“За нашу і вашу свободу”: у “Хартії” розповіли, як добровольці з Білорусі захищають Україну “на нулі”

На північ від Харкова на «нулі» воюють добровольці з Білорусі — Каралуг, Сварог, Місяць і Річ. Білорусь вони покинули через переслідування: дехто з них вже встиг побувати під арештом за сфабрикованими звинуваченнями, інші мали подібні загрози. Й врешті всі четверо переїхали до України та уклали контракт з 2-м корпусом НГУ «Хартія».

Про це розповіли в пресслужбі «Хартії».

Нині добровольці виконують завдання у складі мінометного розрахунку під постійними обстрілами. Вони прагнуть побороти зброєю російський, а з ним — і білоруський режим й невпинно йдуть до своєї мети.

Командир розрахунку білорусів Місяць приїхав в Україну з Білорусі наприкінці 2022-го. Влітку 2024-го разом зі своїми співвітчизниками почав співпрацювати з «Хартією», врешті перевівся до бригади.

«Традиційний білоруський прапор — біло-червоно-білий. Я вийшов у футболці таких кольорів на День волі — білоруський день пам’яті, що вважається опозиційним днем. Мене заарештували на 30 діб за біло-червону футболку, — згадує Місяць.

Рік тому ми вперше спробували співпрацювати з “Хартією”, і нам сподобалося. У нас разом дуже класно вийшло виконати завдання, ми завдали великої шкоди ворогу. З часом сюди перевівся. В “Хартії” сподобалися люди, ми себе відчули як вдома».

Мінометник Каралуг — на 50% поляк, на 25% білорус і на 25% українець — у війську вже чотири роки. Продовжує воювати після поранення та мріє повернутися в Білорусь після перемоги України.

«Дякую богу, що я не москаль, — посміхається Каралуг. — У 2021 році доля змусила мене покинути Батьківщину. Основна причина — довелося познайомитися з правоохоронною системою Білорусі зсередини.  У 2022-му я пішов у штурмовики. Потім отримав поранення коліна і тепер зовсім не можу бігати, можу лише ходити. Тут на позиціях навантаження якось можу витримати.  Вусатого таргана [самопроголошеного президента РБ Олександра Лукашенка — прим.] можна перемогти тільки силою зброї. Я борюся за вашу і нашу свободу — банально звучить, але це так. Мені 46 років уже. Проте та крапелька надії, яка в мене залишилася, дає сили».

20-річний Річ — уперше на «нулі». В Україну він переїхав п’ять років тому, рятуючись від переслідування білоруського режиму.

«У 2020 році ми сюди приїхали, втікали від влади, — розповідає Річ. — У Білорусі для мене були реальні загрози. Не має значення, що я був підлітком — такий режим не враховує вік, стать, расу чи щось інше, він враховує лише лояльність.  Для мене будь-який білорус тут — це мій брат або сестра. Захищати їх — мій обов’язок. Свобода — можливість обирати свій шлях. Я обрав свій шлях, але це вибір без вибору. Тут або вбий, або будеш убитим».

Сварог, білорус з українським корінням, відчув себе чужим на Батьківщині й також вирішив стати на захист України.

«Білоруси, які тут перебувають, — це активні люди, які прагнуть щось змінити в цьому світі, — вважає Сварог. — Дитинство я провів тут, в Україні. І зараз приїхав її захищати. Хочу перемоги України. Це був би наш шанс змінити той режим у Білорусі. Щоб перемогти Росію, треба довбати, довбати та ще раз довбати: потихеньку там влупити, там влупити, саму Росію лупити потихеньку. Як вода камінь точить — крапля за краплею».

Детальніше історії білоруських добровольців «Хартії» — у відеорепортажі.

Читайте також:
СЗР має дані щодо подальшої військової експлуатації росіянами території Білорусі