Армія, побудована на довірі: як у ЗСУ вирішують проблеми гендерної та іншої дискримінації

 

автор: Олена Максименко
фото автора / “Новинарні

Кожна війна з ворогом зовнішнім неминуче супроводжується війнами внутрішніми та деструктивними процесами всередині війська. Насильство – фізичне, психологічне, економічне; зловживання службовим становищем; підірване внаслідок служби здоров’я та інші подібні проблеми притаманні всім арміям світу. І Україна – не виняток. Тож чи не найважливішим у цій ситуації є те, наскільки армія вміє не ховати голову в пісок, визнавати ці “больові точки” і давати їм раду.

Українські Збройні сили до цього щонайменше прямують. Адже саме ЗСУ виступили організатором форуму “Армія, побудована на довірі”, що відбувся 28 жовтня.

Громадські активісти, військовослужбовці, капелани, народні депутати, представники НАТО та гості з американських збройних сил обговорювали головне питання: як армії стати безпечним місцем для жінок та чоловіків, які служать

“Перший крок до великої перемоги”

З мікрофоном – Ганна Маляр, ліворуч від неї – Марія Іонова

“Перший крок до великої перемоги” – так прокоментувала сам факт організації такого заходу Міністерством оборони і ЗСУ народна депутатка Марія Іонова, співголова міжфракційного об’єднання “Рівні можливості”.

А ветеранка Вікторія Дворецька, яка очолює ветеранський відділ благодійного фонду “Повернись живим”, зізналася: “Під час адвокації «Невидимого батальйону», я відвідала десятки конференцій, форумів – і не могла навіть подумати, що за шість років Збройні сили самі ініціюють цю розмову!”

Як розповіла радниця з гендерних питань Головнокомандувача ЗСУ Вікторія Арнаутова, невдовзі (після відпрацювання з представниками ВСП) очікується впровадження механізму запобігання і протидії сексуальним домаганням у Збройних силах.

Він розроблений на основі Конституції, законодавства в галузі забезпечення прав людини й запобіганню дискримінації, дисциплінарного статуту ЗСУ тощо. А основним є Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2025 року, головним виконавцем якого є Міністерство оборони.

Завданням цієї інструкції є насамперед створення безпечного та недискримінаційного середовища для чоловіків і жінок всередині Збройних сил. Адже жодна структура чи відомство не може забезпечувати безпеку громадян України, якщо співробітники системи не мають цієї безпеки всередині.

Також механізм забезпечить фіксацію випадків сексуальних домагань, насильства за ознакою статі.

Армія-побудована-на-довірі-форум (10) Армія-побудована-на-довірі-форум (1)
<
>

“Тобто у нас з’являється певний алгоритм, ідентифікація цих випадків, порядок реагування, розслідування, службової перевірки. І створення інституційних механізмів для належного реагування та надання допомоги. Наш механізм буде відрізнятися від просто прийняття дзвінка на гарячу лінію тим, що тій стороні буде надаватися допомога і супровід фахівцями”, – пояснила Арнаутова.

Також у планах – ввести у штат ЗСУ одного чи трьох радників із гендерних питань на ротаційній основі, які будуть готуватися і проходити навчання для роботи в зоні конфлікту.

Як наголосила заступниця міністра оборони Ганна Маляр, наразі будь-яка статистика розслідувань сексуального насильства – це профанація, що не відображає реальності. І це проблема не лише України.

“У США в кримінальних провадженнях щодо сексуального насильства, які потрапляють на розслідування, тільки 3% отримують обвинувальний вирок суду”, – зауважила Маляр.

“На рівні Збройних сил ми не можемо це питання вирішити юридично. Що розповідати правоохоронцям? Поки ми витрачаємо час на опитування – докази зникають. Особливо якщо це біологічні речовини. А якщо це травми – вони загоюються. Окрім того, за цей час можна натиснути на жертву. Тобто, з одного боку, потрібно провести службове розслідування, а з іншого – воно гальмує збори доказів. Це проблема, яку треба вирішувати. Тому постає питання про військову поліцію, яка могла б підключитися одразу, не втрачаючи час”, – наголосила заступниця міністра.

Читайте також:
“Я не жінка, пане генерале, я військовослужбовець!”:
Наталка Борисовська та її десятирічка в ЗСУ і на фронті

“Скарга на гарячу лінію приходить… до командира, на якого поскаржилися”

Марія Іонова переконана, що проблему насильства в силових структурах значною мірою можна вирішити через освіту й просвітництво. А також через розголос.

