Довженко-Центр повернув з Німеччини плівку українського німого фільму 1927 року

Стрічка під назвою “Кіра Кіраліна”, знята на Ялтинській кіностудії, прибула в фільмофонд Довженко-Центру з Бундесархіву Німеччини.
Ретро-фільм – єдина збережена робота режисера Боріса Ґлаґоліна.

Про це повідомили в пресслужбі Довженко-Центру в понеділок, 22 березня.

Зазначається, що в 2020 році в межах співпраці з членами Міжнародної федерації кіноархівів науковцями Довженко-Центру в каталогах відразу двох фільмофондів – “Національного кіноархіву – Румунської синематеки” (Бухарест) та Федерального архіву Німеччини (Берлін) – було виявлено дивом збережені прокатні копії чорно-білої німої стрічки “Кіра Кіраліна” виробництва Всеукраїнського фото-кіноуправління.

На запити Довженко-Центру німецька сторона надала в Україну для сканування позитивну плівку з фільмом довжиною 1538 м. Зі свого боку румунська сторона погодилась відсканувати власну копію довжиною 1510 м самостійно та передати в Довженко-Центр сканокопії фільму.

В Довженко-Центрі планують порівняти прокатні копії та, в разі потреби, провести реконструкцію фільму для отримання найбільш повної та близької до оригіналу копії “Кіри Кіраліни”.

Довідково:
“Кіра Кіраліна” – забута класика українського кіно 1920-х виробництва Другої (Ялтинської) кінофабрики ВУФКУ. Це одна з перших українських радянських стрічок, присвячених сучасному рабству та жорстоким порядкам “капіталістичного світу”.
Літературною основою “Кіри Кіраліни” став роман румунського письменника Панаїта Істраті. У 1927 році “Кіра” стала однією з тринадцяти картин ВУФКУ, які було закуплено для прокату країнами Західної Європи. Ймовірно, саме завдяки цим комерційним зв’язкам стрічка збереглася донині.

“Кіра Кіраліна” – останній і єдиний збережений кінофільм авангардного театрального режисера Боріса Ґлаґоліна, а також одна з небагатьох робіт в українському кіно художника Роберта Шарфенберґа, що працював з Бертольдом Брехтом. Головну роль у стрічці виконала акторка харківського Театру імені І.Франка (де зокрема працював й Ґлаґолін) Олена Валерська – ймовірно, це єдина її поява на кіноплівці, що збереглася до наших днів.

В одній з ролей в картині також з’являється зірка кримськотатарського кіно 1920-х Хайрі Емір-заде, відомий за фільмом “Алім” (1926).

Читайте також:
Документальне кіно про війну на Донбасі “Далекий гавкіт собак” включили до шкільної програми Данії