Решетилова розповіла, як координувала виведення військових із заблокованої позиції

Ольга Решетилова,
військовий омбудсман

(FB)

Мама просила: «Синочку, зберігай холодний розум». Ми знали, що робиться все можливе, щоб нас змогли безпечно вивести.

Тридцятисемирічний Олександр, нині командир роти однієї з механізованих бригад, пробув на позиції 139 днів. За цей час ситуація на полі бою суттєво змінилася. Коли воїни заходили на КСП роти, було ще відносно спокійно. Хоч автомобілі вже не доїжджали, бо була замінована дорога, пішки від точки вивантаження можна було дійти. Проте вже днів через 20 ротації стали зовсім складними, розповідає Олександр. Ворог перерізав логістику, знищив наземний дрон, яким командування постачало на КСП їжу й воду. Тому довелося скидати провізію вже з повітряного дрона. Згодом росіяни почали повністю контролювати небо. А потім їх набігло дуже багато в цей «квадрат», і ротація стала взагалі неможливою. Спершу на КСП перебувало троє осіб, усі офіцери. Тривалий час в обмеженому просторі з тими ж самими людьми – це те, що було для Олександра найважчим. Але згодом, каже, стали між собою як родичі. Також дуже підтримувала сім’я.

– Дружина звернулася по допомогу до Військового омбудсмана. Мама просила: «Синочку, зберігай холодний розум, не роби поспішних дій». Вона була найспокійнішою з усіх. Мабуть, уже змирилася, бо я третій раз в армії: строкова служба, потім АТО й оце зараз. Мої рідні всі казали: не здумайте виходити самі. І це дуже сильно тримало. Тому що коли на тому кінці дроту починається істерика – все, це зіпсований настрій. А кому зрештою перепадає на горіхи? Правильно, тому, хто перебуває поруч.

Отримавши від родини Олександра скаргу на його довготривале перебування на позиціях, Ольга Решетилова зв’язалася з командуванням, яке пообіцяло вжити всіх можливих заходів, щоб деблокувати військових.

– Для мене було важливо, що рідні повірили нам. Вони максимально підтримували Олександра. І вже коли ми з ним зустрілися, він розповідав, що це дуже допомагало як йому самому, так і іншим побратимам. Особливо, коли родичі деяких військових, навпаки, переконували самовільно залишити позиції.

Двічі на день військовослужбовці виходили на зв’язок з безпосередніми командирами. Доповідали про ситуацію на передньому краї. Тим часом командування вживало всіх можливих заходів для їх безпечного виведення.

Пізніше до офіцерів приєдналися ще троє бійців: двоє солдатів і сержант із сусідньої позиції, яку розбив ворог. Згодом у сектор зайшла одна зі штурмових бригад із завданням прокласти коридор для Олександра та його побратимів.

– Нам сказали, що, хлопці, приготуйтеся, якщо все буде добре, то через два дні будете виходити. Ну так воно й сталося. О 8-й годині ранку ми почали рух. Там по двох напрямках проводили штурми. Це, можна сказати, був відволікаючий маневр. І вороги на нас вже не сильно звертали увагу. Купа дронів над головою. Незрозуміло, чи то наші, чи то не наші. До точки евакуації йшли 12 годин. Діставшись до орендованої квартири, ми кинули речі й одразу поїхали в сауну. У нас на позиції був сухий душ, вдавалося дотримуватися елементарної гігієни, але я мріяв відпаритися і привести себе до більш-менш людського вигляду.

Усім, хто перебував на позиціях, дали відпустки:

– У нас після відпочинку абсолютно всі приступили до своїх обов’язків, ніхто не пішов в СЗЧ.

«Війна змінюється. Уникнути довготривалого перебування військовослужбовців стає все складніше. У таких ситуаціях дуже важливо забезпечити довіру між військовослужбовцем, командуванням, родиною. Коли така довіра є і всі максимально злагоджено виконують свої завдання – успіх гарантований. Налагодження цієї довіри – одна з функцій Військового омбудсмана», – підсумовує Ольга Решетилова.

Читайте також:
У деяких штурмових полках фіксували масові порушення прав військових, – Решетилова