СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
709701 +16294
Летальні випадки:
12093 +184
Одужали:
335135 +8897
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 4463249 (+43458). Оновлено: 08:15 28.11.2020

Кодування супутникового телесигналу: вигода медіагруп ціною відімкнення Криму й ОРДЛО

 

автор: Дмитро Лиховій

28 січня 2020 року український телевізійний простір сколихне очікувана, але наразі недооцінена подія: із цього дня 23 телеканали чотирьох провідних медіагруп почнуть кодувати свій супутниковий сигнал. Про такий крок на шляху до платного ТБ домовилися “1+1 Media” (власник – Ігор Коломойський), StarLightMedia (Віктор Пінчук), “Медіа група Україна” (Рінат Ахметов) та Inter Media Group (Дмитро Фірташ).

Новація зачепить, за деякими оцінками, до 40% телеглядачів України. Якщо вони хочуть і далі дивитися “1+1”, СТБ, ICTV, “Новий”, “Україну”, “Інтер” та інші з ними пов’язані канали, слід зробити певні дії: або придбати новий спеціальний тюнер та почати щомісяця вносити абонентську плату за послуги супутникового ТБ, або перейти на інше телебачення ‒ ефірне цифрове (Т2), кабельне чи інтернет (ОТТ чи IPTV).

Якщо не міняти нічого, зі старим обладнанням у тарілці залишаться деякі українські телеканали ‒ ті, що не входять до чотирьох основних медіагруп, а також російські й інші іноземні канали з вільного супутникового доступу.

У цьому криється загроза. Адже глядачі на окупованих територіях ‒ у Криму та в окремих районах Донецької і Луганської областей, які дивляться укрТБ по супутнику, залишаться без доступу до провідних українських телеканалів.

І наразі виглядає так, що чотири олігархічні телегрупи обрали власну вигоду, а не національні інтереси в інформаційній політиці для українців в окупації.

“Обережно, канали вимикаються!”

У січні 2020 року кодуються такі телеканали чотирьох медіагруп:

“Медіа Група Україна”: “Україна”, НЛО ТБ, “Індиго TV”;

StarLightMedia: СТБ, ICTV, “Новий канал”, М1, М2, ОЦЕ ТБ;

“1+1 Media”: “1+1”, “2+2”, ТЕТ, “ПлюсПлюс”, “УНІАН ТБ”, “Бігуді”;

Inter Media Group: “Інтер”, НТН, К1, К2, “Мега”, “Піксель”, Zoom, “Enter-фільм”.

Решта українських каналів, які наразі є на супутнику, лишаються у вільному доступі.

Але для розуміння: 28 січня одночасно закодовуються на супутнику перші 17 каналів у рейтингу серед глядачів віком 18-54 роки. Із перших 25-ти ‒ аж 20 (у таблиці виділені сірим кольором):

Коли, чому й навіщо

Нещодавно “Новинарня” отримала листа, а в ньому ‒ “реальна історія простої людини з Криму, яка хоче дивитися українські канали”.

“…Я керчанка, переїхала з Криму у 2015 році. Там залишилася моя мама. Мама дивиться українські канали по супутнику. З 20 січня трансляцію українських каналів буде припинено. Що робити?..

Виявилося, що я маю придбати тюнер, зареєструвати його на території материкової України і якось передати у Керч. Не питання, я куплю і передам. Але ж скільки людей залишаться в Криму без українських каналів? Де тут інформаційна політика? Хто розказує людям на окупованих територіях, як їм діяти?…

Шановна “Новинарня“! Почуйте, напишіть про це. Може, хтось зглянеться і хоча б дасть роз’яснення для людей?

Розумію, це не “хайпова” тема. Але я – живий свідок того, що може зробити російське телебачення з людиною, а тим більше на окупованій території. Я й супутникову антену мамі купила в Криму, бо після 5 березня 2014 року в нас вимкнули всі українські канали. На мої очах моя рідна мати почала перетворюватися на людину, яка казала: “Дякую Путіну, що нас спас!”

Ну дуже не хочеться, щоб мама-пенсіонерка дивилася Скабєєву і т.п. Навіщо вони зараз залишають людей на окупованій території без українських каналів?..” ‒ пише громадська активістка Ольга Беспалова.

Власне, зараз тільки й залишається ‒ пояснювати “чому” й “навіщо”. Зупинити процес уже неможливо.

Провідні приватні медіагрупи України ще у 2017 році досягли консенсусу щодо кодування супутникового сигналу. Спочатку такий синхронний крок був запланований на 2018 рік. Його відтермінувала дискусія, яка точилася в державних структурах та експертних колах, щодо вчасності кодування, а також технічні моменти, пов’язані з поставкою тюнерів. Паралельно з цим телеканали почали готувати своїх глядачів до неминучого: супутник буде закодований, за сигнал до тарілок доведеться платити.

Після кількох відстрочок була визначена дата 20.01.2020. Однак цього тижня телегрупи вирішили перенести подію ще раз. Так з’явилася вже остаточна дата: 28 січня 2020 року.

“Попри всебічне інформування абонентів супутника про зміни в мовленні, на жаль, не всі завчасно подбали про придбання тюнерів, повернувшись до цього питання лише зараз.
Враховуючи стрімке зростання попиту серед абонентів на супутникові приймачі та черги на підключення абонентів до офіційних супутникових операторів, група йде на вимушене відтермінування кодування сигналу на користь населення”, ‒ заявив гендиректор “1+1 Media” Ярослав Пахольчук.

Домовленість медіагруп щодо монетизації супутника не має стосунку до переведення аналогового сигналу на “цифру”, що реалізовується останнім часом.

Натомість, за поясненням медіагруп, кодування супутника має три основні причини.

1. Перехід до Pay TV. Медіагрупи і провайдери розвивають ринок платного телебачення ‒ зі зміною менталітету споживача та справедливою винагородою за створений контент.
Кодування супутникового сигналу було вимогою провайдерів, яким важко продавати ту саму телевізійну послугу через наявність у вільному доступі каналів на супутнику.
Кодування зумовлене світовими тенденціями. На заході практично не залишилося телегруп із безплатними телеканалами – вони перейшли або на умовно безкоштовну, або на суто платну модель. Супутниковий сигнал використовується там лише як транспорт для провайдерів платного ТБ.

2. Обмеження прав на телепродукт територією України. Іноземні правовласники надають українським телеканалам право поширювати свій контент ‒ фільми, серіали, спортивні трансляції, формати шоу тощо ‒ лише на території України. Тоді як відкритий супутниковий сигнал доступний також у сусідніх країнах, через що порушується право на придбаний лише для України контент.

3. Боротьба з піратством. Кодування супутника дозволить медіагрупам припинити незаконне розповсюдження сигналу телеканалів деякими провайдерами. Досі такі сервіси брали безплатний сигнал телеканалів із супутника та надавали його споживачам за певну плату.
Також супутникове кодування дозволить посилити покарання піратів і притягувати їх за ст. 361 Кримінального кодексу (Незаконне втручання в роботу комп’ютерних мереж), а не за ст. 176 (Порушення авторського права).

Комерційний директор напрямку Didgital & Pay TV групи StarLightMedia Микола Фаєнгольд пояснює: “Наразі ринок платного телебачення належить провайдерам. І вони нам вказують шлях, яким цей ринок може розвиватися. Кодування супутника − одна з їхніх вимог. Ми розуміємо: чим більше ми розвинемо цей ринок, тим більше перспектив у нас як у виробників контенту. Ми віримо у розвиток ринку платного телебачення. І розуміємо, що станемо його повноцінними гравцями, коли почнемо виробляти продукти для нього”.

Телеканали також говорять про те, що кодування супутника дасть додаткову капіталізацію, допоможе закрити деякі фінансові питання, інвестувати кошти в новий, ширший контент.

“На перспективу все правильно. Але як можна відключати окуповані Росією території?!”

Сергій Костинський

“З точки зору довгострокової перспективи, я вважаю, що ці цілі правильні. Але я не можу погодитися з тим, що ми маємо ігнорувати окуповані території”, ‒ каже в коментарі “Новинарні” член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Сергій Костинський.

Саме Костинський став своєрідним рупором незгодної частини експертного середовища і влади, яка акцентує увагу на тому, що кодування супутника залишить більшу частину жителів Криму й ОРДЛО без провідних українських телеканалів.

Провідні медіагрупи, коли приводять аргументи на користь кодування, ніяково обходять проблему їхнього мовлення на окуповані території. Хіба що “Телекритика” (видання з орбіти Ігоря Коломойського) переконує: жителі Криму й ОРДЛО, мовляв, все одно залишаться в українському інформаційному просторі, бо кодування супутникового сигналу стосується лише розважального телебачення, тоді як існують зо два десятки інформаційних телеканалів із відкритим супутниковим сигналом, а ще ‒ суспільне й державне ТБ: “UA: Перший”, “Культура”, “Рада”, UATV.

Утім, маємо ситуацію, коли популярні російські телеканали на супутнику не закодовані.

І після 28 січня наш звитяжний “UA: Перший” за підтримки “Культури” муситиме конкурувати з усім Останкіним, “Росією”, НТВ та багатьма іншими російськими каналами, де пропаганду Кремля майстерно перемежовують із розвагами, накачуючи всю цю потугу нафтогазовими мільярдами рублів.

На цьому акцентує й член Нацради з питань ТБ і радіо Сергій Костинський.

Подаємо його розширений коментар:

– Оскільки я кримчанин, до мене приходить багато повідомлень від мешканців окупованого півострова. Тепер їм заради того, щоб залишатися в інформаційному полі України, доведеться їхати “на материк”, купувати тюнер, а потім ще й щомісяця їздити на підконтрольну територію та вносити абонплату. Адже онлайн-платежі з Криму не проходять.

Не дивно, що кримчани не розуміють, навіщо їм так ускладнюють доступ до українського контенту.

У Національній раді з питань ТБ щодо кодування думки розділені. У 2017 році було визначено, що Нацрада не може втручатися в цю історію, бо це господарська діяльність комерційних телеканалів. Тому я можу говорити про особисте бачення цієї проблеми.

На мою думку, кодування супутникового сигналу сьогодні є невчасним. Чому? Тому що ефірне мовлення, яке ми розвиваємо в напрямку окупованих територій, наразі не має того охоплення, яке має супутникове мовлення.

Супутниковий телесигнал покриває всю територію України, незалежно від того, де знаходиться домогосподарство, де встановлена супутникова тарілка – хоч на підконтрольній території, хоч у маленькому селі, в місті, хоч у Криму чи в ОРДЛО.

Так, ми зберегли аналогове мовлення в Донецькій, Луганській областях та шести прикордонних районах Херсонської області, ми потужно розвиваємо цифрове телебачення (Т2) в цих же районах – створили прототип державного мультиплексу, зараз ця робота завершується, буде встановлено 11 додаткових потужних передавачів уздовж лінії розмежування, такі ж передавачі вже стоять на межі з Кримом.

Але все одно. Мовлення цифрове, ефірне – це мовлення на обмежену дистанцію. Межа впевненого прийому – 60 км, максимум 100 км, якщо для цього є належні технічні умови. Тоді як супутникова технологія є універсальною.

Тож, кодуючи сигнал найпопулярніших каналів, ми залишаємо людей дивитися російське телебачення.

Є ще досить популярні українські інформаційні канали. Але, як ми бачимо, не всі з них мають проукраїнську позицію.

Деякі з цих каналів називають війну на Донбасі “внутрішнім українським конфліктом”, Революцію гідності – “державним переворотом”, ветеранів і військовослужбовців – “злочинцями”, а патріотів – “фашистами“.

Ми застосовуємо до подібних каналів штрафи (нещодавно такий штраф і попередження було накладено на телеканал “Максі ТВ”, який мовить під емблемою “Наш”, зараз ініціювали перевірки “112-го”, ZIKу; судимося щодо анулювання ліцензії NewsOne). А саме такі телеканали будуть бенефіціарами кодування супутникового сигналу каналів чотирьох провідних медіагруп.

Так, планується новий розважальний канал на основі UATV для окупованих територій. Він поширюватиметься в ефірному мовленні. На ньому буде якісний контент, яким ділитимуться великі телеканали. Тому я не думаю, що його поширюватимуть через супутник.

Я вважаю, що кодувати супутниковий сигнал можна за двох умов:

1) коли ми матимемо ефірне мовлення, яке точно пробиватиме глушіння на окупованих територіях і охоплюватиме більшість населення;

2) коли у нас буде потужне Суспільне мовлення з цікавим для людей контентом і великою аудиторією.

За дотримання цих умов відбудеться компенсація – люди, які не зможуть придбати тюнер і платити за контент, будуть дивитися у відкритому доступі програми Суспільного мовлення.

Проте на сьогодні ми маємо хоч і реорганізоване, але ще слабке за змістом Суспільне мовлення. А робота щодо організації потужного ефірного мовлення на окуповані території не завершена. І це створює серйозні ризики для нашої інформаційної політики в ОРДЛО і в Криму.

Чесно кажучи, я в повному розпачі в цій ситуації. Вважаю, що патріотичні медіаменеджери мали б трошки почекати, коли держава повністю забезпечить мешканців окупованих територій доступом до українського сигналу.

Ризики з’являються не тільки для мешканців окупованих територій. А й для українських прикордонних територій, які не отримують наш ефірний сигнал, зате отримують його із сусідніх країн.

Також у нас є сільські райони, де дуже погано приймається цифровий сигнал. І що їм залишається? В наших економічних реаліях – вони дивитимуться через супутник безкоштовний контент.

Тому ще раз наголошу: на мою думку, автори цього проєкту не прорахували всі ризики для національних інтересів з точки зору національної безпеки.

За минулі п’ять років ми провели велику роботу щодо розбудови ефірного мовлення, і ми знали, що в нас є фундаментальна перевага – відкрите мовлення на окупованій території.

Зараз я розумію, що ми зазнаємо певних втрат на окупованих територіях.

Буде відкат в плані наших досягнень в інформаційній сфері.

Чи можна пов’язувати цю ситуацію зі зміною влади в країні, із новими підходами до гуманітарної й інформаційної політики?.. Я б не хотів давати політичних оцінок. Але під час обговорення з 2017-го по 2019 рік нам вдавалося доносити думку про те, що кодування принесе негатив для окупованих територій. А тепер ми вже менше можемо впливати на цей процес.

Читайте також:
У 2020 році Україна запустить телеканал для окупованих територій

Різні ризики

Напевно, варто зайвий раз звернути увагу на таке попередження: ризики щодо супутникового сигналу для окупованих територій значною мірою стосуються і глядачів на “материку”.

Маємо палицю на два кінці: якщо користувач міняє тюнер на новий, із маркуванням “УТБ” ‒ він робить крок геть від Москви і її телебачення. Якщо обладнання до тарілки залишається старим ‒ глядач втрачає 23 провідні українські канали та ризикує зануритися в росТБ.

– Не знаю, наскільки успішним буде для наших медіагруп крок щодо кодування супутникового мовлення. Я маю великі сумніви щодо цього, ‒ каже Сергій Костинський. Він обґрунтовує свій песимізм так: ‒ У нас близько 40% населення дивиться супутникове телебачення у відкритому доступі чи через кардшерінг. І мені здається, що велика кількість цих людей не будуть нічого змінювати. Вони будуть дивитися ті канали, які залишаться у відкритому доступі. За які не потрібно платити.

Щомісячна абонплата за кодований супутниковий сигнал зараз становитиме близько 50 гривень, далі буде дорожче. Це досить суттєві гроші для багатьох людей, щоб відмовитись від цих послуг.

Я просто достатньо поїздив по Донбасу, спілкувався з людьми на підконтрольній території, запитував: чому ви маєте супутникові антени, які дозволяють дивитися російське телебачення, але не підключаєтесь до кабельного українського провайдера, який пропонує 60-70 каналів? Вони кажуть: я за “тарілку” один раз заплатив – і дивлюся скільки хочу. А платити щомісячну абонплату, навіть пару десятків гривень – це дорого.

Може, в місті люди ще більш спроможні дозволити собі таку абонплату. А в селах – велике питання. Тим більше, уявіть, як буде бабуся їздити в районний центр і оплачувати ці послуги, ‒ говорить член Нацради.

Крім тих аргументів, які наводить Сергій Костинський, є ще один, “народний” і близький багатьом глядачам аргумент. Звучить він так: “Чому ми маємо платити за ТБ, якщо мусимо дивитися там стільки реклами?” Мовлять, телемагнати нахабніють, не знають міри, наживаються на рекламі. То краще вже дивитися якусь безплатну телевізію.

Звісно, ми-то знаємо, що нічого безплатного в цьому світі капіталу бути не може, і що безкоштовний сир ‒ лише в мишоловці. Зокрема пропагандистській. Але ж не всі люди такі свідомі.

Тому й бачимо численні коментарі і лайки типу “будемо дивитися халявну рашу” під публікаціями як на популярних новиннєвих, так і на спеціалізованих сайтах, які розповідають про тонкощі супутникового кодування:

Справедливості заради, частина негативних коментарів вочевидь походять із ботоферми ‒ однакові на кількох сайтах, зроблені з порожніх або напівпорожніх профілів. І це змушує задуматися. Якщо хтось організовує та проплачує атаку ботів на тему кодування супутникового телесигналу ‒ значить, комусь це (не) потрібно?..

Позиція медіагруп така: це Росії вигідно гальмувати перехід українців до кодування супутника. Адже якщо українські абоненти супутникового телебачення масово перейдуть на тюнери “УТБ”, вони вийдуть із зони впливу “халявних” російських каналів.

Власне, те саме стосується і тих глядачів, які підуть слідом за каналами чотирьох українських медіагруп у цифрове, кабельне чи інернет-ТБ.

Супутник для двох

Медіагрупи доволі стримані в очікуваннях щодо частки “монетизації” “супутникової” аудиторії. Так, навесні 2019 року директор зі стратегії та цифрового бізнесу групи StarLightMedia Федір Гречанінов прогнозував: “Якщо ми все зробимо правильно, то до 25% залишиться в супутниковому прийомі і перейде в платний сегмент. Частина перейде в кабель, IPTV”.

Скільки саме перейдуть на “код”? Фахівцям важко спрогнозувати. У нас звикли відкладати такі справи на останній день. Тому й “остаточну” дату перенесли з 20 січня ще на тиждень.

При цьому оператор супутникового ТБ Viasat 15 січня повідомляв про різке зростання інформаційних запитів щодо кодування супутникового сигналу ‒ до 20 тисяч дзвінків на гарячу лінію за добу.

Ігор Коломойський

Рінат Ахметов. Фото DT.ua

У зв’язку з цим ‒ ще один цікавий момент переходу “на код”. В Україні є лише два офіційні оператори супутникового телебачення: Viasat та XtraTV. Перший входить до групи Ігоря Коломойського, другий ‒ до медіаконгломерату Ріната Ахметова. Так що два олігархи є вигодонабувачами кодування супутника ще й у такий спосіб.

Читайте також:
“Вперше за шість років”: пропагандистський телеканал РФ показав інтерв’ю із Зеленським

Технічні питання

 

Скільки коштує новий тюнер для закодованого сигналу? ‒ Рекомендована роздрібна ціна тюнера становить 1099 грн.

Де його можна купити? ‒ У роздрібних мережах електроніки, в т.ч. по пошті, через офіційних операторів супутникового телебачення Viasat або XtraTV, а також у майстрів з підключення.

Чи можна взяти тюнер в оренду? Де? Почім? ‒ Так. У оператора супутникового телебачення, Viasat або XtraTV. Ціна оренди ‒ від 29 грн/міс.

Скільки коштує тюнер з установкою майстром? ‒ 1499 грн.

Як зрозуміти, який саме тюнер потрібно купувати? ‒ Необхідні тюнери із вбудованою системою Verimatrix оснащені маркуванням “УТБ” (“Українське телебачення”).

Чи працюватиме тюнер до кодування? ‒ Так, до дня кодування він також працюватиме і прийматиме супутниковий сигнал.

Яка буде абонплата за послуги офіційних провайдерів супутникового ТБ? ‒ Від 69 грн/міс (за 84 канали) у Viasat, від 69 грн\міс за 69 каналів у XtraTV. Це акційні тарифи, надалі вони зростуть. Пакети з більшою кількістю каналів ‒ дорожчі.

Чи можу я дивитися супутникове ТБ не через провайдерів Viasat або XtraTV? ‒ У такому випадку вам надає послугу іноземний провайдер або пірат. Після кодування ви не зможете дивитись 23 провідні канали вітчизняних медіагруп.

Читайте також:
“Теледифузія” Донбасу. Яке ТБ дивляться підконтрольні території і як це впливає на світогляд

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

87
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: