“Діти мають знати, хто їх захищає”: про що розповідає музей “Доброволець” у Фастові

автор: Наталка Позняк

Для того, щоб відчути війну, не обов’язково їхати на схід. Все частіше в різних регіонах України виникають музеї, які дають можливість доторкнутися в прямому сенсі до історії, свідками якої ми є.

Саме такі відчуття викликає музей “Доброволець”, який півтора року тому відкрився у Фастові, в колишньому приміщенні ДАІ. Його ініціатор і натхненник – волонтер, голова БФ “Фастів Мир”, уродженець Донбасу Едуард Копилов. Експонати він збирав із перших днів війни, привозячи з передової різноманітні “трофеї”.

“Волонтером я став випадково. Це був 2014-й рік, якраз перші добровольці пішли на полігон, і мені подзвонив один знайомий із батальйону «Київська Русь». Каже: «Ми зараз в “Десні”, привези щось поїсти». У мене тоді робота була нормальна, зарплата хороша, друзі скинулися. Заїхав у магазин, затарився (хліб, тушонка, консерви) – і повіз.  Приїхав, поспілкувався, познайомився із хлопцями. Через тиждень вони мене знову просять – привези. І так я зачепився. Коли батальйон перевели на Карачун, поїхав за ними. Так усе й закрутилося”, – розповідає Едуард.

Перші експонати майбутнього музею Едуард привіз зі Слов’янська, де за залізничним мостом стояв 11-й батальйон “Київська Русь”.

“Різних гільз там було багато, і я прихопив собі на згадку. А потім так повелося, що з кожної поїздки привозив якісь експонати. Один осколок тут із Донецького аеропорту – ми туди термобілизну привозили, щоб хлопцям стояти було не холодно. Мене тоді матом крили: «Тут снайпер працює, куди ти прешся із тим осколком, кидай його!». Але я його таки виніс і привіз додому”, – показує свої трофеї господар.

Нині в музеї – експонати з усієї лінії фронту, де були гарячі бої. Є уламки снарядів “Граду” зі Слов’янська, з Карачуна, з Маріуполя (з обстріляного росіянами мікрорайону “Східний”), Пісків, Авдіївки, “Промки”. Є шматок “Голки”, з якої збили наш Іл-76 у Луганську, Біблія зі зруйнованої снарядом церкви…

Музеї поділений на різні тематичні зони. Ось куточок Майдану, де збереглися шини, дерев’яний щит, “коктейль Молотова” – і портрет фастівчанина Андрія Саєнка, одного з Героїв Небесної сотні. Далі – фрагмент бліндажу, де відтворено побут наших бійців.

Є й “куточок сепаратиста”, де можна побачити прапор “ДНР” із віджатої у “сепарів” позиції в Широкіному, кубанку з “казачка”, шеврони “ополченців”, водійське посвідчення “ДНР”, “республіканські” цигарки. “Там на всіх пачках є приписка: «не для продажу на території РФ». Цікаво, яку гидоту вони туди сунуть?” – зауважує Едуард.

А ще є експозиція, присвячена загиблим фастівчанам. Фото їхніх матерів, з очима, повними неземного болю і смутку. Особисті речі героїв, їхні записи, матеріали про них.

Є фото знакових добровольців, які вже стали легендами цієї війни: Ендрю, Гюрза… І фото волонтерів – як тих, хто досі працює на перемогу, так і тих, хто вже тримає небо над нами. А ще – десятки прапорів різних підрозділів, розписаних побажаннями. Передусім – миру і перемоги.

Копилов зізнається, що ця війна змусила його на багато речей подивитися іншими очима. Зокрема й на добровольців із ДУК “Правий сектор”, ставлення до якого в нього спершу було неоднозначним. Але ближче знайомство з  кількома бійцями переросло в бойове побратимство, і зараз Едуард Копилов – голова “Правого сектору” Фастівщини.

А в музеї – окремий стенд із портретами загиблих бійців ДУК ПС.

“Мій друг із Волновахи ще на початку мені казав: «Едік, ти придивися до них. Не стався до всього Правого сектора скептично. Повір, там офігенні люди». Перші хлопці, з якими він мене познайомив, були з автобуса з Волновахи, який розстріляли. Потім було ще кілька знакових людей. Серед них – «Малюк», який обіцяв мені показати Дніпро, своє улюблене місто. Коли він загинув в автокатастрофі, мене переклинило. І я зрозумів, що вже не можу без них», – каже Едуард.

Музей “Доброволець” – це про тих, хто пішов захищати Україну з власної волі. Тут є фото героїв і з Київської області, і з усієї України, і навіть із Франції. Підрозділи різні: ДУК ПС, 79-та бригада, 72-га, 30-та, “Азов”. У музеї можна побачити фото практично всіх добровольців, хто досі воює – без пільг, без зарплат.

“Хочеться лишити якусь згадку підростаючому поколінню – про себе і про тих, хто відстоює нашу Незалежність. Діти мають знати, що відбувається зараз у країні і хто її захищає”, – пояснює Копилов.

У планах – розширення експозиції панорамою ДАП, інших знакових епізодів війни. А ще – створення Асоціації музеїв російсько-української війни, допомога в організації й розвитку таких музеїв по всій Україні. Бо це – наша історія, яку треба знати. Щоб не допустити повторення в майбутньому.

Читайте також:
Україна відзначає День добровольця – вперше з УБД