Вбивця бахмутського активіста Мирошниченка Олександр Боришок, який вийшов із тюрми через контракт із ЗСУ, вже втік у СЗЧ

Один з убивць українського активіста з Бахмута Артема Мирошниченка, які завдяки рекрутингу до ЗСУ були умовно-достроково звільнені від відбування покарання за вбивство, самовільно залишив військову частину та може втекти з України.

Як передає “Новинарня“, про це в суботу, 19 квітня, повідомив у фейсбуці брат убитого активіста Сергій Мирошниченко.

Напередодні стало відомо, що вбивці Артема Мирошниченка вийшли на волю через контракт зі Збройними силами України. Суди задовольнили їхні подання про вихід із тюрми за УДЗ (умовно-достроковим звільненням) для проходження ними військової служби за контрактом. Так, Полтавський районний суд задовольнив подання Божковської виправної колонії №16 про звільнення Миколи Барабаша, а Первомайський міськрайонний суд Харківської області – щодо Олександра Баришка, який відбував тривале покарання в Первомайській виправній колонії №117.

“Ті два виродки, які вбили мого брата, вже на свободі. Після набрання чинності вироку – 8 років та 9 років і 2 місяців відповідно – вони вирішили підписати контракт і піти в ЗСУ. Відбувалося тишком-нишком, про що дізнався зовсім недавно. Як добровольцю та як колишньому військовому, який пробув на фронті добровільно 2 роки, дуже сумно усвідомлювати, що поруч із моїми побратимами може опинитися така тварюка. Бачивши всі шість років знущання з правосуддя та над Україною, вони нібито стали захисниками, але в їхнє каяття та щире бажання захищати Україну я не вірю – це легальний спосіб уникнути тюрми та утекти. До речі, один – це вже зробив!” – написав Сергій Мирошниченко в соцмережі.

За його словами, один з убивць “зараз знаходиться в СЗЧ, а мати його, за деякою інформацією, знаходиться в Пітері (м. Санкт-Петербург, РФ), та ця наволоч може туди злиняти”.

➡️ Підписуйтеся на канали “Новинарні” в Телеграмі та в YouTube, а також у ТікТок та Instagram.

Сергій Мирошниченко оприлюднив картку за фактом СЗЧ (самовільного залишення частини) Олександра Баришка, який служив у військовій частині А0666 – це 28-ма окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового походу.

Із довідки випливає, що Баришок Олександр Олександрович, 2002 р.н., самовільно залишив частину 8 квітня 2025 року, перебуваючи в місті Дружківка на Донеччині.

“Боляче кожного разу дзвонити своїм побратимам і дізнаватися погані новини, знаючи, як їм це важко за три роки й дізнаватися, що цей сцикун пробув там всього нічого, і вже навтьоки. Так що це не щиросердне каяття і захист України – це всього-на-всього прикриття”, – вважає Сергій.

Читайте також:
“Трагедія українського Бахмута”: через роки суд виніс вирок убивцям активіста Артема Мирошниченка. Мову так і не згадали

Передісторія. Справа про вбивство Артема Мирошниченка

13 червня 2024 року – через 4,5 роки після злочину – Слов’янський міськрайонний суд Донецької області виніс вирок обвинуваченим у вбивстві українського активіста та волонтера з Бахмута.

Суд встановив, що Олександр Баришок та Микола Барабаш увечері 29 листопада 2019 року напідпитку на вулиці в Бахмуті забили до смерті активіста ГО “Бахмут український” Артема Мирошниченка. Він повертався додому після фестивалю патріотичного кіно. Нападникам на момент скоєння злочину було 17 і 16 років відповідно.

Як ідеться в ухвалі судової колегії, обох обвинувачених визнали винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 (“Умисне тяжке тілесне ушкодження”) та ч. 4 ст. 187 (“Розбій”) Кримінального кодексу України та призначити їм покарання.

Олександр Баришок, раніше судимий переселенець із Ясинуватої, за сукупністю вироків, засуджений до позбавлення волі строком на 9 років та 1 місяць. За місяць до вбивства Мирошниченка він отримав вирок за інший злочин, грабіж, та був звільнений від відбування покарання із випробуванням в 1 рік.

Микола Барабаш засуджений до позбавлення волі строком на 8 років.

У строк покарання вбивцям зарахували термін попереднього ув’язнення з 30.11.2019 по 02.12.2019 та з 11.12.2019 до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку “1 день попереднього ув’язнення дорівнює 1 дню позбавлення волі”.

Згідно із вироком, зловмисники частково визнали свою вину.

Із кожного засудженого стягнули по 7640 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Тобто цивільний позов потерпілого Сергія Мирошниченка, рідного Артемового брата, задоволений лише частково. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.

Із Барабаша і Баришка також стягнули по 7500 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

У тексті вироку жодного разу не згадана українська мова Мирошниченка як причина конфлікту з нападниками, що обернувся убивством. При тому що брат загиблого Сергій Мирошниченко в інтерв’ю “Новинарні” 2020 року наполягав на тому, що питання мови було визначальним в нападі на Артема.

Артем Мірошниченко похований у Ямполі

Із весни 2023 року Бахмут, де вбили активіста, перебуває під російською окупацією.

Артем Мирошниченко похований у Ямполі Донецької області (підконтрольна Україні територія).

18 квітня 2025 року стало відомо, що вбивці Артема Мирошниченка вийшли на волю через контракт із ЗСУ.
Полтавський районний суд задовольнив подання Божковської виправної колонії №16) про умовно-дострокове звільнення засудженого Миколи Барабаша для проходження військової служби за контрактом. Таке ж рішення ухвалив Первомайський міськрайонний суд Харківської області щодо Олександра Баришка, який відбував покарання в Первомайській виправній колонії №117.

Читайте більше про цю справу у великому матеріалі “Новинарні“:
“Свідок – інвалід, боїться й мовчить”: бахмутська справа “вбитого за мову” Артема Мирошниченка рік по тому

Цю подію назвали “трагедією українського Бахмута” 2019 року.

Як інформувала “Новинарня“, ввечері 29 листопада в Бахмуті два молодики 16 і 17 років, напали на громадського діяча Артема Мирошниченка. Як зазначали знайомі Мирошниченка, спортсмени побили активіста за те, що на їхні запитання він відповів українською мовою.

Водночас пресслужба Артемівського міськрайонного суду (м. Бахмут Донецької області) ще 7 грудня 2019 року назвала “недостовірною та неправдивою” інформацію про те, що Артема Мирошниченка вбили через конфлікт на мовному ґрунті.

Артем Мирошниченко

“Ви вважаєте, що Артема вбили за українську мову? Суд же оприлюднив незгоду з цим формулюванням”, – запитувала “Новинарня” Сергія Мирошниченка, брата загиблого Артема і потерпілого в цій справі. Його відповідь була: “Та не в суді справа, а в тому, що слідство це не довело.

Але ж поштовхом до конфлікту стала відповідь брата на питання: “Что ты здесь ходишь?” саме українською мовою.

Зі слів свідка, хлопці перепитали: “Ты что, не можешь говорить на нормальном языке? Мы этого не понимаем”.

2 грудня 2019 року суд обрав запобіжний захід для 16-річного бійця ММА Миколи Барабаша: згідно з рішенням судді Олександра Любчика, на час слідства хлопець мав перебувати під цілодобовим домашнім арештом.

Проукраїнську громадськість Бахмута обурило рішення суду щодо занадто м’якого запобіжного заходу, а також те, що засідання проходило у закритому режимі – з залу вивели навіть родичів постраждалого, мотивувавши тим, що прокуратура не надала документів про їхні родинні стосунки з потерпілим. Адвокат обвинувачуваного говорила російською, а її підзахисний навіть вимагав перекладача з української. Про це поінформував бахмутський активіст Віктор Горобець. Він також висловив припущення, що напад на Мирошниченка був спланований заздалегідь.

Після побиття 36-річний Мирошниченко перебував у комі. 6 грудня 2019 року активіст помер від отриманих травм.

Після цього підозру Миколі Барабашу перекваліфікували за іншою частиною тієї ж статті “Умисне тяжке тілесне ушкодження” (…“що спричинило смерть”). Раніше хлопцю загрожувало від 5 до 8 років ув’язнення, надалі покарання збільшилось з 7 до 10 років за ґратами.

7 грудня суд обрав запобіжний захід для 17-річного Олександра Баришка — другого фігуранта справи. Згідно з рішенням судді Артемівського міськрайонного суду Ольги Конопленко, раніше судимий за грабіж Баришок мав провести 2 місяці в СІЗО без права внесення застави.

У засіданні 7 грудня з матеріалів справи стало відомо, що Мирошниченка били обидва хлопці (раніше повідомлялося, що лише один із двох). Це зафіксували відеокамери з будинків поряд та відеореєстратор з машини, яка була припаркована біля місця побиття.

Мати підозрюваного на суді згадала, що в день нападу син із другом (Миколою Барабашем) прийшли до них додому, руки були в крові, і Барабаш пропонував повернутися та добити когось.

Сергій Мирошниченко стверджував, що свідок, який говорив про українську мову як причину нападу Баришка і Барабаша на Артема, – інвалід, “він побоюється за своє життя та здоров’я, тому мовчить”,

Прощання з Артемом у Бахмуті 8 грудня 2019 року перетворилося на велику українську маніфестацію.

На велелюдному похороні капелан із ПЦУ отець Сергій порівняв покійного з Василем Стусом та Олексою Тихим – видатними українцями з Донбасу, які загинули через своє дисидентство – та заявив: своєю смертю Артем показав, “що вони в цьому краї як ягнята серед вовків, українську мову захищають”.

Як повідомляла присутня на жалобній церемонії журналістка “Новинарні” Анастасія Федченко, на церемонію прощання прийшло більше сотні людей, серед яких також військові і громадські активісти. Деякі приїхали з інших міст. Труну з тілом новоспочилого несли військовослужбовці Збройних сил України.

Прапор “Українського Донбасу” (крайній праворуч) на похороні Артема Мирошниченка, 9 грудня 2019. Фото: Новинарня

Читайте також:
“Ця кров волає до неба”. Оксана Забужко на смерть Артема Мірошниченка