У Дніпрі суд визначив компенсацію чоловікові, який понад три роки карався в СІЗО і не міг поховати загиблого під Іловайськом сина

Мешканець села Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області провів у СІЗО 3 роки й 138 днів за обвинуваченнями у розбої та умисному вбивстві, але був виправданий судом. За час ув’язнення в чоловіка померла мати, а єдиний син-військовий загинув під час виходу з Іловайська. Тепер апеляційний суд ухвалив рішення про відшкодування моральної шкоди для невинуватого – 376 тис. грн, плюс матеріальної шкоди – ще 10 935 грн.

Як передає “Новинарня“, постанову про ці відшкодування із державного бюджету ухвалив Дніпровський апеляційний суд 22 жовтня 2019 року. Таким чином суддя Олена Свистунова в Дніпрі змінила рішення Томаківського райсуду від 10 квітня 2019 року, яким позивачеві було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо матеріальної шкоди.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

За висновком “Новинарні“, ім’я виправданого – Володимир Тимощук, 1947 р.н.

Кирило Тимощук, сержант 93 омбр. Фото: Книга пам’яті

Його син, сержант ЗСУ Кирило Тимощук, 1992 р.н., був командиром бойової машини – командиром відділення 93-ї окремої механізованої бригади. Юнак став на захист України від російської агресії і 29 серпня 2014 року загинув поблизу Іловайська на Донеччині під час виходу з оточення. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Похований у рідній Вищетарасівці.

Смерть матері та єдиного сина Володимир Тимощук перебув у тюрмі і не міг із ними попрощатися. Інформація про це міститься в ухвалі Дніпровського апеляційного суду.

“…З 08.10.2011 року по 14.10.2011 року перебував в ізоляторі тимчасового тримання на підставі ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя за нібито дрібне хуліганство, але насправді був затриманий по (…) кримінальній справі. З 11.10.2011 по 13.02.2015 рік, коли Марганецький міськрайонний суд Дніпропетровської області змінив запобіжний захід на домашній арешт, утримувався в умовах СІЗО м. Запоріжжя, а згодом – у СІЗО м. Дніпропетровська, куди був переміщений внаслідок зміни підсудності”, – сказано в матеріалах суду.

Чоловік був арештований за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 209 КК України.

Його затримали ще у 2011 році за підозрою в нападі з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному із насильством, за попередньою змовою групою осіб, проникненням в сховище і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, від яких людина померла. Також йшлося про незаконне носіння вогнепальної зброї, незаконне заволодіння автомобілем та маскування його шляхом підробки номера.

Ішлося про напад групи зловмисників у ніч із 5-го на 6 жовтня на приватного підприємця, який торгував будматеріалами, поблизу села Стрюківка, на місці стоянки вантажівки КрАЗ 250-а. Тоді власника вантажівки розстріляли з обрізу мисливської рушниці. Нападники заволоділи грошовими коштами в сумі 100 тис грн та будівельними матеріалами й технікою на суму 148 454 грн, що зберігалися на цій вантажівці з причепом. Труп підприємця не знайшли. Машину з цінностями нападники відігнали в Запоріжжя.
Дочка загиблого в суді заявила, що в її батька-підприємця давно був конфлікт з “особами кавказької національності”.

Обвинувачений у цих злочинах мешканець Вищетарасівки в суді розповів, що ще на початку літа він торгував на базарі в Запоріжжі сільськогосподарською продукцією і познайомився там із чоловіком (особа 12), який порадив йому придбати за оголошенням документи на автомобіль КрАЗ, самому цей автомобіль зібрати, та обіцяв допомогти в цьому. Вищетарасівець домовився про документи й купив номери на авто та надалі чекав “місяці чотири”, поки зберуть автомобіль.
6 жовтня до нього додому приїхали особа 12 та чоловік кавказької національності, розповіли, що КрАЗ уже є та треба їхати в Запоріжжя. Там виявилося, що в машини неробочий двигун, причепа нема, в автомобілі – будівельні матеріали, які він може продати. Причепа біля автомобіля не було.
Вищетарасівця затримала міліція, коли він намагався продати будматеріали з вантажівки. Під час огляду на контейнері в авто виявили сліди крові, в кабіні – обріз і грошові кошти.
Відбитки пальців на обрізі чоловік пояснив тим, що, можливо, зачепив його в кабіні, коли купував вантажівку. А кров на кросівку – “можливо, вимазав, коли вантажив велосипед до автомобіля КрАЗ”.
Експертиза показала, що кров на підошві кросівка обвинуваченого належить не обвинуваченому, а з вірогідністю 99,99% – убитому, і ці сліди були також на лопаті з КрАЗа. Однак лопата може не мати відношення до обвинуваченого.
Водночас інша експертиза показала, що кров на сорочці обвинуваченого – не кров убитого. Також встановлено, що під нігтями вищетарасівця немає слідів пострілу з обрізу, хоча його в цьому обвинувачували правоохоронці.
Згодом у суді два свідки заявили, що чоловік із Вищетарасівки справді купив КрАЗ у них.

Складений адмінпротокол про затримання за хуліганство 8 жовтня вищетарасівець назвав фальсифікацією. І заявив, що після затримання до нього застосовували фізичне насилля.

“Весь час утримувався у нелюдських умовах, його співкамерниками були особи, обвинуваченні в умисних вбивствах. Режим утримання для нього був особливий, як для осіб, що скоїли особливо тяжкі злочини. За весь час тримання під вартою до нього не пускали його рідних.

В цілому, позивач перебував під вартою в умовах слідчого ізолятора 3 роки 138 днів.

У період перебування під вартою в його житті трапилося не одне горе, що сильно вплинуло на його фізичний стан внаслідок душевних страждань, а саме: (…) померла його мати, а 29.08.2014 року в боях за Іловайськ загинув його єдиний син, виконуючи бойове завдання в рядах Збройних силах України”, – сказано в судових матеріалах.

2 вересня 2016 року Марганецький райсуд виніс вирок, яким визнав раніше не судимого чоловіка невинуватим за всіма статтями та виправдав на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України “у зв’язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався”.

“Аналізуючи та оцінюючи в сукупності зазначені докази, суд приходить до висновку, що беззаперечно по кримінальному провадженню встановлено лише факт зникнення ОСОБА_10 та виявлення його автомобіля з будівельними матеріалами та плямами крові.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведена”, – ішлося у вироку.

Надалі виправдальний вирок був підтверджений рішеннями Апеляційного суду Дніпропетровської області (19 квітня 2017 року) та Верховного Суду (5 червня 2017 року, колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду). Так було відхилено апеляції й касації прокурора.

Відтак виправданий просив у суді про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 935 грн. 47 коп., а також моральної шкоди в розмірі 3 млн грн.

Томаківський суд зігнорував вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, а моральної – присудив 376391 грн 70 коп.

Дніпровський апеляційний суд залишив чинним стягнення 376 тисяч, а також постановив “стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 935,00 грн“.

Суд обрахував відшкодування моральної шкоди, виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (65 місяців 37 днів), і додав ще 100 тис. грн через те, що “правоохоронні органи фактично знищили репутацію позивача в селищі, де він мешкав до затримання і наразі змушений там проживати після звільнення”, та не дали попрощатися зі своїми померлими матір’ю та єдиним сином.

Читайте також:
Блогера Сороченка, який побив атовця, арештували й облили сечею у суді. ВІДЕО