Годі себе накручувати “мирними планами”. Бо потім скажете – “знову намахали”, – Лиховій

Дмитро Лиховій
військовослужбовець ЗСУ, журналіст, засновник “Новинарні“

(FB)

Скажу від себе, не як речник і не як яексперт.

Останнім часом помічаю масове явище – і в стрічках соцмереж, і в новинах та ефірах. Це непозбувне очікування (прагнення, сподівання – як завгодно) мирних переговорів.

Мовляв, от прийшов Трамп, він же ж обіцяв – тепер так чи так, а війна нарешті закінчиться, все до того йде, скільки ж можна, вже й планів напридумували. Ось-ось, ще трошки, скільки там тієї зими до 20 січня. І заморозиться лінія бойового зіткнення, і зупиняться напівдорозі ракети й шахеди, і буде дембель, і повернуться чоловіки, і заживемо в спокої, як раніше, хай і без особливих гарантій.

Що тут скажеш… Ні, я, звичайно, розумію, що втома зашкалює (хоча в цивільних у тилу і в солдатів на фронті це незрівнянно). Що дуже хочеться сподіватися на краще. Що, зрештою, зараз такий час – Миколая, адвент, Різдво, Новий рік, людям так хочеться вірити в диво. Але.

Згадайте – ми таке після лютого 2022-го вже проходили, і навіть не раз. Двє-трі нєдєлі. Довгожданий переможний контрнаступ, який усе порішає. Концерт “Антитіл” у Ялті і взагалі кава в Криму. Вітаємо з 2023-м (2024-м) – роком Перемоги. Віримо в ЗСУ. Ну коли ж уже.

Після невдач наставали важкі розчарування, психологічні ями і спустошення. А через кілька тижнів після новорічних свят, як уже давно встановили славнозвісні британські вчені, журба і хандра навіть по миру найглибші щороку, не кажучи вже про воєнний період (а йдеться насамперед про цивілів).

Тому не наступаймо на ті самі граблі, ми ж дорослі люди. Годі себе накручувати. Годі накручувати інших людей та аудиторію – це стосується і політиків, і особливо журналістів. Бо потім скажуть – “знову намахали”.

Переговори, заморозка, плани келлогів-вальців – це все вторинно. Головна тема і точки докладання зусиль зовсім інші. Власне, вони незмінні з 24.02.22.

Вірити в один сценарій, покладатися тільки на позитивний сценарій, який хтось без нас забезпечить – не ок.
Навіть очікувати, що після цієї важкої зими настане розв’язка – байдуже, прийнятна чи жахлива – теж неправильно.

Бо варіант, коли все приблизно так само триватиме і далі, з поступовими змінами в бік ускладнення, як нмд, дуже можливий.

Зрештою, згадайте, що було рік тому і як ви бачили картину світу на рік уперед.

Збройні Сили України, Сили оборони – ось наш головний переговорник. Саме вони визначають наше майбутнє. Тільки завдяки їм згинуть вороги. Лише завдяки їм Українська держава досі існує й існуватиме надалі. Якщо ви їх підтримуватимете не пустою вірою, а справою.

Пам’ятайте, шануйте, донатьте, посилюйте, любіть, долучайтеся.

З Днем Збройних Сил України.

Читайте також:
Трампу запропонували три варіанти “мирного плану” для України, – Reuters