Данило Алпєєв з Харкова разом з родиною опинився в епіцентрі атаки російських безпілотників у власному будинку на півдні міста 11 червня. Внаслідок атаки вони опинилися під завалами. Данило почав співати гімн України, прощаючись з життям. Проте їх врятували.
Як все було, постраждалий розповів “Суспільному”.
Під час атаки 11 червня Данило був вдома зі своєю родиною: мамою, молодшим братом і батьком-ветераном. Два дрони поцілили по їхньому будинку, ще кілька — впали поряд.
Данила та його родину відкопували сусіди та рятувальники. Мати, батько й брат теж вижили, але опинилися в лікарні з опіками та пораненнями.
“О 12-й годині почалися перші влучання, але це не у мій дім, це — в сусідні будинки. Я спав. Чув якісь вибухи, але я спав. Тоді я почув, як воно дуже близько вже прилітає. І тоді вибіг я у коридор. Коли вже “шахед” залетів у будинок, пару метрів біля мене, тоді я вибіг у коридор, у під’їзд. З того моменту ще два “шахеди” прилетіли у квартиру мого сусіда”, — згадує Данило.
Данила із сім’єю повністю завалило стіною. Третій “шахед” залетів за голову хлопця — прямо під стіну. Каже, тоді подумав, що вже смерть.
Данило Алпєєв. Фото: Суспільне Харків/Вікторія Якименко
Після чергового удару його придавило стіною, а згодом на ногу впала драбина. Каже, вже попрощався з сім’єю та дівчиною. А, коли вже прийшли рятувальники, дах почав ще сильніше горіти, коли нас діставали.
“Почав я гімн співати. коли вже діставали мого тата, вже його дістали, коли діставали мою маму, тоді я почав співати гімн зі страху та адреналіну. У мене були колись військові-друзі з дитинства, які боронили нашу країну. Їх зараз немає. Тоді я згадав, коли мене завалило стіною — я згадав, що хлопці перед смертю, коли йшли на війну, перед смертю співали гімн на прощання. Тоді я це згадав й почав співати”, — згадує Данило Алпєєв.
У лікарні після влучання в будинок опинилася вся родина Данила: мати, батько та молодший брат Вадим. Вадим каже, лежачи під завалами, підспівував брату, щоб усіх підтримати.
Дмитро Кравченко з молодшим сином Вадимом, Харків, 13 червня 2025 року. Суспільне Харків/Дмитро Гребінник
Батько Данила та Вадима, Дмитро Кравченко говорить, на удари дронів відреагував миттєво — сказав родині ховатися та ліг на підлогу. Торік Дмитро демобілізувався, у війську був 11 років, служив на Донеччині.
“Дружина із дітьми стояла біля мене. Я побачив, що тріскається стеля, я їх відштовхнув. Мене хвилею з нашої кімнати нахилило. Ногу зачепило. Потім я згадав закордонних медиків, коли як щось летить, то як падати, то я різко став на коліна й на лікті. Потім мене конкретно засипало. Я тільки двічі чув, що дружина казала: “Діма”. А що саме — я не чув”, — розповів постраждалий.
Зараз родина збирає гроші на нове житло, тому що втратили усе. З тимчасовим прихистком допомогли друзі Данила — вони грають у футбол в одній команді. Данило каже, мріє відновитися та знову повернутися на поле. Поки ігрову форму носить у лікарняній палаті.
“Лікарі кажуть, що у мене здоров’я — дай Боже. Як теля, нове народився. Народився другий раз, у сорочці. Зашили ногу. Почуваюся я добре. Іноді болить нога. А так, все добре. Спина поболює. Все — моментами. Дуже файні лікарі мене лікують”, — зазначає Данило.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
