ЄСПЛ встановив, що Україна неефективно розслідувала загибель військовослужбовця “Айдару” Дмитра Шабрацького на території військової частини у 2015 році

Європейський суд з прав людини встановив порушення права на життя у справі військовослужбовця “Айдару” Дмитра Шабрацького, вбитого на території військової частини 26 березня 2015 року.

Відповідне рішення було ухвалене 26 березня, повідомляє правозахисний центр “Дія”.

ЄСПЛ визнав порушення Україною статті 2 Європейської конвенції з прав людини (“Право на життя”).

Справа стосувалась військовослужбовця “Айдару”, тіло якого було виявлено на території військової частини зі слідами насильницької смерті — підірвана кисть лівої руки та кульове поранення в голову.

Попри явні неузгодженості в картині злочину на місці події, слідство направляло всі свої зусилля для доведення версії самогубства.

Але батьки померлого наполягали на розслідуванні вбивства, адже безпосередній командир неодноразово погрожував їхньому сину під час служби.

У результаті, розслідування насильницької смерті сина заявників триває вже понад десять років. Зокрема ЄСПЛ констатував, що клопотання заявників про проведення певних слідчих дій, які вони подали у 2016 році, залишались без розгляду до 2024 року. Один із заявників (батько військовослужбовця) помер у 2024 році, так і не дочекавшись завершення розгляду справи.

ЄСПЛ визнав, що з огляду на недоліки розслідування, зокрема відсутність задовільного пояснення низки серйозних розбіжностей у свідченнях свідків та експертів, заявникам можна вибачити серйозні сумніви щодо версії самогубства та думку, що розслідування може приховувати більш зловісне пояснення, таке як вбивство.

ЄСПЛ вважає, що органи влади не виконали свій обов’язок надати задовільне та переконливе пояснення смерті сина заявників, яка сталася, поки він перебував під опікою держави. Отже, військова служба загиблого покладала на Україну зобов’язання пояснити смерть військовослужбовця шляхом проведення ефективного розслідування.

“Враховуючи, що з 2015 року Сили оборони зросли в десятки разів, це рішення має важливе значення, адже у ньому закріплено принципи розслідування злочинів відносно військовослужбовців”, — наголошують у правозахисному центрі.

Зокрема ЄСПЛ у п. 64 вказав:

“Щодо того, як Уряд посилався на численні проведені слідчі заходи, Суд повторює, що ефективність розслідування не може оцінюватися лише на основі кількості складених звітів, опитаних свідків або вжитих інших слідчих заходів. Висновки розслідування повинні ґрунтуватися на ретельному, об’єктивному та неупередженому аналізі всіх відповідних елементів”.

“Надзвичайно важливе рішення для всіх Сил оборони. Безкарності немає місця в українському війську. А злочинці мають знати, що покарання їх все одно наздожене через роки”, — відреагувала на рішення військова омбудсменка Ольга Решетилова.

Контекст

Як писала “Новинарня” раніше, 26 березня 2015 року Дмитро “Поет “Шабрацький загинув за нез’ясованих обставин на базі “Айдару” – від вибуху гранати й пострілу в підборіддя з автомата Калашникова. Він служив у загоні під командуванням Ігоря “Рубєжа” Радченка. Слідство від початку обстоювало версію самогубства. А через рік, 30 березня 2016-го, кримінальне провадження в цій справі було закрито.

“У ході слідчого експерименту встановлено можливість самостійного заподіяння собі тілесних ушкоджень, які виявлені у Шабрацького Д.С. (здійснення пострілу з автомата у голову при наявності в руках гранати з витягнутим кільцем)”, – написано в постанові про закриття провадження, яку підписав старший слідчий СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Андрій Кустиков.

Адвокатка батьків Шабрацького Євгенія Закревська оскаржила закриття провадження, і суд цю скаргу задовольнив. Надто багато виявилося в цій справі суперечностей.

Як розповідають близькі Шабрацького, він неодноразово скаржився на конфлікт із “Рубєжем” та його правою рукою Яковчуком (позивний “Яша”).

В одному зі своїх численних листів до слідчих органів та виконавчої влади мати Дмитра стверджує, що за два дні до своєї загибелі син на кілька хвилин заїхав додому, показав батькам фото своїх командирів і сказав, що ці люди можуть його вбити:

“Чиїми руками, як – я не знаю, але якщо раптом скажуть, що він, дурень, покінчив життя самогубством, потрапив під авто, нажерся наркоти, а потім іще й контрольний постріл у голову – нічому не вірте, це справа рук цих людей”.

Конфлікт із командирами в Поета виник через його надмірний потяг до справедливості.

“Під час коротких зустрічей час від часу Дмитро скаржився батькам на нецільове використання бійців батальйону, а саме на те, що їх задіювали в якості особистої охорони, в тому числі, охорони дітей і нерухомості впливових у регіоні осіб, а також, як він висловлювався, “комуністично-регіональних сходняків”. Колишні бійці, з якими нам доводилося спілкуватися, підтверджують факти залучення “роти Радченка” до дій, не пов’язаних із виконанням бойових завдань”, – пише Томак.

А Євгенія Закревська в коментарі часопису “Тиждень” розповіла, що судмедекспертиза встановила: на спині Шабрацького була гематома, схожа формою на військовий чобіт.
“За версією експерта – військового після вибуху відкинуло на якісь берці. Але граната розірвалася за спиною, тобто падати загиблий мав вперед, на живіт”, – зауважила адвокат.

За даними “Тижня”, в день загибелі Шабрацький телефонував знайомим і просив його “врятувати” – забрати з бази в Лисичанську. Проте за ним ніхто так і не приїхав.
Тепер колеги Радченка відмовляються давати свідчення, мотивуючи це страхом за своє життя та членів своїх родин.

Ігор Радченко (другий зліва в нижньому ряду) під час відвідування пораненого експровідника Правого сектору Дмитра Яроша в лікарні. Фото з ФБ Дмитра Яроша