“У судах є такі справи, і якщо говорити про це публічно, таких випадків буде менше, – вважає депутатка. – І дуже важливо, щоб були ухвалені і працювали відповідні закони. Якщо у справі за насильство відбуде покарання бодай один – повірте, це врятує багатьох людей”.

Поки що ж до судів доходить дуже мало справ про насильство в армії, адже довести таке дуже непросто. До того ж – і це ще одна суттєва проблема – така необхідна й важлива “гаряча лінія” допомоги військовим не є цілком анонімною. А одвічна українська проблема “кумівства” шкодить неупередженому розслідуванню ситуацій.

“Бо є дружні, родинні стосунки в Збройних силах, і часом хтось приймає ту чи іншу сторону, тому що дружить із цією людиною”, – зауважила Іонова.

“Армія – це ієрархія, – нагадала координаторка ГО “Медійна ініціатива за права людини” Ольга Решетилова. – Згідно зі статутом, військовослужбовець у першу чергу має звернутися до вищого командира, а якщо його права порушує той командир – то до ще вищого командира… Але, на жаль, це так не працює. Навіть звернення на гарячу лінію призводить до того, що скарга дуже часто приходить до того командира, який власне порушує права. І людина, яка звертається, наражається на ще більшу агресію. Навіть при анонімності ситуація може бути впізнавана”.

Уповноважена президента з питань забезпечення прав захисників України Альона Вербицька зізналася, що якщо до 2018 року ще намагалася полічити кількість звернень, то після того, як їх кількість перевищила 20 тисяч – покинула й рахувати.

“Коли чоловік звертається щодо несправедливості, проти нього вмикається корпоративна етика. Коли звертається жінка, проти неї вмикається ще й чоловіча солідарність. Не всі жінки говорять про домагання, морально-психологічні впливи тощо. А про це потрібно говорити, ці проблеми потрібно визнавати, з ними потрібно працювати”, – наголосила представниця глави держави.

“Питання в тому, щоб було відчуття невідворотності покарання. Безкарність породжує злочинність. Якщо не будемо визнавати проблеми, кількість правопорушень зростатиме”, – додала вона.

Читайте також:
Із ЗСУ звільнили чернігівського воєнкома, звинувачуваного в сексуальних домаганнях

“Права чоловіків у ЗСУ порушують значно частіше, ніж права жінок”

Ольга Решетилова (в центрі)

При цьому учасники дискусії підкреслювали, що йдеться про порушення прав не лише жінок. Як зауважила Ольга Решетилова, права чоловіків у Збройних силах порушуються набагато частіше – з тієї простої причини, що їх у війську чисельно значно більше.

Права військових порушуються не лише на нижчих щаблях. Беззахисним може виявитися і командування – у випадку, коли змінюється політична ситуація і починаються переслідування за дії командирів. І тоді вони теж потребують захисту своїх прав.

На думку Решетилової, допомогти в цій ситуації міг би окремий незалежний інститут омбудсмана з цих питань – не у вертикалі президента, а з боку парламенту.

Наразі ж дієвим інструментом показав себе інститут гендерних радників, куди можна звертатися у разі порушення гендерних прав. Дієвість Інституту підтвердив випадок із підполковницею Ольгою Деркач, яка публічно заявила про домагання з боку начальства і довела в суді свою правоту. Чернігівський суд відмовив її кривднику, полковнику Олександрові Криворучку, в позові про наклеп.

“Правозахисні організації вам завжди допоможуть у юридичній площині, – коментує Решетилова. – Одна справа – це внутрішнє вирішення ситуації, де немає військової поліції (яка теж не цілком незалежна, адже це внутрішній орган). А правозахисні організації допоможуть написати заяву в правоохоронні органи, сконтактуватися зі спеціалізованою прокуратурою”.

Розголос у ЗМІ також зазвичай допомагає. Але тут, каже активістка, є застереження: “Коли ви вирішуєте виходити на публіку, то повинні розуміти, що дороги назад немає. Треба іти до кінця, і це дуже часто негативно може позначитися на вашій військовій кар’єрі. Не лише у нас у ЗСУ, а й за кордоном командири не дуже люблять людей, які «виносять сміття з хати»“.

Читайте також:
Невидимий ворог: чому військові мовчать про сексуальні домагання
і як вирішити цю проблему в Україні

“Військовий повинен мати в першу чергу почуття власної гідності”

Вікторія Дворецька (друга праворуч)

“Закордонним” досвідом у цій сфері з учасниками дискусії поділилася військовослужбовиця зі США Олена Кравців, яка має українське коріння.

“Я служу пілотом близько 18 років. У своїй кар’єрі стикалася з харасментом, була спроба насильства – мій інструктор зайшов у мою кімнату і спробував щось мені зробити, але я його вигнала, – розповіла Олена правильною українською. – Ще якийсь динозавр сказав мені, що жінки не можуть керувати літаками… Але це ж неймовірна дурниця, у ХХІ столітті!”

За словами Кравців, у військах США служить загалом 16% жінок, і з них 25% пережили насильство або харасмент.  

“І ми йдемо далі. Хоч дуже тяжко проти того боротися”, – визнала американська армійка.

Хай там як, жодні інститути чи правові інструменти не працюватимуть повною мірою, якщо не змінювати світогляд. Для цього була ідея створити дводенний курс прав людини в навчальних центрах, обов’язкових при підготовці всього особового складу.

“Ми виступали з цією ініціативою при попередньому командуванні – не виходило. Зараз варто спробувати ще. Деякі правозахисні організації при навчальних центрах, полігонах проводять курси міжнародного гуманітарного права, і це вже показує свою ефективність”, – каже Ольга Решетилова.

Вона переконана – військовий у першу чергу має мати почуття власної гідності: “Ви професіонали, які прийшли виконувати свій обов’язок, які виконують дуже небезпечну і важливу функцію в державі, користуються повагою суспільства, ви ніколи нікому не дозволите принижувати власну гідність. Ані вищому командуванню, ані оточенню. Це робота не одного року, в нас дуже велика інерція «совка». Але ми повинні це переходити, і такі заходи є свідченням того, що ми на правильному шляху”.

“У країнах НАТО є міні-курси з гендерної політики. І комбригів навчають, розказують, що є рівністю між чоловіками і жінками військовослужбовцями. Я скажу непопулярну річ, але жінки мають розуміти, що вони мають бути рівними і по відповідальності“, – додає Марія Іонова.

Читайте також:
Бойовий медик Анна Федорчук “Пума”: Буває, нові офіцери бачать “бабу” і б’ються об заклад – хто перший підкотить. Але дарма, я ж боксер

“Коли йдеться про просування кар’єрними сходами – чоловік завжди має перевагу”

На зв’язку – міністр у справах ветеранів Юлія Лапутіна

Після початку війни кількість жінок-військовослужбовців у ЗСУ збільшилася, і станом на осінь 2021 року сягнула 32 тисяч. Про це розповіла міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна. Вона відзначила значний поступ у питаннях гендерної рівності в армії, але наголосила: попри це, проблема залишається актуальною.

“Коли ми говоримо про гендерно обумовлене насильство, багато лежить у площині наших культурно-просвітницьких питань, стереотипів, традицій. Ми є суспільством держави, яка зазнала і тоталітарного режиму, і геноциду. Це питання замовчування і страхів, які існують у суспільстві впродовж багатьох років. В уламках стереотипів це дуже важливий елемент, яким ми маємо займатися. Тому що дівчата, які служать, іноді навіть і не думають, що це саме гендерно-обумовлене насильство“, – наголосила очільниця Мінветеранів.

І йдеться, за її словами, не лише про сексуальне насильство, а й про призначення жінок на посади.

“У нас у Службі безпеки ніколи не було юридичних заперечень щодо призначення жінок на оперативні посади, але я багато років залишалася єдиною [жінкою] на багато тисяч оперативників, – згадала Лапутіна свій тривалий досвід роботи в СБУ. –  Ти служиш із чоловіком на рівних посадах, але коли буде відбуватися просування по кар’єрних сходах, чоловік завжди за замовчуванням матиме перевагу“.

Читайте також:
Лапутіна ініціює створення в Україні інституції ветеранського омбудсмена

Протидіяти сексуальному насильству допоможе чат-бот

Для допомоги тим, хто зіштовхнувся з такою проблемою, ГО “Інститут гендерних програм” спільно з проєктом Veteranius за підтримки Фонду “Східна Європа” розробили спеціальний чат-бот – додаток із протидії сексуальному насильству. Знайти його можна на сайті проєкту “Невидимий батальйон”.

