Донеччина завершує створення 50-кілометрового проспекту Олекси Тихого на чотири міста

Графіка: Павло Островський

Донецька область зробила ще один крок до створення 50-кілометрового проспекту імені Олекси Тихого з єдиною нумерацією, який має з’єднати Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку.

Сьогодні, 28 вересня, міська рада Дружківки проголосувала за перейменування вулиці Московської на проспект Олекси Тихого. Про це сайту “Новинарня” повідомив Павло Островський, регіональний координатор руху “Сильні громади”.

“За” проголосували 22 депутати з 27 присутніх на сесії. Пропозицію підтримали всі фракції, представлені в міськраді, зокрема й мер, свого часу замішаний у сприянні сепаратистам.

Міський голова Валерій Гнатенко заявив, що це “знакова подія для Дружківки”, і наступний етап – створення єдиного проспекту Олекси Тихого від Слов’янська до Костянтинівки.

За словами Островського, незадовго до цього, під час “депутатського дня”, секретар міськради – голова комісії з декомунізації Ірина Бучук розповіла, що серед жителів вулиці Московської було проведено опитування, і більшість респондентів підтримали ідею створення “трансміського” проспекту, названого на честь визначного земляка, правозахисника й дисидента Олекси Тихого.

Громадський активіст також поінформував, що проти перейменування голосували чотири депутати. З них троє – з “Опозиційного блоку”: Дмитро Ковилін, Сергій Бурикін (“брали участь в організації незаконного “референдуму за ДНР”, зазначає Островський) і Анатолій Регеда, а також представниця партії “Наш край” Галина Небогатікова. Депутат від “Опоблоку” Сергій Головченко утримався.

“Примітно, що Небогатікова й Головченко отримують зарплату з українського бюджету – Небогатікова як начальник міського управління праці і соціального захисту населення, а Головченко – керівник обласного підприємства “Спорт для всіх”. Однак присяга держслужбовця не заважає їм проявляти свою політичну позицію, яка в них виражено українофобська”, – наголосив Павло Островський.

Загалом у міськраді Дружківки 36 депутатів, з них “Опозиційний блок” представляють 18, “Наш край” – 9, Блок Порошенка – 3 (це більшість), Радикальну партію Ляшка – 4, ВО “Батьківщина”- 2 (останні дві фракції – опозиція).

За словами громадського активіста, голосування за проспект Олекси Тихого в Дружківці стало підсумком тривалої копіткої роботи великої ініціативної групи, яка повертала пам’ять про земляка, чиє ім’я довгий час було під забороною.

Як писала “Новинарня“, голова Донецької обласної держадміністрації Павло Жебрівський ще під час засідання колегії ОДА 17 травня закликав міських голів Костянтинівки, Дружківки, Краматорська та Слов’янська в рамках декомунізації завершити процес створення в області єдиного проспекту імені Олекси Тихого.

Станом на кінець вересня 2016 року окремі топоніми для створення єдиного проспекту Олекси Тихого вже перейменовані в Слов’янську, Краматорську, Олексієво-Дружківці й відтепер – Дружківці.
На черзі – перейменування ділянок проспекту в Костянтинівці та частині Краматорська і Слов’янська.

Триває робота для встановлення наскрізної нумерації будинків. Зокерма, міська рада Дружківки вже відправила в Донецьку ОДА дані щодо кількості будинків, які слід “підігнати” під номери єдиного проспекту.

Раніше, під час велопробігу з нагоди Дня Незалежності, громадські активісти самостійно  розвісили на стовпах уздовж траси таблички “проспект Олекси Тихого”.

Довідка

Олекса (Олексій) Іванович Тихий — визначний український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.
Народився 1927 року на хуторі Їжівка Краматорського району, загинув у травня 1984-го в тюремній лікарня міста Перм.
Автор самвидавних праць “Мова народу — народ”, есеїв “Роздуми про українську мову і культуру в Донецькій області” і “Думи про рідний Донецький край”, що стали, крім його участі у Гельсінкській групі, причиною обвинувачення Тихого в “антирадянській пропаганді”.

Читайте також:
Московський проспект у Києві перейменували на Степана Бандери.
Проспекту Шухевича поки не буде

Вищий адмінсуд відмовив місту на Полтавщині в позові до ВР щодо декомунізації “червоної” назви