П’ять років тому почалася нова сторінка мого життя – мобілізація. Триває й досі

 

Данило Борисенко
військовослужбовець бригади швидкого реагування Національної гвардії України, у 2014-2015 роках – мобілізований, зенітник 1 отбр

(FB)

Рівно 5 років тому, 19 березня 2014 року, для мене почалась нова сторінка життя — перша хвиля мобілізації. Можна без перебільшення сказати, що у мене це стало бетонною стіною в житті між “до війни” і після її початку.

Хто би сказав мені 18 березня 2014-го, що я пройду ротацію на “нулі”, безліч днів у окопах та бліндажах, не буду бачити рідних місяцями. Що командуватиму відділенням, потім взводом, а тепер батареєю. А я в 2014-му навіть свій АКС розібрати не вмів…

Мені дуже не сподобалась армія зразка березня 2014 року. До блювоти не сподобалась.

Вона і зараз не викликає у мене почуття піднесення, але я бачу, ЯК вона змінилася.

Я планую ще послужити, якщо мою психіку остаточно не доб’ють тонни паперової і безглуздої роботи в ППД, хочу зустріти перемогу у формі і в окопі.

Але ще я дуже хочу, щоби в недалекому майбутньому настала така сама за важливостю дата, яка ще одною бетонною стіною відокремить частину мого життя “служба в армії” в минулому.

І я, і всі ми повернемося до нормального мирного життя.

Читайте також:
“Ну шо, гражданський? Війна прийшла у твій дім зненацька з-під Калинівки, коли ти вже пересидів шість хвиль…”

“Удар… свист… розрив. Цю зв’язку ти запам’ятав назавжди”

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна