Фінсько-радянська vs українсько-російська: можемо повторити

Валерій Коломієць
незалежний експерт, колишній дипломат (працював в МЗС України на посадах заввідділу Туреччини та Південного Кавказу, начальником управління країн Східної Європи, був радником посольства України в Молдові тощо)

Прориви танкових колон на столицю, масовані авіаційні удари по об’єктах інфраструктури, висадка десантів та гібридні операції із залученням “п’ятої колони” – все це вже було. Це було взимку 1939-1940 років.

Усе почалося з того, що агресивна Фінляндія з населенням 3,5 мільйона осіб почала становити загрозу для миролюбного Радянського Союзу з населенням 170 мільйонів. Цілком випадково це з’ясувалося відразу ж після підписання у серпні 1939 року пакту Молотова–Ріббентропа, який відносив Фінляндію до сфери інтересів СРСР.

Наприкінці листопада 1939 року совіти обстріляли свою ж прикордонну частину поблизу села Майніла на радянсько-фінському кордоні, звинувативши в цьому фінську воєнщину. Після чого Червона армія почала героїчне вторгнення для звільнення фінських робітників і селян від гніту білофінської буржуазії.

Фінляндія, задіявши всі мобілізаційні ресурси – від безвусих юнаків до сивих ветеранів Першої світової, – змогла виставити 260 тисяч вояків (чисельність діючої української армії – 260 тисяч, плюс 300-350 тисяч ветеранів АТО/ООС у першій черзі оперативного резерву). Сили вторгнення совітів становили 450-500 тисяч, однак згодом були доведені, за різними оцінками, до 850 тисяч – 1,1 мільйона.




На початку фінська армія мала на озброєнні від 60 до 120 бойових літаків, переважно, застарілих біпланів. Протягом бойових дій фіни отримали ще декілька десятків сучасних голландських “Фокерів” та британських “Бристолів” (за оціночними даними, українська авіація налічує від 75 до 120 бойових машин).

Червона армія застосовувала на різних етапах вторгнення від 1200 до 2500 літаків, у тому числі – до 1700 бомбардувальників.

Фіни мали від 30 до 60 танків, переважно застарілих французьких “Рено” 1919-1921 років випуску, які використовувалися тільки вритими в землю як вогневі точки, та легких “Віккерсів” (за оціночними даними, на озброєнні ЗСУ – 850-950 танків). Радянське угрупування на різних етапах мало від 1500 до 2300 танків.

Вторгнення совітів почалося з масованих бомбардувань радянською авіацією Гельсінкі, Виборга, інших фінських міст та стратегічних об’єктів інфраструктури.

Наслідки бомбардування Гельсінкі. Фото: Getty Images

Нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов цинічно заявив, що радянські літаки скидають на фінські міста “мішки з хлібом” для населення, яке голодує.

Від “мішків з хлібом” загинуло близько тисячі мирних фінів, понад дві тисячі зазнали поранень. За ці бомбардування Радянський Союз був виключений із Ліги Націй.

На невеличкому клаптику захопленої фінської території в грудні 1939 року було створено маріонетковий уряд, який очолив секретар виконкому Комінтерну товариш Отто Куусінен. Совіти почали формувати “фінську народну армію”.

Проте після бомбардувань житлових кварталів Гельсінкі та інших міст, фінські комуністи пішли записуватися добровольцями у білофінське “буржуазне” військо.

Після декількох тижнів запеклих боїв Червона армія просунулася вглиб фінської території лише на перші десятки кілометрів, впершись у “лінію Маннергейма“. Хоча планувалося вже за два тижні вийти на Гельсінкі, до якого від тодішнього фінсько-радянського кордону було 360 км.

Лише після досягнення переваги в живій силі у два-три рази та десятиденного масованого обстрілу фінських позицій із важкої артилерії в лютому 1940 року орда совітів пробила “лінію Маннергейма” та почала просування вглиб території Фінляндії.

Значення “лінії Маннергейма” як основної причини невдач Червоної армії у зимовій кампанії 1939-1940 років традиційно перебільшується російськими міфотворцями. По-перше, вона перекривала лише 100-120 км на Карельському перешийку – із 1300 км загальної довжини радянсько-фінського кордону. По-друге, так званих “ДОТів-мільйонників” (кожний із них коштував 1 мільйон фінських марок), які могли протистояти бронетехніці совітів, на всю “лінію Маннергейма” було не більше десятка. Тобто один ДОТ на 10 км.

Також перебільшується придворними кремлівськими істориками роль низьких температур взимку 1939-1940 років. За спогадами фінських вояків, морози зіграли тоді на руку саме Червоній армії, оскільки дозволили швидко перекидати по просторах замерзлих річок, озер і боліт важку бронетехніку та артилерію великого калібру.

Фіни могли протиставити цьому важкому озброєнню
лише дерев’яні лижі, маскувальні халати та силу духу.

Цікаво, що в ході цієї війни фіни першими в історії почали широко застосовувати “коктейлі Молотова” проти радянських танків (фінські фабрики виробляли їх у промислових масштабах). Проте згодом совіти переписали цей історичний факт, як і сотні інших, у свій героїчний актив.

У березні 1940 року Фінляндія, вичерпавши всі можливі та неможливі ресурси, запросила мирні переговори.

Бойові втрати фінів склали 23-26 тисяч вбитими та 40-44 тисячі пораненими.

Втрати Червоної армії склали 130-140 тисяч убитими, ще близько 260 тисяч осіб були поранені чи обморожені. У фінському полоні опинилося до 6 тисяч “освободітєлєй”.

За підсумками тієї війни Фінляндія втратила частину території, але не втратила державності.

Комуністична доктрина, ерзац-замінником якої в наших реаліях стала доктрина “русского мира”, назавжди втратила популярність у фінському суспільстві.

P.S. У 2020 році ВВП на душу населення: у Фінляндії – 49 тис. дол. США, в Росії – 10 тис. дол. США.

Читайте також:
Російське суспільство: діагноз – тяжка хвороба


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.