автор: Катерина Петренко
фото автора
– Скажи, будь ласка, що ти відчував, коли вбив мого чоловіка?
– Страх.
– Скажи, будь ласка, ти розкаюєшся в злочині?
– Так. Я визнаю провину, але розумію, що ви не зможете мене пробачити.
– Скажи, будь ласка, а чому ви до нас прийшли? Захищати від кого? Ви мене захистили від мого чоловіка, якого ти вбив?
– Від нашого командування було завдання рухатися у складі колони. Що там буде далі, я не знав…
Підсудний Вадим Шишимарін вдягнений у розтягнутий спортивний костюм та взутий у старі поношені берці. Він говорить із довгими паузами і ніби викарбовує кожне слово. Часом затинається. Постійно тримає руки за спиною, як під час конвоювання. Майже завжди дивиться в підлогу, і тільки під час власного виступу – з надією спідлоба зиркає на суддів.
Потерпілій Катерині Шеліповій важко стримувати емоції. Вона прикриває обличчя руками під час допиту обвинуваченого.
21-річний зенітник з Іркутської області, командир відділення військової частини №32010 ЗС РФ (13-й танковий полк 4-ї танкової Кантемировської дивізії) Вадим Шишимарін постав перед українським судом за обвинуваченням у вбивстві 63-річного беззбройного цивільного чоловіка в селищі Чупахівка Охтирського району на Сумщині.
Провадження розглянули блискавично швидко – за три робочі дні. Найбільш інформативною для цього матеріалу була п’ятниця. А сьогодні, опівндні в понеділок, 23 травня, судді Солом’янського районного суду Києва під головуванням Сергія Агафонова вже мають озвучити вердикт – чи визнавати Шишимаріна воєнним злочинцем.
(ОНОВЛЕННЯ: суд оголосив вирок Шишимаріну – довічне ув’язнання).
Підсудний Вадим Шишимарін. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
Ця справа історична, оскільки вперше з початку повномасштабної українсько-російської війни окупанта очно притягують до кримінальної відповідальності за ст. 438 ст. Кримінального кодексу України (“Порушення правил та звичаїв війни”). Санкції статті – від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.
Однак, попереджають українські правники і правозахисники, у “справі Шишимаріна” навряд чи був доречний поспіх та “просте” рішення суду. Якщо Україна хоче, щоб такі вироки не були розбиті в апеляції, а якомога більше воєнних злочинців з РФ отримали справедливе покарання.
Шишимарін повністю визнав провину і розповів, як все було. Зі слів російського військовослужбовця, командування нібито наказало 24 лютого перетнути кордон з Україною, доїхати до Сум, “там показатись і поїхати назад”. На все – три дні, бо дали сухпай на три доби.
Окремий тактичний батальйон став у полі поруч із лісом літерою “Г”. Удень їхні сапери поставили розтяжки й попередили про це. Але вночі хтось із росіян таки підірвався. Танкісти обстріляли з автоматів своїх же та поранили п’ятьох, у тому числі й командира шишимарінського взводу.
28 лютого окупанти сформували колону з п’яти одиниць бойової техніки, начебто щоб вивезти поранених до Росії. Утім, через 25 кілометрів, поблизу мосту через річку Ташань, першу та другу машину в колоні уразили військовослужбовці Збройних сил України (це була 93 омбр “Холодний Яр”). Як наслідок, росіяни розбилися на малі групи й почали ганебно відступати.
Сержант Шишимарін та його поплічники – прапорщик Макеєв, старший лейтенант Калінін, рядовий Матісов та буцімто “офіцер” Колпаков – між Чупахівкою та селом Грінченкове обстріляли легкове авто “фольксваген” мирного жителя та викрали цю машину.
Оперативне відеосвідчення про ті події від 93- бригади ЗСУ:
А ще за кілька хвилин Шишимарін убив людину.
“Макеєв сів за руль, біля нього на передньому сидінні – Колпаков, ми з Матісовим – позаду, а старший лейтенант поліз у багажник. Прапорщик Макеєв побачив цього чоловіка, який розмовляв по телефону. Він (Макеєв) сказав, що нас здадуть українським військовим, а тому наказав мені стріляти. Я не вистрілив. Потім цей цікавий військовослужбовець Колпаков розвернувся й почав мені наказувати вистрілити. Він казав, що ми в небезпеці та не доїдемо до наших військ. Була стресова ситуація, він на мене тиснув морально. Колпаков доєднався до нас після розгрому колони. Я думав, що він старший за званням.
Потерпілого я побачив лише, коли ми з ним порівнялись. І я вистрілив коротку чергу. Я робив неприцільний постріл спочатку. “Найголовніше – це нас врятувати!” – кричав раніше не знайомий мені військовослужбовець. Але я його вже не чув. Я стріляв далі. І результату свого пострілу не бачив.
Цілі в мене вбивати не було. Просто хотів, щоб від мене всі відчепились”, – плутано розповів у суді Шишимарін.
Так загинув 62-річний мешканець Чупахівки Олександр Шеліпов.
Слідство встановило, що ні Макеєв, ні Колпаков не були безпосередніми командирами Шишимаріна.
Сам сержант у суді визнав, що читав статут російської армії лише поверхово, не бачив в очі жодного міжнародно-правового акта та не знав, чи мусив насправді підкорятися Макеєву й Колпакову.
За даними слідства, загиблий Шеліпов був у цивільному одязі, без зброї, розмовляв по телефону з товаришем та не становив загрози для російських вояк.
Прокурори Офісу Генпрокурора у справі Шишимаріна Андрій Синюк та Ярослав Ущапівський. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
Прокурор Офісу генерального прокурора Андрій Синюк пояснює: “Відповідно до ст. 50, 51 додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що застосовується до захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 року, “цивільне населення складається із всіх осіб, які є цивільними особами. Цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв’язку з воєнними операціями. Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об’єктами нападів. Заборонено акти насильства, які мають на меті тероризувати цивільне населення”. Однак, порушуючи закони та звичаї війни, (…) військовий злочинець Шишимарін вчинив три-чотири прицільні постріли через заднє ліве вікно зі свого автомата Калашникова у голову чоловіка”.
Судово-медична експертиза тіла Шеліпова підтвердила, що він отримав несумісні з життям рани тім’я та скроневої ділянки черепа, розтрощення кісток склепіння черепа та руйнування головного мозку. Експертний висновок недвозначно мовить: “причина смерті – вогнепальне поранення голови зі стрілецької зброї”.
Відтак прокурори ОГП наполягають на довічному ув’язненні для Шишимаріна.
Катерина Шеліпова розповіла, що в Чупахівці передувало вбивству її чоловіка росіянами.
Потерпіла Катерина Шеліпова на суді. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
“Тої ночі зірвали російський танк, бензовоз і машину з боєприпасами. Чоловік поїхав подивитися на воронку. Я його відмовляла. У селі їздили російські танки. Потім я почула постріли за 20 метрів від своєї хати, почала відразу набирати його номер. Відкрила хвіртку, побачила машину та через вікно цього молодого чоловіка, який сидів позаду водія. Я не знаю, чи він мене бачив, але я його добре бачила. У нього була червона пов’язка на руці й автомат.
Я прибігла до чоловіка, а в нього вже був пробитий череп та виліз мозок. Дуже багато крові було…
Втрата мого чоловіка – для мене все. Він був моїм захисником, я за ним прожила, як за кам’яною ціною. Він був дуже добрий. Його всі поважають”, – пояснила Катерина Шелихова.
Після скоєного вбивства російські вояки “віджали” ще одне цивільне авто, тепер прапорщик Макеєв поліз разом зі старшим лейтенантом Калініним у відкритий багажник.
Окупанти проїхали міст і відразу потрапили в засідку, яку підготували троє місцевих мисливців із гладкоствольною зброєю. Машина п’ятьох озброєних росіян пішла в кювет. Вони не чинили опору, повтікали в комиші й кинули пораненого Колпакова стікати кров’ю. Саме того військовослужбовця, чий наказ убити цивільного виконав Шишимарін.
“Я сказав прапорщику, що водій поранений, але ще живий. А він сказав, що треба відступати, що його ми вже не врятуємо”, – розповів у суді російський полонений, свідок сторони обвинувачення рядовий ЗС РФ Іван Мальтісов.
Після цього росіяни дійшли до пустої свиноферми, розпалили там пічку й вирішили перебувати ніч. Але сторож зіпсував їхні плани. Прапорщик злякався, що той їх здасть українській армії. Тому росіяни побрели полями та на ранок здалися селянину разом зі зброєю.
“Я не хотів воювати. Не бачив сенсу. Вирішив здатися в надії, що виживу”, – каже Шишимарін.
Військові 93-ї механізованої бригади ЗСУ “Холодний Яр” на Сумщині, кінець лютого 2022. Фото: пресслужба 93 омбр
А ось про вбивство, вчинене ним, слідство довідалося не одразу. Розслідувати справу почали після тесту на поліграфі, розповів прокурор у справі Ярослав Ущапівський. Шишимарін по-особливому відреагував на запитання про вчинення кримінальних злочинів. Далі оперативні працівники детальніше з ним попрацювали та співставили інформацію зі знайденим трупом.
Слід зазначити, що на поліграфі перевіряють всіх військовополонених, які потрапили в Україну. Процедура не врегульована законом, але й не заборонена. Та сам поліграф не може бути доказом злочину в суді.
Про винуватість Шишимаріна свідчить низка доказів.
У провадженні могли б бути показання старших за званнями поплічників Шишимаріна – лейтенанта Калініна та прапорщика Макеєва.
Державний адвокат обвинуваченого Віктор Овсянніков просив суд допитати їх для повного й всебічного розгляду та з’ясувати всі деталі: хто віддавав наказ стріляти і кого Шишимарін насправді вважав командиром у бойовій обстановці.
Але прокурори повідомили, що 13 квітня Калініна та Макеєва віддали в Росію по обміну. На підтвердження надали суду лист заступника генпрокурора про погоджений список полонених із проханням їх передати.
Адвокат визнав, що неможливо оперативно викликати росіян до суду, та відмовився від свого клопотання.
Водночас відомо, що Калініна й Макеєва допитували. Але прокурор не вважав їхні слова доказами і не поніс ці свідчення до суду.
Віталій Титич
На думку адвоката родин героїв Небесної сотні, а нині також старшого сержанта ЗСУ Віталія Титича,
така позиція сторони обвинувачення може свідчити про дискредитацію всього кримінального провадження.
“Це 100% підстава для скасування апеляцією та очевидне порушення ст. 6 та ст. 18 Європейської конвенції і сталої практики ЄСПЛ. Відповідно, справу надалі можуть визнати політично мотивованим кримінальним переслідуванням. Це очевидна неповнота розслідування”, – каже правник.
“Яка мета “швидкого” засудження? Яка загальна процесуальна стратегія обвинувачення? Чи думають вони про перспективу виконання цих вироків в інших юрисдикціях? У цьому процесі важливо було б не швидко засудити цього Шишимаріна, а сформувати стратегію для подальших розглядів”, – наголошує керуючий партнер АО “Віталій Титич і партнери”.
“Він – виконавець найнижчого рівня, пішак, залякана недорозвинута істота, очевидно з обмеженою відповідальністю. Заради подальшого можна було б пожертвувати швидкістю”, – переконаний Віталій Титич.
Тетяна Печончик
Зараз, коли Україна має значну кількість російських полонених, важливо, щоб у списки на обміни не потрапляли підозрювані у воєнних злочинах, наголошує голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.
“Офіс Генерального прокурора просить надавати їм дуже швидко будь-яку відому інформацію, за якою можна ідентифікувати російських військових, щоб українська прокуратура перевіряла списки на обмін та викреслювала звідти осіб, які є чи можуть бути підозрюваними у вчиненні воєнних злочинів. Дуже важливо, щоб ми не віддавали Росії підозрюваних, а щоб ці особи поставали перед українським судом”, – пояснює правозахисниця.
Наразі немає інформації, чи проводять українські правоохоронні органи спеціальне судове розслідування щодо відпущених Макеєва та Калініна. Хоча існує можливість судити їх заочно за фізичної відсутності в Україні. Але, зі слів адвоката Шишимаріна, наразі немає спеціального провадження щодо цих двох.
Четвертий спільник Шишимаріна Іван Матісов станом на зараз має статус свідка сторони обвинувачення. Він підтвердив, що вбивство відбулося на його очах. Якихось проваджень проти Матісова не відкривали. Його статус – комбатант-військовополонений.
Рядовий Іван Матісов – свідок прокуратури та військовослужбовець ЗС РФ. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
Взагалі з почутого в суді складається стійке враження, що Шишимарін та Матісов все “валять” на п’ятого їхнього поплічника – Колпакова, якого кинули вмирати. Нагадую, що, зі слів Шишимаріна, саме цей військовий давав наказ вбити селянина. Їм відомо про нього лише те, що це “незвичайний солдат” із відділу розвідки. Кажуть, що вважали його “офіцером” через “поважний вік”, бо особа у 25-30 років в російській армії вже повинна мати вище звання. Та через те, що він сидів попереду в машині, як командир.
Адвокат Шишимаріна Овсянніков теж переконує, що лейтенант Калінін самоусунувся від командування та ховався в багажнику, мабуть, під авторитетом того ж “офіцера” Колпакова.
Однак Колпаков не вижив, тому розповісти свою версію подій не зможе.
Сам Шишимарін дуже сподівається на обмін.
Катерина Шеліпова впевнена, що вбивця її чоловіка заслуговує на довічне ув’язнення. Водночас вдова не проти, якщо його обміняють на українських військових, вивезених у полон з “Азовсталі”.
Позиція адвоката Віктора Овсяннікова недвозначна: він добивається повного виправдання Шишимаріна. Стверджує, що після вторгнення в Україну його клієнт нібито геть нічого не знав про перебіг подій та ймовірність жорстоких боїв, де гинутимуть мирні жителі.
Свого часу, до речі, цей адвокат безоплатної правової допомоги захищав президента-втікача Януковича в першій справі про його державну зраду.
Тепер адвокат Овсянніков намагався переконати суд у тому, що сержант Шишимарін повністю дотримувався статуту ЗС РФ і в бойовій обстановці під тиском виконав наказ двох своїх “безпосередніх” командирів.
Адвокат Віктор Овсянніков. Фото з ФБ
Захисник, якого Шишимаріну безкоштовно надала Українська держава, у своєму виступі не гребував яскравими піруетами:
“Він вбив людину чи просто вистрелив з автомата й поїхав далі? Він захищав своє життя, а не вбивав людину. Чи можливо зробити прицільний постріл у стресовій обстановці? Це риторичне запитання. Шишимарін не мав прямого умислу на вбивство Шеліпова та не мав наміру його вбивати! Наказ виконував формально в надії, що не влучить. Я вважаю, що він не винуватий у скоєнні злочину, попри те, що виконав незаконний наказ”.
Також адвокат гаряче запевняв, що постріл Шигимаріна був “неприцільний” та взагалі не в голову. Попри дані експертизи щодо огляду тіла вбитого (“мізки вилізли”).
Тому прокурор Андрій Синюк апелював:
“Особа, яка виконує незаконний наказ, не має права вбивати цивільну особу. Шишимарін добре усвідомлював, що вбиває людину, бо робив три-чотири постріли зі своєї зброї. Він міг вийти з авто й забрати телефон [у Шеліпова] або зробити один постріл. Але він цього не зробив. Тому істина одна – професійний військовий вбив умисно цивільного громадянина України”.
На це Овсянніков дорікнув прокурору, що “дуже зручно робити висновки в теплій обстановці, а не на війні”.
Також адвокат намагається пом’якшити вирок суду тим, що його клієнт пішов в армію заробити гроші, щоб допомогти своїй матері з чотирма дітьми. За пом’якшуючу обставину Овсянніков видає те, що Шишимарін перетнув український кордон, бо злякався чуток, що “за відмову від нападу саджають”. Наполягає, що Шишимарін – жертва обману з боку командування, яке запевняло, що бойових дій в Україні вести не будуть.
Власне, це те, що завчено повторювали російські полонені в перші дні війни.
На запитання судді обвинувачений Шишимарін визнав, що перетин російсько-українського кордону – це вторгнення в незалежну країну. Додав, що ніколи Україною особливо не цікавився та найбільше хоче вижити.
Суддя Солом’янського районного суду Сергій Агафонов, головуючий судової трійки у справі Вадима Шишимаріна. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
Читайте також:
“У цій ситуації ми – фашисти”: полонені РФ на брифінгу у Києві. ВІДЕО
“Кейс Шишимаріна” підводить до значно ширшої проблеми: як в Україні та світі розслідуватимуть воєнні злочини російської армії в Україні, чи буде покарання, та чи буде воно дієвим.
Російські військові вчинили в Україні тяжкі й жорстокі злочини в першу чергу проти цивільних осіб та мирного населення України. На це вказують визнані фахівці в галузі міжнародного гуманітарного права та міжнародні інституції включно з Міжнародним кримінальним судом, зазначає правник Віталій Титич. І це достеменно відомо іменитим експертам, попри “туман війни”, який не дає можливості скласти повну картину подій на фронтах бойових дій та окупованих територіях.
“Це невибіркові обстріли російськими військами цивільних районів, у тому числі з використанням заборонених міжнародним гуманітарним правом касетних боєприпасів, цілеспрямовані вбивства та зґвалтування цивільних жителів. Оцінюючи ці факти, Юджин Фінкель – авторитетний дослідник політичного насильства, геноцидів – вказує, що “звірства, які російські війська вчинили проти мирного населення, вже є воєнними злочинами і, ймовірно, також злочинами проти людяності”.
До того ж офіційні заяви вищого керівництва РФ вказують на ознаки найбільш тяжкого міжнародного злочину – геноциду. Росія прямо заявляє про свої цілі: знищити повністю політичну націю українців. На початку війни державне інформагентство РФ “РИА Новости” закликало масово вбивати український народ на тій підставі, що всі ми є “нацистами”. Фактично це був заклик Путіна, який виконували і досі виконують військові РФ.
Чи керувалися вони мотивом роспропаганди “знищити нацистів”, чи просто вбивали і катували цивільних та вчиняли супутні мародерства, треба встановлювати за кожним конкретним злочином”, – коментує Віталій Титич.
Вадим Шигимарін на суді. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
Відомо, що українська Генпрокуратура вже зареєструвала понад 11 тисяч кримінальних проваджень за статтею 438 ККУ “Порушення правил та звичаїв ведення війни”.
Як інформує правозахисниця Тетяна Печончик, ця цифра зростає – кожного дня додається по 150-200 нових проваджень.
“Це далеко не кінець. По-перше, війна триває, і кожного дня вчиняються нові воєнні злочини. По-друге, українська влада не має доступу до території Херсонщини, Запоріжжя, Маріуполя, і не зрозуміло, коли буде отриманий такий доступ та коли будуть зареєстровані тисячі фактів нових воєнних злочинів. На розслідування можуть піти роки й десятиріччя. Треба робити по максимуму зараз, щоб докази були зібрані та якомога більше злочинів були розслідуванні”, – пояснює експертка.
Зі слів Печончик, це величезна домашня робота в першу чергу для української правоохоронної системи, адже 90-95% цих злочинів розслідуватимуться в Україні. Попри те, що вже зараз є безпрецедентна увага до ситуації в нас з боку міжнародних судів.
Крім того, 17 країн відкрили власні кримінальні провадження щодо воєнних злочинів в Україні. Ці держави мають принцип універсальної юрисдикції – можуть розслідувати злочини, які відбулися не на їхній території та не мають відношення до їхніх громадян.
Також працюють joint investigation teams – спільні групи розслідувачів із залученням “Євроджаст” в активній взаємодії з ОГПУ.
Читайте також:
Міжнародний кримінальний суд послав в Україну 42 слідчих
Прикметно, що своє розслідування пожвавив Міжнародний кримінальний суд в Гаазі.
“Важливо розуміти, що є принцип комплементарності в роботі Міжнародного кримінального суду: якщо якийсь злочин розслідується ними, то він не має розслідуватися в Україні, – вказує Печончик. – Вони братимуть емблематичні випадки або випадки, які не може розслідувати національна правоохоронна система. Але більшість воєнних злочинів розслідуватиметься українськими слідчими під керівництвом українських прокурорів, і їх розглядатимуть українські суди”.
На цьому наголошує й Титич.
Адже Міжнародний кримінальний суд уповноважений здійснювати юрисдикцію відносно осіб, відповідальних за найтяжчі міжнародні злочини. Він зосереджується вищих командирах – на організаторах злочинів, особах, які віддавали накази. Крім того, провадження в МКС за Римським статутом дуже тривалі, аж до 15 років. Від початку агресії РФ у Криму й на Донбачі, тобто за минулі вісім років, МКС так і не виніс суттєвого вердикту за заявами України.
Водночас Віталій Титич зауважує: МКС залежить від політичних чинників, зараз новий прокурор Карім Хан демонструє нехарактерну активність і оперативність. Це може бути фактором прискорення розгляду.
Судова колегія у справі Вадима Шишимаріна. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
Також правник не має сумніву, що швидкість і “якість” провадження в Гаазі залежитиме від результатів, які досягне Україна на полі бою.
Про те саме говорить і Тетяна Печончик:
“Скільки таких “шишимаріних” засудять в Україні?
Це залежить від кількох факторів:
від нашої армії, від того, якою буде перемога на фронті, коли будуть звільнені російські території, скільки російських полонених ми зможемо взяти, а також від долі РФ, чи буде там змінений там режим, коли він зміниться, чи буде в них демократична влада, яка в подальшому співпрацюватиме з нашими судами й видаватиме воєнних злочинців. Також залежатиме, чи ці вироки будуть переважно заочними, чи все-таки підозрювані фізично постануть перед українськими судами”.
