В Азербайджані підірвалося авто з журналістами, троє людей загинули

В азербайджанському Кельбаджарі троє людей загинули в результаті підриву на міні, четверо поранені, двоє із загиблих – співробітники ЗМІ.

Про це в п’ятницю, 4 червня, передає азербайджанський ресурс Day.az із посиланням на генпрокуратуру й МВС Азербайджану.

Зазначається, що 4 червня близько 11 години автомобіль зі співробітниками телевізійних каналів і новинних агентств, відряджених у Кельбаджарський район для роботи, підірвався на протитанковій міні у напрямку села Сусузлуг Кельбаджарського району.

У результаті загинули три людини:

• оператор телеканалу Az TV Сірадж Абішов,
• співробітник інформаційного агентства “АЗЕРТАДЖ” Магеррам Ібрагімов,
• заступник представника ВВ Кельбаджарського району за адміністративно-територіальним округом села Сусузлуг Аріф Алієв.

Четверо людей отримали поранення різного ступеня тяжкості і були госпіталізовані.

Серед постраждалих – режисер AzTV Еміль Мамедов, водій автобуса і місцевий житель.

Азербайджанські правоохоронці стверджують, що “мінування вірменськими ЗС азербайджанських територій із грубим порушенням норм і принципів міжнародного права, в тому числі вимог Женевської конвенції від 1949 року, становить собою продовження злочинних дій проти громадян Азербайджану”.

Військова прокуратура Азербайджану порушила кримінальну справу за ст. 100.2 (планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни), 116.0.6 (порушення міжнародно-правових норм під час збройного конфлікту) та іншими статтями КК Азербайджану.

Читайте також:
Україна не визнає миротворцями російських військових у Нагірному Карабаху

Як інформувала “Новинарня“, 27 вересня армія Азербайджану почала наступ на різних ділянках лінії розмежування з Нагірним Карабахом, окупованим Вірменією. Є підстави вважати, що цей наступ був добре підготовлений Азербайджаном та мав на меті звільнення великих територій у Нагірному Карабаху.

Сторони повідомляли про сотні й тисячі військових жертв з обох боків та значну кількість знищеної техніки.

Наступ Азербайджану був активним та ефективним. Вірменська сторона втрачала особливо багато техніки і зброї – її масово знищували з повітря ударні безпілотники “Байрактар” виробництва Туреччини.

За місяць контрнаступальної операції Азербайджан прозвітував про звільнення від вірменської окупації чотирьох міст, трьох селищ і 166 сіл.

Обидві сторони заявляли про обстріли противником цивільних об’єктів та загибель мирних мешканців. Зокрема, Азербайджан показував наслідки обстрілів із території Вірменії свого другого за розміром міста Гянджа.

Туреччина надавала дієву підтримку Азербайджану у конфлікті з Вірменією.

Вірменія зверталася по допомогу до Росії в рамках оборонного пакту ОДКБ. У Москві не це заявляли, що допомога можлива лише за умови агресії Азербайджану проти самої Вірменії, а не на території окупованого вірменами Нагірного Карабаху.

7 листопада азербайджанські сили звільнили історичне місто Шуша і підійшли впритул до Ханкенді (Степанакерта) – столиці “НКР”. Вихід на цей оперативний рубіж означав, що за кілька днів Азербайджан може взяти також Ханкенді і решту контрольованих вірменами районів. Після цього Єреван погодився на мирну угоду за посередництва Росії. У підсумку з більшості районів Карабаху були евакуйовані вірменські війська та цивільні, а на лінію розмежування зайшли російські війська.

12 грудня Азербайджан і Вірменія звинуватили один одного в порушенні режиму припинення вогню.

Передісторія конфлікту

Військовий конфлікт між двома південнокавказькими країнами спалахнув у 1988 році через територіальні претензії Вірменії до Азербайджану. Автономна Нагірно-Карабахська область у складі Азербайджану була на 77% населена вірменами.
2 вересня 1991 року на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної рад народних депутатів Азербайджанської РСР проголошено про створення незалежної “Нагірно-Карабахської республіки”.
Відтак Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього районів – майже 20 відсотків території Азербайджану – були захоплені вірменськими військами. Етнічні азербайджанці залишили рідні домівки. У травні 1994 року сторони узгодили режим припинення вогню.
Надалі під егідою Мінської групи ОБСЄ, при співголовуванні Росії, Франції і США, тривали безуспішні мирні переговори. Час від часу на лінії розмежування спалахували локальні бойові дії.
Рада безпеки ООН ухвалила чотири резолюції щодо звільнення окупованого Нагірного Карабаху і прилеглих до нього територій, але вони не виконувалися Вірменією.

Читайте також:
У Сухопутних військах проаналізували конфлікт в Карабасі та визначилися, чим треба оснащувати піхоту