Найбільша фракція Європарламенту закликає до міжнародного розслідування злочинів режиму Лукашенка

Найбільша фракція депутатів Європарламенту – Європейської народної партії – закликала до запуску міжнародного розслідування злочинів, скоєних режимом Лукашенка проти громадян Білорусі.

Про це в четвер, 26 листопада, інформує “Європейська правда” з посиланням на заяву групи ЄНП.

“Група ЄНП рішуче засуджує порушення прав людини та брутальні дії режиму Олександра Лукашенка, закликає до створення місії ЄС високого рівня щодо ситуації у Білорусі, а також до міжнародного розслідування злочинів, скоєних у Білорусі щодо людей, які мирно протестують за свободу, демократію та гідність”, – заявили євродепутати Сандра Калнієте та Міріам Лексманн.

Сандра Калнієте є віцепрезиденткою фракції.

Міріам Лексманн – авторка тексту резолюції від ЄНП щодо подій у Білорусі, яку сьогодні має розглядати Європарламент.

У заяві згадують загибель Романа Бондаренка, якого до смерті побили невідомі за спробу перешкодити їм познімати біло-червоно-білі стрічки у дворі.

“Лукашенко та його режим повинні повністю відповісти за скоєні злочини. Хоча я вітаю додаткові санкції ЄС, але ми повинні забезпечити швидшу та більш рішучу реакцію на посилення репресій”, – зазначила Лексманн.

“Місце Лукашенка і тих, хто допомагає йому зберегти владу – на лаві підсудних у міжнародному трибуналі”, – додала Сандра Калнієте.

Вона наголосила, що ЄС повинен підтримати білорусів у їхній боротьбі за демократичні цінності.

Фракція ЄНП – найбільша політична сила у Європарламенті. До неї входить 187 євродепутатів з усіх країн-членів.

Читайте також:
Білоруська автокефальна православна церква оголосила Лукашенкові анафему

Як інформувала “Новинарня“, після закінчення голосування на виборах президента Білорусі 9 серпня в Мінську та інших містах почалися мітинги та сутички противників чинного глави держави Олександра Лукашенка з міліцією.
Противники Лукашенка заявили про грубу фальсифікацію та підробку результатів голосування і показали, що на багатьох дільницях насправді перемогла опозиціонерка Світлана Тіхановська (наприклад, у Бресті згодом у котельні виявили залишки спалених бюлетенів з голосами за Тіхановську).

Світлана Тіхановська подала в Центральну виборчу комісію скаргу з вимогою провести повторний підрахунок голосів, але сама під тиском влади виїхала до Литви. Згодом Литва визнала її, а не Лукашенка, обраним лідером.

У перші дні протестів силовики застосовували проти демонстрантів світлошумові гранати, кийки, сльозогінний газ, по-звірячому били громадян кийками, проводили масові затримання. З боку протестувальників сотні людей було поранено.
Опозиціонери спершу використовували “коктейлі Молотова”, спрямовані салютні установки, будували барикади й намагалися відбивати в міліції затриманих.

Точно відомо про трьох загиблих громадян. Однак різні джерела інформують про більше число вбитих.
22 серпня в Мінську знайшли повішеним ще одного учасника акцій протесту.

Число затриманих у перші дні сягнуло 7 тисяч, потім перевищило 12 тисяч.

Надалі протести стали мирними.

Євросоюз не визнав результати виборів у Білорусі. Глави трьох прибалтійських країн і Польща висунули вимоги Лукашенку та запропонували посередництво в діалозі з опозицією.

10 серпня на великому заводі БМЗ у Гомельській області почався перший страйк через результати виборів. Протестувальники ініціювали загальнонаціональний страйк із 17 серпня. До нього приєднувалися великі підприємства, як-то МТЗ, БелАЗ, ринки, ЗМІ, театри тощо. Однак за короткий час режим Лукашенка придушив протести на підприємствах.

14 серпня ЦВК Білорусі офіційно назвала Лукашенка переможцем виборів (80,1% голосів).

Натомість соціологія згодом показувала перевагу Тіхановської у 2,5 раза.

16 серпня мітинг на підтримку Лукашенка в центрі Мінська зібрав переважно бюджетників – загалом 10-12 тисяч. Натомість Марш свободи, влаштований опозицією, став наймасовішою акцією в новітній історії Білорусі – близько 200 тисяч учасників.

На тлі цих виступів Лукашенко щонайменше двічі зідзвонювався з президентом РФ Путіним і говорив про можливу допомогу з боку Росії у протистоянні з опозицією.

Надалі традиційними стали великі марші протесту щонеділі. Такі маніфестації 23 серпня та 30 серпня зібрали, за оцінками опозиційних ЗМІ, по 200 тисяч учасників.
Марш 6 вересня охопив удвічі менше людей. Після нього знову відбулися масові затримання учасників та організаторів.
Під час маршу 13 вересня демонстранти в Мінську ходили в елітне селище Дрозди, де розташована одна з резиденцій Лукашенка та живуть багато високопоставлених чиновників. Були затримані сотні людей, силовики застосовували світлошумові гранати, а в Бресті – водомети.

14 вересня Лукашенко зустрівся з президентом РФ Путіним у Сочі та домовився про позику на $1,5 млрд.

Надалі щотижневі виступи проти Лукашенка продовжилися, але стали менш чисельними.
“Народний ультиматум” – виконати вимоги опозиції до 25 жовтня, інакше збереться загальнонаціональний страйк – не було реалізовано.

12 листопада в лікарні в Мінську помер активіст Роман Бондаренко, якого напередодні силовики в масках побили й викрали з так званої “площі Змін” (конфлікт стався навколо біло-червоно-білих стрічок на огорожі). Ця смерть спричинила нові акції протесту.

Читайте також:
Лукашенко заявив, що проти Білорусі працюють найпотужніші спецслужби з центрами у Варшаві й Києві