“Без пульсу в руках, майже мертвий”: як стати бойовим медиком і врятувати безнадійного пораненого

автор: Юлія Химерик
з Одещини
фото автора

На пораненому воїні майже поставили хрест. Сильна кровотеча, багато глибоких осколкових поранень, відсутність пульсу в руках. Але медики окремої механізованої бригади ЗСУ імені Лицарів Зимового походу повернули його до життя.

Бойові медики Сергій “Ватсон” та Олександр “Немедик” розповіли про свій фах, виконання завдань у Миколаївській області та як їм вдалося врятувати молодого бійця.

Як стати бойовим медиком

Бойові медики працюють на першій лінії: надають невідкладну, первинну допомогу та евакуюють з місця поранення.

На цих посадах можна служити і без медичної освіти. Люди, які виявили бажання стати, бойовими медиками, в мирний час проходили 4-місячний курс у спеціалізованому навчальному центрі тактичної медицини. Наразі програму опановують у пришвидшеному темпі – за 22 дні.

У центрі готують фахівців рівня взводу і роти за стандартами НАТО з урахуванням досвіду АТО/ООС. За основу курсу використовують протокол дій 68W Combat Medic армії США.

Курсанти відпрацьовують зупинку кровотечі, накладання шин, відновлення дихання, встановлення внутрішньовенного доступу, забезпечення прохідності дихальних шляхів, вивчають фармакологію тощо.

Частина з них відсіюється ще під час занять: не витримують навантажень або не засвоюють матеріал.

Після навчання курсанти складають іспити – практичну і теоретичну частину. У разі успішного складання кожному пишуть окрему характеристику: яка це людина, на що вона здатна, як показала себе в конкретних ситуаціях.

Олександр. Художник в ЗСУ після Революції Гідності

42-річний Олександр із позивним “Немедик”, житель Миколаєва, виглядає молодшим за свій вік. Проте очі виказують багаторічний досвід. Старший сержант, він захищає Україну від російських окупантів уже восьмий рік. Цієї зими вкотре подовжив контракт.

Олександр “Немедик”

До армії Олександр був художником, а 2014 року став активістом Революції Гідності. Згодом вирішив поїхати на Донбас, але в першу хвилю мобілізації його не взяли. “Сказали, не знають, куди мене, художника, поставити”, – розповідає військовий.

Та спроба за спробою, і Олександр все ж таки потрапив на службу до Збройних сил України.

“На третій хвилі я ще разів чотири приходив, мене посилали на медкомісію, проходив її, чекав і… таки взяли”, – розповідає Немедик.

Волонтери забезпечували його підрозділ різноманітними медичними препаратами й приладами. Тому знадобився фахівець, який би читав інструкції до них. Олександр взяв це на себе. Пізніше зрозумів, що потрібно рухатись у цьому напрямку. Й уже у 2017 році чоловік став фахово підготовленим парамедиком.




Читайте також:
Війна і творчість Мишка Адамчака – водія-парамедика й музиканта “КораЛЛів”

Сергій. Фахівець, у якого хата не скраю

Олександр працює в тандемі з добровольцем Сергієм “Ватсоном” – 28-річним жителем Миколаївщини. Хлопець мобілізувався до армії 2 березня 2022 року і заявляє, що пробуде на передовій до перемоги.

Спочатку військкомат і його відмовився брати. Тоді були великі черги з охочих. “Мені просто сказали, що поки не треба. Перших брали резервістів, людей підготовлених. А я взагалі ніякого відношення до армії не мав, строкову службу не проходив”, – розповідає Ватсон.

Сергій “Ватсон”

Після відмови Сергій не здався, почав шукати інші шляхи. Піти на передову його спонукав громадянський обов’язок і “знання елементарної історії”.

“Наприклад, Римська імперія. Там воювали тільки громадяни. Той, хто не воює за свою країну – не громадянин. Тут я за свої ідеї. Я громадянин своєї країни. Я шукав спосіб піти до армії. У ТрО йти не хотів. Прагнув потрапити в кадрову бригаду, і знайшлася така можливість. Додому я більше не повертався”, – згадує Сергій.

“Є така приказка: моя хата скраю, нічого не знаю. Але її трактують не дуже правильно. А правильно: моя хата скраю, першим ворога зустрічаю”, – каже Ватсон.

Він хотів піти воювати ще у 2014 році, але тоді не пустили батьки. Хлопець навчався в університеті.

Тепер він санінструктор. Головний в евакуаційній бригаді, бо має вищу медичну освіту. Бойовий медик виконує його накази.

“Я наказую йому як медбрату: подай катетер, зріж одяг. Ми працюємо в тандемі. Але рішення, чи продовжувати реанімаційні заходи, чи ні, чи слід ввести медичні препарати, про алгоритму дій приймаю я”, – пояснює Сергій.

Також він інструктує нових парамедиків, які приходять на позиції після навчання. Ділиться з ними своїми знаннями. Каже, має лише один обов’язок – рятувати людей.

“Я більше нічого й не роблю. У вільний час спілкуюся з рідними, читаю книжки і п’ю чай. Роблю чайні церемонії”, – посміхається Ватсон.

Сергій “Ватсон”

До повномасштабної війни він працював лікарем-анестезіологом, реаніматологом. Він має вищу медичну освіту, а в цілому витратив на навчання 13 років.

“Почав навчатися у 2009 році, вступив у медичний коледж. Далі – вступив в університет, закінчив у 2019 році. Потім розчарувався в собі й рік працював середнім медичним персоналом. Навчання – не дуже простий шлях. У 2020 році вступив в інтернатуру, а закінчив аж 20 червня 2022-го”, – розповідає доброволець.

Державний іспит він складав просто на передовій – онлайн.

“Номер білету з’явився на екрані, я відповів на чотири питання. Мені сказали: “Ти молодець. Дякую. Бережіть себе. Поверніться живим”. Крок 3 я здав до війни”, – ділиться “Ватсон”.

Чим він буде займатися після перемоги та чи залишиться військовим, він ще не думав. “Є сьогодення і одна задача – перемогти у війні”, – впевнено каже Сергій.

Читайте також:
Фронтова волонтерка-парамедик, “Народний герой України” Ірина Митрофанова: перемогти ворога і власну онкохворобу

“Можна мати все, всратися і нічого не зробити”

Санітарний транспорт, який мав би перебувати під захистом Женевських конвенцій, в умовах нинішньої війни  сприймається росіянами як ворожий та автоматично обстрілюється.

Щоб не наражати на небезпеку екіпаж, евакуаційне авто приїжджає не на саму лінію вогню, а до точки евакуації. Постраждалу людину транспортують туди доступними методами. На це потрібен якийсь час.

Більшість “трьохсотих”, які траплялися Ватсону та Немедику, – ще молоді люди, до 30 років. Найчастіше поранення – мінно-вибухові.

Найголовніше на місці – вчасно зупинити кровотечу. Парамедики скаржаться, що інколи турнікети поганої якості лише шкодять. Адже в них не дотримується технологія.

“Вони перетискають шкіру, але не судини. Розпускаються, можуть лопнути”, – пояснює один із парамедиків.

Турнікети низької якості

Фронтові фахівці радять не брати турнікети, які взагалі ніяк не підписані. Такі вироби не мають сертифікату і не проходять перевірку на придатність.

“А те, що треба і рекомендовано – CAT, SAM, “Січ”. Вони сертифіковані і використовуються в ЗСУ. Все інше може бути підробкою”, – наголошує Ватсон.

“Є турнікети, які роблять волонтери, витрачають свій час, гроші, а вони не працюють. Навіщо це робити, невідомо. Погана копія не врятує життя”, – зауважує Сергій.

Він також не радить використовувати саморобні турнікети з велосипедних камер.

“Якщо ти хочеш перетягувати себе резиною, є з Першої світової війни джгут Есмарха. Його також можна використовувати, і його точно можна знайти. Він хороший, якщо гума не потріскана. Біда в тому, що джгути можуть зберігатися не в тих умовах. Але якщо під рукою є новий – просто не витягуйте його з пакету до потреби”, – каже парамедик.

За його словами, якщо вміти, то кровотечу можна зупинити і підручними предметами. Наприклад, за допомогою хустини й шомпола.

“Але все залежить від того, що ти за людина і як ти реагуєш. Можна мати все і нічого не вдіяти. Мати найкращий турнікет, класний автомат, тактичні штани, окуляри, але всратися і нічого не зробити”, – пояснює Сергій.

За його словами не всі люди з вищою медичною освітою здатні працювати в бойових умовах.

Читайте також:
“Ти був взірцем для сотень. Ти врятував тисячі”. На передовій загинув парамедик Євген Храпко

Майже мертвий заговорив після правильно наданої першої допомоги

Парамедики показують свій автомобіль зсередини: усі необхідні пристосування в зручних місцях. Чотири ноші, які легко висуваються.

Авто парамедиків одеської бригади ЗСУ

“Бувають випадки, коли привозять хлопця – дивишся, він не дуже живий. Але хоч би що там було, треба почати огляд. Будь-кого. Впевнитися, що в нього залишилися ознаки життя. І з найменшими ознаками життя людині надається допомога. Бо людське життя на першому місці”, – пояснює Ватсон.

…Так трапилося й того разу. Як згадує Немедик, у молодого бійця не було пульсу в руках, тільки очі ще мали ознаки життя.

“Цей хлопець дістався мені, – продовжує розповідь Ватсон. – Ми його кладемо на ноші, закидаємо в авто. Стукаю до водія, кажу, треба дуже швидко. Подивився на хлопця – в нього дуже багато осколкових поранень, є глибокі. Він втратив багато крові. Ми знайшли джерела кровотечі. Зупинили її. Виявилося так, що джерела кровотечі в нього йдуть з усіх чотирьох кінцівок. І треба вливати внутрішньовенні розчини, бо така людина помре від серцевої недостатності. В нас були різні медичні штуки, які можна засунути в людину. Ми налагодили внутрішньокістковий доступ розчину. Бо в польових умовах підключити у вени – більш складно технічно, немає такої можливості. Тому є такі медичні прилади”.

У цивільній медицині це означає “провести заходи інтенсивної терапії”.

Коли поранений лише потрапив до Сергія й Олександра, то здавався мертвим. А коли його довезли до приймального відділення, він уже почав говорити та просити води.

Олександр “Немедик”

На рахунку цих медиків – не одне врятоване життя українських воїнів. І вони не забувають своїх рятівників.

“Буває таке, що ми приїжджаємо в лікарню, вони ще лежать, і тоді біжать до нас дякувати. У цьому виявляється різниця у відношенні до лікарів у суспільстві й у війську. Тут усі розуміють, чим ти займаєшся і навіщо”, – підсумовує Ватсон.

Читайте також:
Колишня росіянка Анастасія Леонова, доброволець-парамедик ЗСУ: Світ став іншим після того, що ми пережили

 


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.