Убити “дракона”: атлантисти замислились, як протистояти зростаючому Китаю на мілітарному полі

Китай становить усе більше загрозу для країн Європи та НАТО, тому Альянсу слід вживати адекватних, зокрема асиметричних кроків для їх нейтралізації.

Про це йдеться в матеріалі американського військово-політичного експерта Яна Бжезінського, опублікованому на сайті Atlantic Council 1 червня, під назвою “Роль НАТО в трансатлантичній стратегії щодо Китаю”.

Серйозну увагу Китаю Північноатлантичний альянс почав приділяти торік, коли на грудневому саміті НАТО генеральний секретар Єнс Столтенберг наголосив на необхідності колективного реагування на появу КНР як глобальної держави.

“Не йдеться про переміщення НАТО в Південно-Китайське море, – заявив тоді генсек НАТО, але підкреслив: – Китай наближається до нас – в Арктиці, в Африці, інвестуючи значні кошти в інфраструктуру в Європі, в кіберпростір”.

Тоді представники держав НАТО дипломатично підсумували, що Китай викликає занепокоєння: “Ми визнаємо, що зростаючий вплив Китаю дає як можливості, так і проблеми, які нам потрібно вирішувати разом усім Альянсом”.

Ян Бжезінський констатує, що нинішній Китай ставить перед НАТО виклики схожі, якщо не ще більші, ніж свого часу створював Радянський Союз.

Відомими є прогнози, що нинішня економіка комуністичного “дракона” незабаром стане більшою, ніж економіка США. Це дозволяє КНР посилювати світову експансію – застосовувати боргові інструменти щодо бідних країн, бойкотувати політику крупних держав та транснаціональних корпорацій, які не підтримують політику Піднебесної.

І, як стверджує Бжезінський, занепокоєння Китаєм не є питаннями Вище командування НАТО уже непокоять кілька факторів.

По-перше, КНР скуповує критичну інфраструктуру в багатьох країнах. В тому числі і в Європі, де китайцям належать подекуди ключові порти. Так, наприклад, греки у 2009 році віддали китайцям у концесію до 2035 року 51% найбільшого пасажирського порту Європи (і третього у світі) – Пірея. Нині цей порт використовується як ключова перевалочна база глобального торгівельно-економічного проєкту “Один пояс – один шлях”. Крім цього, італійці дозволили китайським компаніям на своєму узбережжі будувати нові порти та поглиблювати уже існуючі. В НАТО переконані, що це може вплинути на здатність НАТО реагувати на кризові явища у світі.

По-друге, як стверджує Ян Бжезінський, Китай кидає технологічний виклик Заходу. “Нині КНР – лідер у галузі комунікацій 5G, штучного інтелекту, гіперзвукової зброї та квантових обчислень. Китай неодноразово демонстрував, що готовий проявити цю силу проти західних інтересів та безпеки. Китайські кібершпигунські та дезінформаційні кампанії вже стали частиною повсякденного життя для всіх союзників по НАТО, включаючи як їхні уряди, так і приватні підприємства”, – констатує аналітик.

За його словами, за розвитком технологій у Китаї стоять військові.

По-третє, китайські військові оперують 260-мільярдним оборонним бюджетом. А це приблизно 70% військового бюджету США.

Піднебесна продовжує розширювати військове співробітництво з Росією у Середній Азії, на Балтійському та Середземному морях. Були проведені кілька масштабних навчань, які широко висвітлювала як китайська, так і російська пропаганда.

За словами Бжезінського, КНР використовує свої збройні сили як наконечник списа проти міжнародного порядку у Південно- та Східно-Китайському морях, де Пекін сперечається з Японією, Тайванем, В’єтнамом, Філіппінами та Індонезією з приводу деяких островів.

Крім цього, найбільша комуністична країна світу кидає ідеологічний виклик західним демократіям. Пекін використовує свої економічні, технологічні та військові сили для глобального просування власної форми авторитаризму. Зараз Піднебесна прямо стверджує, що її політична модель дала найбільш адекватну відповідь пандемії коронавірусу.

Тож якою має бути стратегія країн НАТО? Ян Бжезинський наводить чотири ймовірні компоненти.

1) Утворити в якості дипломатичної платформи Раду НАТО-Китай. Ця дипломатична платформа створить повноцінний переговорний майданчик між Північноатлантичним альянсом та Пекіном.

2) Поглибити співпрацю в Азії та Тихоокеанському регіоні з Австралією, Новою Зеландією, Японією, Південною Кореєю й Монголією. Мова перш за все про військово-морські навчання із забезпечення підтримки свободи судноплавства.

3) Створити в Індо-Тихоокеанському регіоні в одній із країн-партнерів Центр передового досвіду (COE), щоб долучити офіцерів та офіційних службовців обраних країн-партнерів у командну структуру Альянсу.

4) Створити військовий штаб в Індо-Тихоокеанському регіоні, вбудований у структури НАТО або в Тихоокеанське командування США, для сприяння й координації навчань та операцій НАТО. Це також може сприяти реагуванню Альянсу на події в регіоні та, якщо з’явиться можливість, співпраці НАТО з Китаєм.

Реалізація таких масштабних програм, за прогнозами Яна Бжезінського, зробить подальшу експансію для КНР надто дорогою забавкою.

підготував: Максим Мірошниченко

Довідка
Атлантична рада (Atlantic Council) — аналітичний центр, неурядова позапартійна організація США. Була заснована 1961 року для сприяння співпраці між Північною Америкою та Європою, що почалася після Другої світової війни.
Колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен назвав Atlantic Council “видатним аналітичним центром з давньою репутацією”, а сенатор Річард Лугар зазначав, що Рада “високо цінується в межах атлантичної спільноти “.

Ян Бжезінський у 2001-2006 році працював заступником помічника міністра оборони США з питань НАТО та Європи. Син визначного геостратега Збігнєва Бжезінського, який був радником із національної безпеки президента Джиммі Картера.

Читайте також:
Чому США хочуть зірвати продаж “Мотор Січі” китайцям