Неперфектні префекти

Наталія Лебідь
журналіст

І знову Україну перекроюють. Ні, про сепаратизм і федералізацію, на щастя, не йдеться. Просто новій владі закортіло оптимізувати адміністративно-територіальний устрій держави. “За Порошенка”, тобто в 2015-2016 роках, новації у цій сфері так і не були ухвалені Радою. Нині – чергова спроба.

Отже, чого хочуть в Зе-команді? В президентській політсилі за адміністративно-територіальну реформу “віддувається” заступник голови фракції Олександр Корнієнко. Він, судячи з усього, прихильник “укрупнення” всього, що тільки можна укрупнити. Так, зокрема, об’єднані територіальні громади відтепер стануть більшими, по 30-40 тисяч осіб в кожній. А як бути з тими, котрі налічують 10 тисяч, або й того менше? Розпускати й утворювати наново? А як бути з вже обраними в них органами місцевого самоврядування? Поки що незрозуміло, бо відповідей на ці питання нема.

Ідемо далі. Над громадою стоятиме округ. Зараз ще нема ніяких округів, але є райони, яких нараховується близько 500. Їхню кількість скоротять і зіллють у 100 округів. В кожному окрузі буде від 10 до 15 громад. Але округи будуть лише формальним об’єднанням – на цьому рівні владних інституцій, які обираються громадянами, не буде. Питання, навіщо тоді потрібні ці округи, віднесу до розряду риторичних.

Наступна надбудова – область. Області залишаються. (Хоча в проєкті попередників областей бути не мало, натомість пропонувалася тріада “громада–округ–регіон”). Отже, повторюся, збережуться традиційні області і АР Крим. Втім, певні плани є стосовно розділення окупованих територій на Донбасі – ту частину цих областей, що залишається під контролем української влади, можуть об’єднати в одну адміністративно-територіальну одиницю. Але остаточно це ще не затверджено.

Хто всім цим керуватиме? Для відповіді на це питання повернемося до низової ланки – громади. Нею управлятиме голова ОТГ спільно із радою ОТГ, а також обраними на виборах старостами сіл, що входять у ОТГ. В громади обіцяють “спустити” більше повноважень щодо бюджету і надати більшу самостійність у визначенні стратегії свого майбутнього.

Але! Щоб ця самостійність не була надто самостійною, наглядати за ОТГ, радами й старостами будуть префекти. Це нова посада, яку пропонують ввести у Зеленського. Зі слів Олександра Корнієнка в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” випливає, що в кожному новоствореному окрузі буде свій префект. А над окружними префектами будуть обласні префекти.

Навіщо потрібна ця когорта наглядачів? А щоб слідкувати за дотриманням законності територіальними громадами і – увага! – в разі необхідності зупиняти та оскаржувати їхні рішення. На рівні округу префект буде фактично єдиним владним суб’єктом, з чим я всіх нас і вітаю.

Це нагадує ту вертикаль, яку вибудовує в Києві новий закон про столицю: є обраний містянами мер, є відновлені районні ради, але останнє слово при ухваленні рішень залишається за КМДА та її головою. Вони теж наглядають за законністю, контролюють все, що відбувається на низовому рівні, і при бажанні можуть накласти табу на будь-яку ухвалу чи постанову, прийняту “внизу”.

Але повернемося до префектів. Всю вертикаль окружних та обласних префектів формуватиме президент України разом з урядом. Функціонально й організаційно вони підпорядковуватимуться Кабміну так, як сьогодні це роблять нинішні голови обласних та районних держадміністрацій.

Тобто ОДА вже не буде. Але на рівні областей залишаться виборні органи – обласні ради. Щоправда, їх, імовірно, чекає певне скорочення і переформатування. Замість облдержадміністрацій виконавчу частину обласної ради репрезентуватимуть виконавчі комітети облрад. За словами Корнієнка, обласна рада призначатиме голову виконавчого комітету, а він на конкурсній основі добиратиме кадри в комітет. Останні не мають бути діючими депутатами.

Отже, маємо: громади та ради ОТГ; округи без виборних органів влади, але з окружними префектами; області з облрадами та виконавчими комітетами, а також обласні префекти, котрих призначатиме президент на пару з Кабміном.

Чи лише мені здається, що вся ця конструкція є цілковито нежиттєздатною, недолугою і непотрібною?

Крім того, певна річ, про всі ці новації й мови нема в чинній Конституції України. Там, до речі, не згадані й ОТГ як об’єкти місцевого самоврядування. Тобто об’єднані територіальні громади – це річ неконституційна. Але, зрештою, переписати Конституцію – штука нехитра (принаймні, доти, доки “Слуга народу” ще може скооперуватися з іншими фракціями у ситуативну конституційну більшість). От тільки закономірне питання – а навіщо?

Навіщо перекроювати Основний закон так, щоб все тільки заплутати та ускладнити?

Я бачу цьому одне-єдине пояснення і одне-єдине ключове слово: префекти. Президенту та його команді потрібно “озеленити” Україну до місцевих виборів. Рейтинг Зеленського вже зараз впав на 7%, а до виборів (коли б вони не відбулися) впаде іще. Тому інститут “смотрящих” треба оновити та мобілізувати.

Чому на цю роль не підходили голови ОДА, яких також призначав президент? Незрозуміло. Але очевидно одне: префектів буде більше, ніж голів обласних держадміністрацій.

Бо якщо останніх було стільки ж, скільки областей, то префектів стане на добру сотню більше, адже тут додасться ще й окружний рівень. Всі вони так само захочуть їсти й пити, тобто мати непогану зарплату, але справа навіть не в бюджеті.

Дуже погано, коли місцеве самоврядування та децентралізацію не лише підміняють фікцією, але й фікцією небезпечною.

Тобто такою, яка несе у зародку авторитаризм. Президенту Зеленському вже зараз варто подумати над відповідями до наступного пресмарафону: ймовірно, його питатимуть про те, що він наміряється зробити з Україною.

Та чи буде в нього відповідь на це?

Читайте також:
100 районів і префекти замість РДА: “Слуга народу” планує адмінреформу