Помер знаний дисидент, політв’язень Юрій Бадзьо

 
У суботу, 1 вересня в Києві у віці 82 років помер Юрій Бадзьо – український літературознавець, публіцист, громадсько-політичний діяч, учасник національно-демократичного руху в Україні від початку 1960-х років, відомий політв’язень.

Народився 25 квітня 1936 року в селі Копинівці Мукачівського району Закарпатської області в багатодітній селянській родині.

1958 року закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету.

Був учителем, директором восьмирічної школи на Мукачівщині, аспірантом, молодшим науковим співробітником Інституту літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР.

Кандидатську дисертацію «Критерій правди в оцінці літературно-художнього твору» не захистив через переслідування.

У 1961–1964 роках Бадзьо – член ради першого в Україні неформального об’єднання національно-демократичного напряму – Київського клубу творчої молоді.

За участь у шевченківських вечорах та акції протесту проти політичних арештів під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у серпні 1965-го його звільнили з роботи.

Впродовж 1965–1979 років Бадзьо був безробітним, викладачем, коректором, редактором, вантажником.

У цей період підготував працю «Право жити» про колоніальне становище України, рукопис якої (1400 сторінок) був викрадений з квартири.

За звинуваченням в антирадянській пропаганді Юрія Бадзя засудили 12 грудня 1979 року на 7 років ув’язнення, яке відбував у таборі у Мордовії.
Через те, що відмовився писати клопотання про звільнення, вийшов на волю лише 9 грудня 1988 року.

1989–1990 – працював завідувачем відділу Товариства української мови імені Тараса Шевченка, 1990–1992 – голова національної ради Демократичної партії України.
Із червня 1993-го був науковим редактором в Інституті філософії НАН України.

Член Спілки письменників України з 1996-го.

Лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1999).

Юрій Бадзьо є автором численних публіцистичних статей, звернень, заяв про українських письменників, українську літературу, перекладів з німецької мови в періодичних виданнях.

Читайте також:
Помер Левко Лук’яненко