автор: Олена Максименко
з Донецької області
фото авторки та з фейсбук-групи фонду “Друг“
“Боїмося, – признається вона. – Але вирішили – собак в евакуацію не віддаватимемо. Нікому вони не потрібні там, в евакуації. А тут що буде, то буде. Ми від них не підемо. Будемо всі разом. Судилося нам вижити – отже, виживемо, не судилося – значить, ні. А що робити?..”
Кирина Черкасова є однією з керівниць благодійного фонду “Друг” у Краматорську на Донеччині, який став рятівним острівцем для домашніх тварин, вивезених із гарячих точок області та прифронтових територій.
Із наступом російських окупантів на Донеччині брак рук відчувається не лише у війську, а й серед волонтерів. Люди, котрі раніше допомагали, виїжджають у безпечніші місця. Тоді як кількість тих, хто потребує тут допомоги, стрімко зростає з кожним метром, на який просунувся ворог.
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Пані Кіра дивиться на ситуацію з фаталізмом. Згадує двох волонтерів, що нещодавно загинули від прильоту в Миколаївці – вона знала їх. Мовляв, ніколи не відомо, яка мить стане останньою.
Вона не називає все господарство притулком для собак і котів – говорить про “перетримку”. І передавати тварин у Харків не бачить сенсу – там безпекова ситуація не набагато краща, аніж у Краматорську. А Полтава і Київ, за її словами, не гумові. “Тому думаємо про хороше, а там – хто його зна, чим все закінчиться”.
Тварин сюди не лише віддають, а й звідси забирають. Здебільшого ті, хто повертається з евакуації.
“Люди поїхали, помикались і повернулись назад. А у своєму будинку без собаки не можна, – пояснює пані Кирина. – Беруть і великих, і маленьких. Ось недавно вівчара взяли дорослого, в Ясногорку увезли. А є такі, що беруть і маленьких песиків у дім. Ми ж знаходимо собак різних – бувають і йорики, і які завгодно. І котів, і собак беруть”.
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
За словами Черкасової, спершу в них тварини переносили обстріли погано.
“У нас загинули чотири собаки від розриву серця, – згадує господиня. – Але поступово звикли і зараз не реагують [на звуки вибухів] узагалі ніяк. Якось був приліт, практично біля нас, можу показати. Розбило рейки вузькоколійки, залізо розлетілося, шматок рельса влетів он туди через дорогу, в термінал АЗС. Будки порозсипалися… Собака сидить на ланцюгу, прив’язаний до будки, а будки немає, все впало. Було таке. Але ніхто в нас не постраждав, жоден собака – Бог є все ж таки на світі!”.
Фонд “Друг” існує з 2008 року – в мирні часи він так само допомагав тваринам, які потрапили в біду. Його засновниця загинула в аварії, тож згодом волонтерки переоформили фонд на себе.
Місце перетримки (яке таки перетворилося на притулок для багатьох мешканців) чути здалеку. Собачий лемент не вщухає. Щоб поспілкуватися з жінками, які тут порядкують, доводиться буквально перекрикувати десятки гавкунів, які щосили вимагають якщо не любові, то бодай уваги, сигналізуючи голосом: “Я тут, я існую – попри все, що довелось пережити!”.
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Пані Кирина переймається: потрібно будувати павільйон, щоб накрити територію до сезону дощів і снігів. Але, по-перше, бракує робочих рук, а по-друге, заважає ворог: “Ми почали будувати будинок, але якось трапився приліт – розлетівся дах. Вдруге вікна повилітали… Напевно, вже не будемо нічого міняти, поки не закінчиться. Тому що ну який сенс?”.
Одним із вибухів перебило кабель, немає кому полагодити й повернути у притулок світло. Та господиня тішиться: добре, що є хоч вода, інакше було б геть непереливки.
За словами Черкасової, зараз на перетримці перебуває близько 150 хвостатих. Розбирають їх значно менш активно, аніж привозять.
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
“На зиму не знаємо, куди котів дівати. В основному, зараз ми беремо до себе тільки тих, яких військові привозять із “гарячих” місць. Геть усіх забрати просто не маємо змоги, місць уже немає. Маємо тварин із Селидового, із Бахмута (міста вже окуповані РФ – “Н”)… Багато породистих тварин, котрі загубились. Нещодавно привезли знайдену хаскі. Красива дівчинка, хороша, доглянута, в новому нашийнику, ну, явно ж не викинули! Потрібно оголошення виставляти…”
Частина тварин тут живе у вольєрах, частина – у будах на ланцюгах. Найбільш виховані і спокійні ходять по території самостійно.
“Це в нас командарм, – представляє Черкасова одну з таких собак. – Вона головна, командуюча армії, Сара. Ходить вільно, у всі справи втручається. Вже дев’ять років з нами”.
Поширений шлях потрапляння тварин на перетримку – коли господарі змушені виїжджати і залишають тварин до того часу, як облаштуються на новому місці або ж повернуться. Іноді справді забирають. А іноді тварини так і залишаються жити при фонді “Друг”.
