).

У 1998-2004 роках  – президент Міжнародної Гельсінської федерації.

У 2004-2008 рр. – один з організаторів, а потім зі співголів Всеросійського громадянського конгресу (разом із Гаррі Каспаровим та Георгієм Сатаровим).

Із серпня 2009 року 82-річна на той час Людмила Алексєєва брала активну участь у “Стратегії-31” – регулярних виступах громадян на Тріумфальній площі Москви на захист 31-ї статті Конституції РФ про свободу зборів, була одним із постійних організаторів цих акцій. 31 грудня 2009 року під час спроби проведення чергового мітингу на Тріумфальній площі Алексєєва була затримана бійцями ОМОНу і доставлена до відділку міліції, що викликало великий резонанс в Росії і за кордоном.

У 2002-2012 роках – член комісії з прав людини при президенті Російської Федерації (згодом перетворена на раду з розвитку громадянського суспільства і прав людини ). Вийшла на знак протесту.

У 2010 році учасники руху “Наші” на Селігері прирівняли Алєексєєву до “фашистів”.

Людмила Алексєєва в Києві з Василем Овсієнком і Євгеном Сверстюком, 2014 р. Фото: “Гордон”

Учасниця конгресу “Україна – Росія: діалог”, що відбувся 24-25 квітня 2014 року в Києві за участі Михайла Ходорковського, Бориса Нємцова, Юрія Луценка, Євгена Захарова, українських дисидентів радянських часів Євгена Сверстюка, Михайла Овсієнка, багатьох російських журналістів та письменників та ін.

У вересні 2014-го Алексєєва підписала заяву з вимогою “припинити агресивну авантюру РФ – вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну і військову підтримку сепаратистам на Південному Сході України”.

20 липня 2017 року, в день дев’яностоліття Людмили Алексєєвої, президент Росії Володимир Путін приїхав до неї додому, привітав і підніс гравюру із зображенням її рідного міста – Євпаторії, що на той час була окупована Росією.
При цьому 90-річна жінка поцілувала Путіну руку.

Також вона в інтерв’ю ЗМІ називала Крим “нашим” (російським).

Із 3 грудня 2018 року – знову член ради при президенті Путіну з розвитку громадянського суспільства і прав людини.

Серед іншого, була лауреатом премії імені Андрія Сахарова (2009), офіцером ордена Почесного легіону Франції (2007) та ін.

Цитати Людмили Алексєєвої про Україну:

“Не звертайте уваги на те, що я росіянка. Мені соромно за те, що ми робимо по відношенню до України. Повірте мені, я не одна така. У нас таких людей багато. Ми не все імперіалісти” (2017).

“Дай вам Бог бути успішними. І не тільки заради вас. Будете успішними ви, і Росія швидше позбудеться від своїх імперських геномів, і швидше поверне на нормальний шлях розвитку”.

“Чесно кажучи, я як росіянка заздрю ​​українцям. Звичайно, у них дуже скрутне становище, але вони хоча б йдуть правильним шляхом”.

Про окупований Крим:

“Крим наш, без всяких!… Інша справа – війна”.

“Я не знаю, чи виграли живуть там люди економічно через те, що Крим став російським, але з точки зору загальної громадянської атмосфери вони, звичайно, програли. Тому що навіть при Януковичі в Україні було вільніше, ніж у нас в Росії зараз”.

Про Росію:

“Зараз наші справи дуже кепські. Нам зовсім не до цієї війни (з Україною). Санкції не знімають. Економіка у нас не піднімається. Тому я не думаю, що росіяни хочуть війни”.

Читайте також:
“Стало соромно за свою країну”. Ольга Сімонова з Челябінська
зреклася громадянства РФ і воює за Україну в ЗСУ