“Війна вдома, на Донбасі”. Ветеранський блокнот Олексія Бешулі

 

ГО “Інтерньюз-Україна” запросила учасників бойових дій, які мають бажання писати і готові ділитися своїми історіями, до участі в соціальному проекті “Голос війни: школа публіцистики для ветеранів АТО”.

Протягом літа кілька десятків чоловіків і жінок у Києві проходять воркшопи від знаних письменників, журналістів, тренерів, опановують літературні техніки, виконують практичні завдання.

Найкращі тексти, написані під час занять, запланували розмістити в провідних українських медіа та видати у вигляді книги.

Головний редактор “Новинарні” Дмитро Лиховій виступив у ролі ментора на одному з таких воркшопів та дав “курсантам” завдання – написати “лист із фронту” тиловому другові.
Як і домовлялися, “Новинарня” публікує найкращі твори в рубриці “Ветеранський блокнот”.

Олексій Бешуля – крайній праворуч. Фото з ФБ

Війна вдома, на Донбасі

Лист другові дитинства, який переїхав до Києва

автор: Олексій Бешуля
уродженець міста Донецьк, доброволець, ветеран АТО;
у 2014-2015 роках служив у лавах Збройних сил України – 54-й і 131-й окремі розвідувальні батальйони

Привіт, малий.

От ми і помінялись. Тоді після ліцею я поїхав до Києва, а ти лишився в Донецьку. Тепер ти переїхав у столицю, а я повернувся додому, на Донбас.

Хоч ми вже давно не спілкувались, але вчора навіяло спогади. Півночі любуватись
рідним степом, териконами – і не таке навіє.

Пам’ятаєш, як ти провалився у породу тоді, в десятому класі, а потім, як тільки вийняв ногу – покотився схилом? Навколо війна, а в мене терикони досі з цим асоціюються.

Тоді ми ще любили кидати петарди з вершин, а зараз із тих самих вершин ведеться
вогонь. Наче й звук не дуже схожий, але щоразу виринає картинка з дитинства.

Знаєш, мені все частіше здається, що та сама п’яна гладківська гопота (Гладківка – місцевість у Донецьку – Авт.) спостерігає за мною, та вже з опорників і спостережників, а не дешевих прокурених наливайок.

Зараз сушу змоклу від роси форму, тільки зранку повернулись із “прогулянки”.

Тоді з тобою екстрімом було поекрити на ліцейському балконі і не попастися, а зараз кілька затяжок розмоклих цигарок на забутому Богом і Генштабом опорнику, навпаки, заспокоюють. Закурив – і кудись зникає адреналін. Спокійно так стає, тихо. І я точно розумію, що вдома.

Колись після відбою ми на балконі спостерігали за святковим салютом. Пам’ятаєш, нас побачила чергова. Доповідна, кабінет директора. “Чому порушуєте розпорядок дня?” Переминаєшся з ноги на ногу, розумієш, що треба кивнути, вибачитись і пообіцяти більше не повторювати такого. А хочеться сказати, що просто хотів помилуватись нічним небом, яке підсвічує салют.

Тепер же на нічних прогулянках небо також світиться, але іншими салютами.

От так ми лежали на краю краю посадки, а над нами свистіли міни. Кілька разів пролітали зграйки трасерів. Потім щось впало просто за нами. Дерева, кущі, вся посадка враз засвітилась.

Я досі не розумію що це було. Добре, що нас не побачили, як тоді на балконі. Не було би доповідних і промов про дисципліну. Пару разів моя уява малювала,
що було б, але я проганяю ці думки.

Цікавіше згадувати як ми йшли назад. Я перестрибував рівчак, послизнувся, і ствол АГСа за плечами бахнув мене в потилицю. На опорнику почув зичне: “Як так вийшло?” Відмазався: “Добре, що моя власна цяцька мене в нокаут не відправила”.

Посміялись, щоб не зважати на повністю промоклий камуфляж. І поїхали відпочивати в розбиту сільську школу. Мене там чекає томик братів Стругацьких і ватний матрас. Наче такі дрібниці, але життя набуває якогось суворого комфорту.

Та годі про мене. Не соромся, напиши як влаштувався, що цікавого про наших знаєш.

Цікаво, чи зустріну когось знайомого на наступній “прогулянці”, чи то соцмережі брешуть.

У мене скоро відпустка, може, побачимось, а може, знову поміняємось. Я поїду з дому до Києва, а ти з Києва додому.

Читайте також:
“Я бачив жінку”. Ветеранський блокнот Антона Колумбета

“Лист до фортепіано”. Ветеранський блокнот Ігоря Михайлишина

“Лист до саду”. Ветеранський блокнот Ірини Цвілої

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна