Культурна промоція війська: чому армійський оркестр – це серйозно і важливо

 

автор: Геннадій Карпюк

Військовий оркестр 8-го Чернігівського навчального центру Державної спеціальної служби транспорту Міноборони знаний не лише в Україні. Музики військового оркестру неодноразово представляли службу на пісенних конкурсах, фестивалях і концертах за кордоном.

Музичним колективом, який заснований майже 70 років тому, от уже понад 14 років керує військовий диригент полковник Микола Смаль.

Про те, яка функція делегована оркестрантам у погонах, ми дізналися, відвідавши Чернігів.

Від занепаду до взірцевості

Оркестр зі штатом у 21 музиканта створили водночас із частиною – навчальним залізничним полком. Нині в колективі служить уже четверте покоління військових музикантів.

– Я закінчив Чернігівське музичне училище, потім був на строковій службі – у 7-му оркестрі штабу Північного оперативного командування, де грав на трубі. Відслуживши, поїхав вчитися до Львова – на кафедру підготовки військових диригентів, – згадує про початок кар’єри Микола Смаль.

Микола Смаль (праворуч) під час інтерв’ю

Військовий диригент зізнається, що коли прибув у Чернігів керувати оркестром, застав колектив у занепаді. Тепер у їхньому приміщенні все сяє, вражає якийсь невійськовий комфорт і навіть домашність.

Саме завдяки ентузіазму оркестрантів, які повірили у свої сили та перспективи разом із новим керівником, завдяки підтримці, яку надав голова Адміністрації ДССТ генерал-лейтенант Микола Мальков, оркестр є взірцевим.

Дорога до цього рівня була важкою, визнають у колективі. Треба було набрати повноцінні штати, своїми руками відремонтувати приміщення, попрацювати над репертуаром.

Найважчими були перші дев’ять років, поки колектив досяг тієї кондиції, аби гідно представляти Збройні сили на міжнародних музичних аренах. Перший їхній такий виїзд і виступ був у Берліні 2012-го. Чому так довго? Слід враховувати, що професійний оркестр є складним творчим організмом, і його некоректно порівнювати з рок- чи поп-гуртами, хоча й у них на “розкрутку” йдуть роки.

– Уже минуло більше шести років, а пам’ятаю те хвилювання, коли ми вперше виїхали на “дальні” гастролі. Дебют є дебют – все, як у тумані, не знаєш чого очікувати, де підстрахуватися, чи досягнули достойного рівня виконання, чи вдалі сценічні костюми. Було наче перше зізнання у коханні, – пригадує полковник Смаль. – І вже тоді ми остаточно переконалися, що оркестр здатен конкурувати зі знаними музичними колективами.

  • Чому музиканти йдуть служити в армію, в оркестр, адже в них є альтернативи – музичний світ такий широкий, запитую в диригента?

– Дякуючи тому, що Державна спецслужба транспорту перейшла до складу Міноборони, у нас вирівнялася, тобто збільшилася зарплата. Але в молодих хлопців однак є спокуси перейти туди, де кращі умови оплати праці. На заробітки до Західної Європи багато почало їздити молоді. І їх можна зрозуміти. Напевно, тут потрібно працювати керівникам військово-музичних колективів – від них те, чи залишиться обдарована молодь в оркестрі, теж залежить чимало, – визнає Смаль.

“Формуємо нову мілітарну культуру. Це стосується і дефіле оркестром”

  • Яка функція оркестру?

– Оркестр виконує всі церемоніали, пов’язані з військовою частиною і з молоддю – призваною чи “свіжими” контрактниками. Вивчаємо пісенну патріотику, забезпечуємо навчальний процес, виконуємо представницькі функції українського війська, і за кордоном також. Це урочистості. Такі, як відкриття об’єктів, які будує ДССТ – мостів, казарм, гуртожитків. Недавно, на День залізничника, дали концерти у Слов’янську і Краматорську. Піднімаємо дух війська та співгромадян, формуємо нову мілітарну культуру.

  • А для чого вам потрібно їздити за кордон?

– Щоб нас, українців, адекватно сприймали, маємо вчитися у наших партнерів, як вони презентують армію в суспільстві, роблять їй культурну промоцію. Ось торік були в Китаї, в Наньчані, куди на 5-й міжнародний фестиваль військових оркестрів з’їхалися десятки колективів з усіх континентів. І нас запросили також. Ми стали першим українським оркестром, який узяв участь у цьому щорічному форумі, що відбувається раз на два роки. І дуже достойно виступили, багато цікавих елементів побачили в колег.

У Наньчані близько зійшлися з командою військового оркестру із Перл-Харбора (США, Гаваї). Вони здивувалися – як нам, знаючи ресурсний рівень нашої армії, вдається підтримувати достойний сценічний вигляд. Було приємно від того, як американці у ті дні буквально взяли над нами шефство.

А щодо нашого відносно “багатого екстер’єру” скажу, що завдяки батьківській підтримці голови Адміністрації ДССТ ми маємо кілька видів форми, зокрема і концертної.

Перелік досягнень поповнюємо щороку. У нас в активі – кубок найкращого військового оркестру європейського “М’юзик-параду 2014 року”, де ми змагалися нарівні з потужними конкурсантами із Бельгії, ФРН, Франції та Нідерландів. Є кубки і за інші роки. Цьогоріч були в Бремені, де відкривався новий оркестровий фестиваль…

Читайте також:
Музика єднає: оркестр Повітряних cил США виконує пісню УПА у стилі джаз.
ВІДЕО

Знаєте, у мене сформувався певний висновок: українці мають особливу властивість – вони непереможні, коли знаходять сили зібратися – тоді їх ніхто не зупинить. Це стосується і дефіле оркестром.

Не хочу бути банальним, але військово-музичним колективам України помітно бракує того рівня забезпечення, яке існує в багатьох закордонних колег. Особливо щодо якісних музичних інструментів. Причому ми ще маємо значно кращу ситуацію, на відміну від інших оркестрів…

“Музиканта можна навчити їздити на танку. А ось танкіста грати на трубі – не факт”

  • Ну правильно. Це ж не техніка чи озброєння! І не цемент, не понтони, не мости, якщо говорити в контексті ДССТ…

– У нашій службі існує поетапність розвитку. Так, є різні потреби. Але голова Адміністрації спрямовує частину уваги та ресурсу і нам, а також військовому оркестру 194-го понтонно-мостового полку.

Зрозуміло, нам не придбають повний оркестровий комплект вартістю 20 мільйонів гривень. Але поступово дещо закуповуємо. Приміром, придбали два сузафони (мідний духовий інструмент басового звучання. Найдешевший в Україні коштує не менше 90 тис. гривень, а середнього рівня – близько 200 тисяч гривень, найкращі – від 300 тис. гривень і більше – Авт.).

  • А як виглядає графік служби в оркестрі?

– Починається день музиканта з ранкової розминки – індивідуальної підготовки. Кожен працює у своєму класі – труби, валторни, тромбони, кларнети тощо. Потім загальнооркестрова репетиція в студії чи на плацу, якщо погода дозволяє.

Щоб розробити і реалізувати новий проект – дефіле, приміром – потрібно мінімум півроку, а то й більше. Тобто, щоб щось нове виконати у травні, вже треба починати восени поелементно розучувати.

  • Чи берете ви до себе непрофесіоналів, звичайних військових, які хочуть грати?

– Багато людей звертаються, і військові теж – мовляв, хочу підучитися на гітарі чи саксофоні грати. Я кажу – будь-ласка, є бажання – приходьте. Здебільшого гадають, що це можна зробити за два-три місяці. Але за кілька місяців починають розуміти: будь-який музикант із вищою освітою повинен навчатися не менше 14 років!

Музиканта ще можна навчити їздити на танку, а от танкіста грати на трубі – не факт. Людина приходить в оркестр і ще три-п’ять років учиться, незалежно від того, наскільки є чудовим спеціалістом. Адже треба вжитися в ансамбль, вивчити рухову програму, систему стилістики.

Оркестрова мода

Заходимо із Миколою Смалем у кімнату зберігання майна та одностроїв. Цікавою є історична форма оркестрантів, розроблена під стилістику однострою залізничних та інженерних військ. Її шили під проведення Євро-2012.

Тоді оркестр виконував музичне забезпечення багатьох заходів, зокрема разом з Русланою й оркестром із Новомосковська виступали на Хрещатику.

– Торік розробили нову форму. За основу взяли американо-французький мікс стилів. Дуже важко довести декотрим військовим, що існує музична мода та її візуальні прояви, які впливають на сприйняття і успішність колективу.

Особливо це стосується взуття. Завжди була проблема саме з ним – коли музиканту некомфортно, це впливає на якість його роботи, визнає Смаль. От і чернігівці під новий костюм пошили білі шкіряні м’які кросівки. Музики в них “літають”, забуваючи про ноги, концентруються винятково на мелодії.

Диригент каже, що для військового музиканта важливою є і фізична підготовка – спробуйте кілька годин попрацювати із сузафоном вагою 16 кг, водночас дефілюючи!

Полковник Смаль визнає: важко змінити стереотип музиканта з радянської доби, деколи військових оркестрантів сприймають легковажно.

Щоб змінити ставлення на серйозне, довелося багато працювати, поки сформувався кістяк.

“Коли я тільки прийшов лейтенантом у колектив, його важко було назвати оркестром, там було лише 12 чоловік. Деякі колеги дивувалися напруженій системі занять. Я їх запитував: “А як ви займалися до цього?” – “Ніяк…” Тож становлення справді було важким…

Читайте також:
Офшорний “гаманець” Путіна виступив з оркестром
у звільненій від ІДІЛ Пальмірі

 

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

   

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: