Захистити арсенали: як у ЗСУ тренувалися охорона та пожежно-рятувальні підрозділи

 

Володимир Патола, пресслужба Командування Сухопутних військ
фото автора

На Одещині, Кіровоградщині і Хмельниччині тренувалися охорона та пожежно-рятувальні підрозділи арсеналів, баз зберігання зброї й боєприпасів.

За легендою тренувань, диверсійна група ворога атакує склад в одному місці, здійснивши попередньо відволікаючий підпал в іншому. Пожежна команда повинна ліквідувати загоряння. Підсилена бронетехнікою оперативна бойова група має прикрити роботу пожежників і знищити диверсантів.

До навчань долучили й авіацію.

За результатами тренувань командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал-лейтенант Олександр Сирський дав високу оцінку підготовці військовослужбовців.

Також командувач визначив завдання щодо подальшої роботи над забезпеченням  охорони складів, належних умов зберігання боєзапасів.

Олександр Сирський

– Військовослужбовці діяли швидко, злагоджено і професійно. Видно, що в частині функціонує система підготовки особового складу. Зараз командування вживає заходів, щоб підрозділи, які охороняють бази зберігання зброї і боєприпасів, мали все необхідне для цього.

Протягом останніх років проведена колосальна робота. Але, звісно, нам ще є над чим працювати. Це стосується як облаштування сховищ, вдосконалення технічних засобів охорони, так і постійної інтенсивної підготовки військових, – зазначив генерал Сирський, підсумовуючи результати тренувань.

Якщо в одних зонах арсеналів на подібних навчаннях можна працювати відносно “комфортно”, розгортаючи шланги та заливаючи вогонь у повен зріст, то в інших – усе, як в екстремальних умовах. Чим швидше рухаєшся і нижче лежиш, тим безпечніше. Адже у відповідь з “вогню” може прилетіти цілком справжній уламок.

– Будь-яке, навіть дуже складне, на перший погляд, завдання, можна виконати, якщо мати надійних підготовлених людей і необхідну техніку. Тому ми постійно тренуємося діяти за різними командами. Кожен знає своє місце, де він повинен бути і що робити у тій чи іншій ситуації. Якщо обстановка небезпечна для життя людей, працює пожежний танк. Його розрахунок теж регулярно тренується, зокрема, як бачите, і сьогодні, – зазначив старший лейтенант Віталій Сухін.

Сергій Миколайович

Сергій Миколайович – старшина пожежної команди. Її роботу доводилося спостерігати під час гасіння умовної пожежі. За спиною “аксакала” понад 30 років військової служби, у тому числі бої в районі Мар’їнки у складі 28-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України.

Сьогодні чоловік передає свій досвід молодим строковикам.

– Що має знати пожежник у такому небезпечному місці? – запитую Сергія Миколайовича.

– Наші правила та інструкції, на жаль, написані кров’ю. Цього не можна забувати. Одне слово “Новобогданівка” досі викликає неприємні емоції. Як у військових, так і в цивільних. Дай Боже, щоби ніколи не доводилося застосовувати наші навички на практиці, але під час навчань сил краще не жаліти. Це допоможе в надзвичайній ситуації врятувати життя.

Кожен боєприпас має свій радіус дії. Коли є вірогідність запуску реактивного струменю – робити прогнози взагалі справа невдячна. Ніколи не знаєш, куди воно може піти.

– Ваші побажання колегам?

– Цим? (показує на свою пожежну команду, хлопці усміхаються – Авт.) Щоб вони залишилися тут на контракт. Ми даємо строковикам спеціальність, яка може знадобитися і в цивільному житті. Готуємо спеціалістів-пожежників, за яких точно не соромно.

Оксана Калкутіна

Одна з учасниць навчань – лейтенант Оксана Калкутіна, командир роти забезпечення. Ця дівчина – магістр державного управління, під час навчання в Києві закінчила кафедру підготовки офіцерів запасу, зголосилася пройти 18-місячну службу офіцерів за призовом. Згодом підписала контракт із ЗСУ. Оксана і командує, і водить вантажівку.

– Чи складно командувати людьми?

– Спочатку дуже складно. Я прийшла у військову частину заступником командира роти по роботі з особовим складом. Звісно, працювала з людьми, але все одно відповідальність за їхні життя ніс командир роти. Коли ж я сама стала командиром – зрозуміла, наскільки це колосальна робота. І тут уже справа не в техніці. Кожного потрібно вислухати, пояснити, як правильно вчинити у тій чи іншій ситуації. В моєму підпорядкуванні є люди, які прослужили уже 19 років у цій частині. Тому, звичайно, мені як молодому офіцеру без практики визначати завдання і командувати на початку було важко. Але зараз я бачу результати нашої спільної праці, бачу, що мене дійсно цінує особовий склад, з яким я працюю. Це додає сили і надихає.

– Скільки дівчат у Вас в підпорядкуванні?

– Дівчат у мене семеро. З ними простіше. Вони розуміють мене з пів слова. З чоловіками, природно, трішки складніше, але ми знаходимо спільну мову. Командир повинен вміти знайти підхід до кожного, підібрати правильні слова і підтримати.

– Як ставиться родина до вашого вибору?

– З самого початку родина була не в захваті. У моїй сім’ї немає військових. Але це мій вибір, і вони його прийняли. Я прийшла сюди сама, мене ніхто не змушував. Тепер батьки вважають, що я усе зробила правильно.

Читайте також:
“Перевірений випадком”. Як Калинівський арсенал відбудовується після великого вибуху

 

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна