Після 24 лютого світ опинився на межі наймасштабнішої гуманітарної катастрофи з часів Другої світової війни. Через напад росії на Україну понад 11 мільйонів українців були змушені втікати зі своїх домівок. За майже два місяці за кордон виїхали понад 4,5 мільйони. Переважно це жінки, люди похилого віку та діти.
Незважаючи на об’єми гуманітарної допомоги та безпрецендентну підтримку України демократичним світом, Європа виявилась неготовою перед довгостроковими викликами. Зокрема, що стосується освіти. Новий благодійний фонд Future for Ukraine вирішив зосередити свою роботу на розвитку українських центрів з адаптації та психологічної підтримки для дітей тимчасово переміщених осіб з України.
Перші труднощі, з якими стикаються українські батьки за кордоном — це продовження навчання та адаптація дітей до нових умов.
Сусідня до України Польща прийняла до себе найбільшу кількість українських переселенців. Освітня інфраструктура Варшави отримала навантаження у сотню тисяч дітей, яких потрібно адаптувати до іншої навчальної програми незнайомою їм мовою. Наразі через брак місць до освітніх закладів столиці вдалося влаштувати 15 тисяч учнів.
Це не складає проблем на короткий проміжок часу. За нещодавнім опитуванням центру Разумкова, 79% українців планують повернутися до батьківщини. Та наразі невідомо, коли закінчиться війна і вони зможуть відправитися додому. Необхідні тактичні та стратегічні кроки, які б допомогли українцям нормалізувати повсякденність та вирішити для себе та своїх дітей наступне.
Українським учням необхідно спростити адаптацію до нових умов, і перша перешкода у цьому — незнайома мова. Для її вивчення потрібна мінімізація стресу й умови для зосередження та настрою.
Більшість переміщених українських школярів навчаються онлайн за українською програмою, яку держава встигла розробити за час пандемії коронавірусу. Як свідчить практика, онлайн-навчання не може повністю замінити очне. Дітям необхідна соціалізація в дитячих спільнотах.
Абсолютно інша від української система оцінювання і дисципліни, в тому числі мова, історія, література, культура, викликають сумніви в українських батьків щодо доцільності їх вивчення на короткий строк. Основною стратегічною дилемою для держави, яка приймає українських переселенців, є адаптація українських учнів до нового навчального плану або створення українських класів на базі своєї освітньої інфраструктури.
Дошкільнята проводять час зі своїми мамами практично цілодобово. Це створює труднощі для батьків, яким необхідно вирішувати пов’язані з переїздом бюрократичні питання, шукати школу чи тимчасове працевлаштування.
Поки освітню стратегію щодо дітей тимчасово переміщених осіб з України вирішують на державному і міжнародному рівнях, тактичні кроки можуть взяти на себе українські громадські і благодійні організації.
Ось чому міжнародний благодійний фонд Future for Ukraine вирішив створити мережу українських центрів з адаптації та психологічної підтримки дітей переселенців. Такий варіант комплементарного навчання допоможе вирішити низку проблем.
Завдяки поновленому відчуттю безпеки діти поступово зможуть включитися у нове середовище. У таких осередках вони зможуть відпочити від мовного бар’єру та поспілкуватися з однолітками зі схожим досвідом.
Щодо дисциплін, які варто вивчати в таких центрах — мовні курси, історія, культура і суспільний устрій країни, в якій вони знаходяться. Подача так званих soft skills, навичок комунікації через майстер-класи та гру допоможе дітям успішніше спілкуватися з носіями іншої культури.
Ключовий момент, який має бути присутнім у центрах адаптації. Терапію важливо проводити рідною дитині мовою, тому приймаюча держава не має можливості забезпечити україномовних психологів у своїх школах. Кожна українська дитина переживає зараз посттравматичний синдром. Це не залежить від того, чи бачила вона війну на власні очі. Сам факт раптового зникнення звичного середовища, прощання з татом чи іншими родичами, друзями — неймовірний стрес для дитячої психіки.
“В центрах розвитку діти можуть отримати психологічну підтримку, адаптуватися і продовжити свій розвиток, а їхні мами — отримати час на власні справи і просто відпочити від тягаря щоденної рутини. У подібних осередках діти зустрічатимуть таких самих дітей, яким довелося почати нове життя, поділитися проблемами, перевести нарешті дух від мовного бар’єру. Тим часом, їхні батьки можуть зайнятися нагальними питаннями, пошуками роботи або школи, щоб продовжувати нормальне життя у Польщі стільки, скільки буде потрібно, до моменту повернення додому,” — розповідає Віце-президентка фонду Future for Ukraine Олена Сотник.
Матеріал публікується на правах реклами ℗
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
Спортивний арбітражний суд відхилив позов Гераскевича проти МОК
По 15 років тюрми отримали двоє агентів ФСБ, які коригували атаки рашистів по енергетиці Дніпра
17–18 лютого в Женеві відбудуться тристоронні переговори: хто поїде від України
Ексзаступника глави ОП Ростислава Шурму та його брата оголосили в розшук
Україна ввела санкції проти 91 танкера російського тіньового флоту
