Сергій Гармаш
журналіст, головний редактор сайту “Остров”, громадський діяч, колишній представник Донецької області в Мінській тристоронній контактній групі (ТКГ) з питань Донбасу
(FB)
Спеціально не став писати вчора, щоб не було зайвих емоцій.
У госпіталь, неподалік лінії фронту, привезли хлопця. Я ще такого не бачив. Хіба що в радянській кінохроніці про звільнення “Освенціму”.
Крайній ступінь виснаження. Просто живий скелет. Наші відбили ворожу позицію і знайшли його.
Боєць ЗСУ, два місяці був у полоні, в підвалі. Не годували. Якби не один російський солдат, який із жалості ділив із ним свою пайку, помер би з голоду. Від спраги пив антифриз. До виснаження додалося отруєння.
Коли у госпіталі ми обмивали його перед реанімацією, він був у прямому сенсі холодний. Кілька його товаришів, теж захоплених у полон, померли від ран і голоду.
Олексію пощастило. Його звільнили.
“Мені дали компотику”, – весь час повторював він, усміхаючись. “Компотик” був мрією у двомісячному голоді та холоді підвалу.
Збираючи його речі на евакуацію, я побачив документи та фото. 27 років. Милий хлопець із красивою дівчиною. Він просив не публікувати фоток із ним, доки не подзвонить мамі. Оскільки його відвезли до іншого шпиталю, я не знаю, зателефонував він чи ні, тому нічого не публікую. Та й навряд чи такі фото етичні для широкого показу. Це, швидше, для майбутньої Гааги…
Питання до росіян: навіщо тримати людей у підвалі, без їжі та води, якщо ви ніяк не використовуєте їх? У такому стані від них немає користі – ні для роботи, ні для чого іншого. Але їх можна було обміняти на своїх. Врятувати життя своїм. Адже ваші матері теж чекають на синів…
У чому сенс? Це якийсь дикий експеримент? Просто груповий садизм? “Умом Россію нє понять…”
Читайте також:
“Серце не витримало”: помер комбат-азовець Олег Мудрак, звільнений із полону
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!