У зоні ООС в серпні загинули 11 військових, з них бойовими втратами визнано 6, – Бутусов

Юрій Бутусов
журналіст, головний редактор сайту “Цензор”

(FB)

Чи приховують втрати на догоду перемир’ю? Чому наші втрати у зведеннях ООС не збігаються з числом загиблих воїнів згідно до офіційних повідомлень?

Зараз часто запитують, після загибелі чотирьох військовослужбовців 14 і 15 серпня, чому у зведеннях [ООС] заявлений лише один загиблий.

Загалом у зоні ООС в серпні загинули 11 військовослужбовців, з них бойовими втратами визнано 6.

Тому що у зведення ООС потрапляють бойові втрати – пов’язані з діями супротивника в ході виконання службово-бойових завдань. Тобто причина загибелі встановлена ​​- війна.

Сенсу приховувати втрати в Україні немає – в нас усе публічно, і ведеться єдиний список загиблих воїнів – Книга пам’яті, що робить елементарною звірку і критику даних. Тому всі наші загиблі з бойових причин і в ході виконання службово-бойових завдань в ООС відомі – їхні товариші та їхні близькі не дозволяють забути когось.

Але також звичайна практика, яка діє з початку війни – у зведення не включаються небойові втрати. Тобто людина загинула, але причина загибелі не пов’язана з впливом противника.

Іноді ця причина встановлена ​​відразу, а іноді – ні, і починається розслідування, і в такому випадку ймовірно, що цей випадок може отримати визначення кримінального злочину або нещасного випадку.

За п’ять років загальні небойові втрати ЗСУ загиблими, за статистикою, офіційно майже дорівнюють бойовим втратам.

Так, померлими від хвороб, від інших причин, в ДТП, у конфліктах – так звані “нестатутні відносини”, нещасні випадки – Збройні сили втратили більше, ніж від вогню росіян.

Причому якщо на початку війни часто бувало, коли небойові втрати оформлялися як бойові – щоб не створювати проблем начальству, щоб виплати були сім’ї, щоб не було плями на репутації, – то зараз в ході позиційної війни контроль строгий.

Повідомляти, що військовослужбовець загинув на фронті через свою необережність, через конфлікт із товаришем або спровокувавши конфлікт із товаришем, не виходить, тому що це вже розглядається як кримінальний злочин, у якому слід дати юридично точну кваліфікацію того, що сталося, хто й що робив.

На мій погляд, Генеральний штаб, командування ООС і військова прокуратура повинні з певною періодичністю – можливо, раз на три місяці – давати загальну статистику небойових втрат, встановлені причини. Статистику без імен. Деталі розкривати тільки на конкретні запити.

Так, сумно оголошувати наші слабкості, але це життя, небойові втрати є в усіх арміях.

Однак їх визнання та аналіз важливі для проведення змін, для розуміння суспільством проблеми, для припинення всіх чуток, для того, щоб робити правильні висновки.

Читайте також:
На Луганщині загинув Василь Євстигнєєв із 72 омбр