Боєць Української добровольчої армії, журналіст і громадський активіст Дмитро Сінченко із позивним “Перун” віддав своє життя за Україну в боротьбі з російськими військами.
Про це повідомила дружина Дмитра Олена Сінченко ввечері 8 березня у Facebook.
“Я би не хотіла писати цей пост. Ніколи, за жодних обставин. І зараз не хочу. Але це легше ніж говорити кожному окремо.
А ще дуже складно писати про Діму у минулому часі. У Дмитра була одна велика любов – Україна. Він мріяв про її світле майбутнє і намагався робити все, щоб прийти до нього, як можна швидше. Він нею жив і за неї ж віддав життя. Він був світлою, розумною, щирою, принциповою людиною. Дімка дуже філософськи і особливо ставився до життя і смерті. Тому я дуже прошу, щоб ваш сум був світлим”, – написала Олена.
Вона не повідомила подробиці загибелі Дмитра.
Як повідомляють друзі Дмитра, він вважався зниклим безвісти після бою в серпні 2023 року.
Про себе Дмитро Сінченко писав: “політичний аналітик, публіцист, журналіст-розслідувач, блогер, активіст, боєць УДА, гарний хлопець”.
Він був речником головного штабу Української добровольчої армії, кореспондентом журналу “Тиждень”, головою правління в Асоціації політичних наук.
Походив із Кропивницького. Вивчав політологію в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” та адміністративний менеджмент у Центральноукраїнському національному технічному університеті.
Дмитро Сінченко долучився до лав УДА не випадково. Його громадська діяльність почалася ще з молодіжних організацій: “Молодий Народний рух”, “Національний альянс”, “Дебатна академія”. У 2009 році був одним із засновників та спікерів громадської кампанії “Новий громадянин”.
Займався розслідувальною журналістикою і політичною діяльністю. Після Євромайдану – антикорупційними розслідуваннями, включився в адвокатування й просування проєвропейських реформ на місцевому й національному рівнях.
Був активним учасником декомунізації та деколонізації в Кропивницькому. Був віцепрезидентом Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. Був членом партії “УДАР”. Брав участь у рухах “Чесно” (із 2011 року) та “Мова об’єднує”.
З 2014 року долучався до волонтерства для армії, згодом і сам став військовим-добровольцем – в УДА.
36-річний Дмитро Сінченко в інтерв’ю “Укрінформу”, опублікованому у квітні 2023 року, розповідав, що вперше поїхав на фронт ще до повномасштабного вторгнення, наприкінці грудня 2021 року. На момент запису інтерв’ю Дмитро воював під Бахмутом.
“Я там був якраз на новорічно-різдвяні свята разом з Ігорем Козубом, він очолював тоді добровольчу армію в Кіровоградській області, був командиром територіального відділення. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я спершу був у Києві, у новосформованому першому батальйоні. Коли батальйон виконав задачі з оборони Києва, нас перекинули на південний напрямок, я долучився до руху опору “Південь», це також підрозділ УДА. Там ми брали участь у боях під Правдиним, Олександрівкою. Після звільнення Херсона і правобережжя області нас перекинули на Донеччину, зараз ми беремо участь в обороні в районі Бахмута”, – сказав він тоді журналістам.
Воїн казав, що його коронна фраза: “Ми підпишемо мир на руїнах Кремля”.
Про дату та час прощання з Дмитром Олена повідомить пізніше.
“Якщо раптом ви хочете зробити добру справу у пам’ять про нашого Діму, то в мене є пара пропозицій.
Я дякую тобі за те, що обрав захищати нашу Україну. Дякую, що був. Дякую за сина – це світло, яке світить найяскравіше і найтепліше. І знай, я пам’ятатиму про тебе. У всіх галактиках, у всіх світах”, – ідеться в дописі Олени.
УДА – добровольче військове формування України. Символічна дата заснування – 20 квітня 2014 року – перший наступальний бій українських добровольців під командуванням Дмитра Яроша під час Антитерористичної операції під містом Слов’янськ Донецької області.
Читайте також:
На фронті загинув син військового капелана, снайпер 130-го батальйону ТрО Володимир “Найт” Основенко
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!