За даними правозахисників, станом на зараз в українські суди передано щонайменше три справи по статті, інкримінованій Шишимаріну. Йдеться про провадження щодо окупантів, які бомбардували українські міста.
Крім того, до Шевченківського райсуду Києва передали заочне провадження за ст. 437 “Воєнна агресія проти України” стосовно генерала Дениса Ляміна, командувача 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту. Його обвинувачують у тому, що він дав наказ своєму підрозділу на вторгнення в Україну та організував ведення бойових дій на півдні. Справа розглядатиметься заочно.
“Ми сподіваємося, що таких справ більшатиме”, – резюмує Печончик.
Чиайте також:
ОГП передав у суд перший обвинувальний акт, пов’язаний із вторгненням Росії
Правоохоронці вже встановили особи 45 росіян, які, за інформацією слідства, вчиняли звірства на території нашої держави, – такі дані 16 травня оприлюднила генпрокурор Ірина Венедіктова.
ЗМІ повідомляли, нібито Шишимаріна ідентифікували за допомогою системи розпізнавання облич, яку надали Україні західні партнери. Однак, каже прокурор Андрій Синюк, впізнання сержанта відбувалося “класичним методом” – працівники поліції ходили від будинку до будинку з фотографією Шишимаріна по тих селах, де його затримали чи через які він проїжджав.
Сучасна техніка та об’єктивно жалюгідний стан армії агресора дають можливість навіть просунутим користувачам інтернету встановлювати особи військових РФ, які ймовірно вчинили злочини, стверджує адвокат Віталій Титич. Можливості розвідувальних органів України значно розширені завдяки співпраці з розвідспільнотою НАТО, в першу чергу США.
Підсудний Вадим Шишимарін. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
Титич переконаний: ідентифікація злочинців є найменшою проблемою для слідства, включно із встановленням належності та типу зброї, часу її застосування. Тому озвучена генпрокурором “швидкість” розслідування на національному рівні в частині встановлення злочинців не викликає здивування.
“Наразі найбільша проблема розслідування – процедура вилучення, огляду та подальшої обов’язкової експертизи трупів жертв, – каже Титич у коментарі “Новинарні“. – Очевидно, що органи слідства не могли бути готовими до одночасного розслідування такої кількості злочинів, зокрема вбивств цивільних. Враховуючи кількість жертв та умови перебування більшості тіл, я непокоюсь щодо питання своєчасності та якості проведення таких слідчих дій. Ці процедури доволі зрегульовані КПК України й не відповідають сьогоднішнім викликам”.
“Якщо не будуть внесенні необхідні розумні зміни в законодавство, обвинувачення матиме проблеми з допустимістю доказів, – вважає юрист. – Також є питання щодо правильного розуміння міжнародного гуманітарного права та Кримінального кодексу України”.
“З початку збройної агресії РФ у 2014 році органи досудового розслідування та суди системно ігнорували встановлений МГП імунітет комбатантів – активно реєстрували кримінальні провадження щодо них і за порушення порядку перетинання державного кордону України (ст. 332, 332-1, 332-2 КК України), і за терористичний акт (ст. 258 ККУ). Така ж практика продовжилася після повномасштабного вторгнення Росії.
За даними Офісу генпрокурора, станом на травень 2022 року зареєстровано 3059 (!) злочинів за ст. 110 КК України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України ). За ст. 437 КК України (планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни) порушено 49 проваджень.
За словами генпрокурорки, в одній “магістральній справі щодо агресії РФ” 622 підозрюваних! Проте, відповідно до Статуту МКС, за цією статтею несуть відповідальність лише представники вищого військово-політичного керівництва держави-агресора”, – вказує адвокат та військовий.
Зі слів Віталія Титича, перспектива реального покарання росіян, які вчинили міжнародні злочини, залежать від реформування української судової системи, як у загальному, так і в спеціальному аспекті – створення суду окремої юрисдикції для міжнародних злочинів.
“Є декілька варіантів такого рішення, які зараз активно обговорюють експерти. Найбільш просте та швидке – створення першої та апеляційної судової ланки за зразком Вищого антикорупційного суду”, – каже Титич.
Підсудний Вадим Шишимарін. Фото: Катерина Петренко / Новинарня
Питання обміну підсудного російського військовослужбовця Вадима Шишимаріна на полоненого українського воїна залишається відкритим.
Читайте також:
Ідентифікували російського окупанта, який ґвалтував жінок на Київщині. Йому оголосили підозру
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
