“Убив педофіла, змусили підписати контракт, дали гранату для суїциду”: росіянин розповів, як із СІЗО потрапив у полон до ДШВ ЗСУ на Курщині

Воїни 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади взяли в полон росіянина з підрозділу 11-ї окремої штурмової бригади РФ, який був сформований із колишніх засуджених і брав участь у бойових діях на Курщині.

Його свідчення в середу, 11 грудня, опублікували на сторінці 80 одшбр.

Полонений росіянин – 20-річний колишній в’язень Данило Усов, кандидат в майстри спорту з кікбоксингу в легкій вазі, з міста Бійськ Алтайського краю РФ майже все дитинство провів в дитячому будинку.

Усов розповів, що сидів за 105 статтею КК РФ – “особливо жорстоке вбивство”.

Відсидіти з цього терміну Усов встиг усього 1 рік. В колонії з’явились агітатори на війну проти України. Каже, що не хотів підписувати документи, але погрожували розправою.

“Нас по одному заводили до начальника в кабінет, де був представник зі ЗС РФ. Підсунули папірці і сказали все підписати”, – розповідає росіянин.

Усов без вагань підписав контракт, бо, каже “не було вибору”. Зеків запевняли, що вони їдуть воювати проти іноземних легіонів і НАТО, бо “українців в ЗСУ уже немає”.

“За відмову підписувати погрожували “прес-хатами”. Запевнили, що до колонії я б не доїхав. А після “прес-хати”, де людей ламали, підписували всі і все”, – стверджує Усов.

З СІЗО, у той же день після підписання контракту, Усова відправили до Барнаула. Там висадили з автозаків, де вже чекали інші колишні в’язні. Після чого “видали сухпайки, воду і посадили в автобуси на Новосибірськ”.

“Сказали, що є два дні і можна зустрітись з рідними. Мама виїхала, але доїхати не встигла, нам сказали, що ми терміново вилітаємо. Так і не зустрілись. Мама і раніше казала: “Краще б ти сидів, а не пішов (воювати – ред.)”, – розповідає росіянин.

Усова, як і інших зеків, привезли на перший полігон, де вони 2 тижні займались будівельними роботами. “Копали, пиляли, будували, прокладали електрику. Тренувань не було. Я робив машини, так як розбираюся в цьому. Один раз вивезли на тренувальний полігон, але тільки тому, що приїхало телебачення. Видали по автомату і 15 патронів, типу ми тут тренуємось”, – каже Усов.

На полігоні “Зоряний” біля Луганську на одному з таких “тренувань” Усов зламав ногу. Каже, що в них стріляли й закидали гранатами. Таким чином інструктори виховували в новоспечених бійців відвагу.

Через три тижні колишніх в’язнів відправили на полігон в Курську область. Там вивозили на закинутий завод, де вони навчались тактичної медицини, відпрацьовували стійки, розбирали зброю.

Упродовж місяця зеків перекидали в різні села Курської області. В одному з них Усова та інших десантників закидали скидами з дронів. Кілька днів Усов разом з іншими пораненими зеками переховувався в підвалах, допоки їх не взяли в полон українські десантники.

“Кинули нас наші командири. Ми з хлопцями припускали, що таким чином, коли по нас працювали, наше командування вираховувало ворожу артилерію”, – розповів Усов.

За словами полоненого окупанта, кожному зеку напередодні бойового виходу видавалася одна граната для суїциду.

“Сказали, що в полон здаватися не можна. Один побратим підірвав себе, а я не зміг. Мабуть не вистачило мужності…”, – каже Усов.