“Друг” існує на пожертви небайдужих людей, а також завдяки донорській підтримці з-за кордону. Здебільшого на поміч приходять поляки і німці. Підтримка надходить у вигляді кормів, ліків, речей. Одна з організацій допомогла облаштувати нові вольєри.
Корм для тварин у притулку фонду “Друг” у Краматорську
“Допомагають дуже добре. Ми самі ніяк не витягнули б стільки собак, – визнає Кирина Черкасова та водночас бідкається: – Раніше приходили волонтери допомагати, але зараз люди майже всі повиїжджали, тому приходити нікому. Хіба три-чотири людини. Ми ж працюємо щодня без перерви, тому що собаки їдять щодня, без вихідних. Тут весь час є якась робота – той заплутався, той зірвався, ті погризлись… Потрібно возити їх до ветлікарні, а в нас зараз машина поламалася”.
Більшість тварин тут стерилізовані і вакциновані від сказу. Пані Кирина пояснює: сказ стає проблемою через близькість деяких позицій до лісу і диких тварин.
Читайте також:
Перемир’я в ДАПі заради собаки. Як волонтери на Донеччині допомагають тваринам, що постраждали від війни
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Тварини в притулку фонду “Друг” у Краматорську
Якщо фізичне здоров’я домашніх улюбленців вдається тримати в нормі, то з ментальним – складніше. Війна травмує не лише тіло.
Вівчар Ральф, якщо стане на задні лапи, буде 190 см у висоту. Його гавкіт геть не привітній. “У нього психіка порушена, – пояснює господиня. – Ви бачили, як він кидається? Він нам скоро розвалить вольєр, вольєр вже ледве тримається. Чим його лікувати, і як це все робити, навіть не уявляю”.
Попри все, пані Кирина говорить про кожного підопічного з ніжністю: “Ось хаскі Уля… Ось Цвєточка… Який ти хороший, хоч би тобі знайшовся хтось! Це Рей… Це все приїжджі, з Торецька. Господарі в них є, але вони не можуть собі знайти місця, і тому не можуть собак забрати. От цього нещодавно лікували, ледве ласти не склеїв. Психований такий, кусається. Господарі виїхали у 22-му, залишили на сусідів. Сусід два роки годував його, але теж виїжджає… От ці цуценята недавно хворіли чумкою. Ця алабайка була паралізована – просто голий закривавлений шматок м’яса. А тепер нічого, нормально, стала хороша. Це дівчинка, їй ще рочку немає. Товста вже, ми її називаємо “бегемотик”. Хворіла на ентерит, але так поступово в нас і виросла”.
Волонтери фонду “Друг” допомагають також і людям – тим, хто годує тварин у різних частинах міста.
“Бабусі, дідусі – пенсія в них маленька, – пояснює Черкасова. – Так що намагаємося допомогти всім, кому тільки можемо. Нам же теж допомагають інші люди, ми ж існуємо тільки на пожертви. Вчора прислали нам по “Новій пошті” із Києва пледів великий ящик. І так от по ниточці, по краплинці… І крапає-крапає, потроху все є”.
Кирина Черкасова у притулку фонду “Друг” у Краматорську
Пані Кирина працювала на заводі. Мріяла вийти на пенсію в 55 років і створити свій міні-притулок, однак все пішло не так.
“Зараз у мене інвалідність 3-ї групи. А сюди якщо потрапиш, то вже не вийдеш. А як же я їх кину? Навіть якщо доведеться повзти, я ж за них відповідаю, – розповідає Чекрасова.
– Мені кажуть – “ви любите тварин!” Ні, я їх шкодую.
Мені шкода і соромно за те, що людина з ними зробила. Багато людей пішли в армію, собаки залишились, куди ж їх дівати? Забрали ми їх. Усяке буває. Прийшла одна жінка: “Мені треба здати хаскі, я виїжджаю”. Взяли. За певний час власниця каже: “Віддавайте в хороші руки, вона мені не потрібна”. Ми віддали її в хороші руки. Через якийсь час вона звертається: дайте собаку назад! Почалися скандали, погрози. Ми кажемо: послухайте, ви ж самі просили віддати собаку в хороші руки, чого ви тепер починаєте? Трохи не до бійки доходило! Ледве-ледве вона від нас відстала”.
А ще пані Кирині дивно бачити рекламу, де зграя собак радісно біжить зі схилу і кидається їсти з однієї миски. Тварини з фронтової території ставляться одне до одної вороже. Якщо необачно просунути вухо через решітку до сусіднього вольєра, є ризик залишитися без вуха.
У самої Кіри двоє її власних котів, сім котів “всиновлених” і один собака.
“Коли холодно, зберемося всі на дивані юрбою, притиснемося й одне одного гріємо – добре! Якби всі так жили люди, як наші коти, то було б все добре”, – каже господиня “Друга”.
Читайте також:
Врятувати рядового кажана. Як під час “великої війни” працює Центр реабілітації рукокрилих у Харкові
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