“Це інструмент, який абсолютно анонімно надає можливість отримати інформаційну, психологічну та юридичну підтримку, – розповіла виконавча директорка “Інституту гендерних програм” Марина Лазаренко. – Чат-бот містить гілки для постраждалих від сексуальних домагань та насильства (з терміновою та відтермінованою підтримкою), для тих, хто став свідками таких випадків, для тих, хто просто бажає розібратися у темі. В роботі над розробкою карти сценаріїв цього чат-боту нам допомагали наші партнери: “Юридична сотня”, Центр OpenDoors, гаряча лінія LifeLine. Ми плануємо й надалі працювати над вдосконаленням та розширенням можливостей цього інструменту, вносити додаткові гілки, тому будемо вдячні за зворотній зв’язок”.

Окремий “бонус” – інформаційний блок чат-боту, що представляє собою онлайн-курс, запущений у травні на платформі “Прометеус”. Марина переконана – він може бути корисним і цивільним, адже з проблемами такого штибу стикаються люди незалежно від статі, віку та фаху, а базова інформація курсу однакова для всіх.

Окрема проблема – як допомогти адаптуватися і жити з гідністю, не повторюючи помилок, тим, хто вдався до того чи іншого виду насильства, і не може собі цього пробачити.

“Зараз наша команда працює над аналізом міжнародного досвіду щодо програм для кривдників та систем підтримки постраждалих, – розповіла Лазаренко. – Можливо з часом ми зможемо запропонувати до розгляду адаптовані програми. Але дуже часто буває так, що ми не помічаємо, як вдаємося до небажаних для інших дій. Бо сам термін «сексуальні домагання» прив’язаний до того, наскільки ваші дії обмежують, ображають чи принижують іншу людину. А про це важливо не мовчати, проговорювати і відстоювати свої особисті кордони. Бо для іншої людини може здаватися, що вам із цим «ОК».  Якщо ми говоримо про те, що відбувається на робочому місці, то це про культуру професійних стосунків, де є повага до особистих кордонів кожного, напрацьовані правила комунікації та поведінки”.

Зараз готується версія чат-боту для Facebook і Telegram, а також гілка підтримки. Наразі є можливість лише обрати відповідь із запропонованих, але триває робота над можливістю опрацьовувати запити.

Читайте також:
Що робити, коли наказ командира – “дай”?
Проблема сексуального насильства в армії та її вирішення

Час варити борщ – і час боротися за свої права

Окрім гендерних, існує безліч інших проблем. Наприклад, військовий, що звернувся до психолога, досі може наражатися на упередження всередині колективу.

“Так не повинно бути, – переконана міністр у справах ветеранів. – У нас має бути встановлена інша культура спілкування і культура роботи з персоналом у військових підрозділах. Вона потребує інституційного реформування. Це не тільки про гендерну рівність, це про військову службу”.

Ще одна проблема – повернення з військової служби в цивільне життя та адаптація. На восьмий рік війни зростає кількість суїцидальних випадків та загострень ПТСР. Не завжди вирішуються проблеми в родинах, куди повертаються військові.

Однак на тлі цих поки що “зрад” надихає залученість громадськості у проблеми війська, яка дивує навіть міжнародних експертів.

“Ми у стані війни, і це питання безпеки усієї країни. Залученість суспільства у вирішення цих проблем дуже велика, попри спротив від окремих командувачів і від системи загалом. Силові структури – це не тільки військові, а й СБУ, спецзв’язок, державна охорона… і зовнішня розвідка – найбільш закрита структура, де служить 4 тисячі військовослужбовців. І що там відбувається – взагалі невідомо. А інформація про порушення прав людини находить і звідти.  Залученість громадянського суспільства, парламенту, демократичний контроль – все це створює ситуацію, коли кричущі порушення прав у ЗСУ вже практично неможливі. І це повинні розуміти офіцери!” – наголосила координаторка “Медійної ініціативи за права людини” Ольга Решетилова.

“Чим більше ви намагаєтеся замовчати, приховати ситуацію, тим резонансніше і гучніше вона «вибухне». Ви маєте розуміти, що коли бачите проблемну ситуацію в підрозділі, то повинні працювати на випередження, розуміти, як розв’язати її, і як правильно прокомунікувати, щоб це не вдарило по репутації Збройних сил”, – підкреслила активістка.

Наостанок Ольга додала, що коли як експерт пише про проблеми військових, неодмінно знаходяться коментатори, які відправлять її… варити борщ.

“Я можу уявити, що вам доводиться переживати, коли ви намагається відстояти свою точку зору! – звернулася вона до жінок-військових. – Я варю офігенний борщ, і впевнена, ви всі також. Але при цьому ви є професіоналками у своїй справі. І я знаю, що борщ тут прекрасно готують і чоловіки”.

Читайте також:
Ольга Решетилова: Ми вважаємо початком війни 30 листопада 2013 року. Бо інформація про втручання російських спецслужб з’явилася вже тоді

“Відбір пройшла, але вчитися на офіцера не можеш. Ти ж жінка!”

Попри всі перешкоди, Вікторія Дворецька пройшла навчання в Університеті оборони імені Черняховського і стала офіцером

Ветеранки Андріана Арехта (Сусак) і Вікторія Дворецька силу дискримінації відчули на собі. Вони пішли на війну з перших днів, і, беручи участь у бойових діях на рівні з чоловіками, не мали відповідних посад – адже на той момент бойові посади для жінок де-юре були закриті.

“Я та сама «вічна швачка» – штурмовик-«швачка» з бойовими нагородами, – із гірким сарказмом каже Андріана, яка сьогодні очолює ГО “Жіночий ветеранський рух”.

Читайте також:
Голова Жіночого ветеранського руху Андріана Сусак: Я досі повертаюсь у той 14-й, у літо, коли всі були живі

Недопущення жінок до виконання бойових задач мотивувалося нібито турботою про здоров’я жінки. Однак чоловіки також втрачають своє здоров’я на важкій роботі. “До нас звертаються і жінки, і чоловіки, які після служби втратили можливість мати дітей. А військова частина нічого не робить, щоб зазначити, що ці проблеми були набуті під час несення служби”, – зауважила Арехта.

Сама вона свого часу була змушена повернутися з фронту через вагітність. Згадує – коли постала необхідність, з’ясувалося, що в армії немає гінекологів. Довелося звертатися до найближчого, і його некомпетентність ледве не призвела до втрати малюка.

Андріана Сусак (Арехта) під час інтерв’ю “Новинарні

Читайте також:
Гендерна рівність в ЗСУ: міністр оборони провів нараду щодо гінекологічної допомоги військовим ООС

Вікторія, як і Андріана, потрапила на війну у 2014-му році з добровольцями, які думали, що їдуть на кілька тижнів.

“Відслужила перший рік у розвідці, де – стандартна ситуація – формально була «діловодом», потім «начальником польової лазні». У проміжку між основною роботою займалася відправкою додому загиблих. І, мабуть, так пройшла моя трансформація, коли я зрозуміла, що можу брати на себе відповідальність, ухвалювати рішення. Можу йти далі”, – розповідає Дворецька.

У 2015-му вона вирішила піти на курси офіцерів запасу. “Мені сказали – ти пройшла відбір, все чудово, – згадує дівчина. – Але ти не можеш іти на навчання, бо ти жінка. Тоді я зрозуміла: я тут надовго. Вступила, за декілька тижнів мене таки прийняли на навчання. Відучившись, мала право залишитися офіцером запасу. Але повернулася”.

З квітня 2016 року Вікторія стала першою на той час жінкою, призначеною на посаду заступника командира роти з бойової підготовки. І того ж дня отримала ще одну посаду – “тимчасово виконуючий обов’язки командира роти”.

Командувала підрозділом майже два роки. Працювала лише в зоні ООС, без ротацій.

“Можливо мені пощастило – я не застала ППД. Ми були на війні. Приїжджаю «в поля», мій батальйон зайшов у зону ООС. Знайомлюся зі своїм підрозділом – 78 чоловіків! І я не можу сказати, що прийняття чоловіками того, що я жінка, було найважче в моєму досвіді”, – пригадує ветеранка.

“Звісно, була «притирка», свої нюанси. Але, загалом на те, щоб прийти в робочий стан пішов максимум місяць. Я відкомандувала своїм підрозділом два роки: рік під Мар’їнкою, рік на Світлодарській дузі – і в мене не було жодної втрати. Були санітарні, два легких “300-х”. І я вважаю, це головне моє досягнення в армії”.

Зараз Вікторія збирається підписувати контракт резервіста. Вона переконана: армія має базуватися на засадах професіоналізму, а не гендерної приналежності.

Читайте також:
Маки Дикої.
Як майданівка Вікторія Дворецька пішла добровольцем в “Айдар”, гартувалася в боях і в морзі, стала офіцером, командувала ротою, втратила коханого й народила сина, а нині працює над військовою комунікацією


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".