Чотири “павуки”: справи кураторів агентурних мереж “ДНР” з-під Горлівки пішли до суду

автор: Людмила Кліщук

Прокуратура Вінницької області завершила спеціальне досудове розслідування щодо низки “ватажків терористичної організації ДНР” та скерувала до суду п’ять обвинувальних актів за статтею 258-3 ККУ – участь у діяльності терористичної організації.

Як з’ясувала “Новинарня“, ці справи стосуються “другого рівня” агентурного павутиння ворога на Горлівському напрямку, з якою контррозвідка боролася не один рік.

Обвинувачені залишаються на непідконтрольній території, в строю “ДНР”. Саме їм “зливають” інформацію про пересування українських військ агенти бойовиків у прифронтових містах, яких регулярно затримує СБУ і передає в суд. Свідчення “низових” колабораціоністів дозволяють встановити їхніх кураторів та провести розслідування щодо них, хай і заочне.

“Новинарня” проаналізувала найпомітніші з цих справ. Обвинувальні акти щодо “павуків” уже затверджені та скеровані на розгляд суду.

Джерела Регіни Авер’янової

Ольга Черкашина в залі суду. Фото: Новинарня

На початку січня 2018 року українські силовики затримали Ольгу Черкашину та Юрія Говорова за підозрою у сприянні терористичній організації. 59-річна Черкашина була вчителькою хімії в одному прифронтових міст на Донеччині й “стукала” на гарячу лінію “МГБ ДНР”. Залучила до “співпраці” і Говорова. Вони зливали військову інформацію: про рух підрозділів Збройних сил України, кількість військової техніки.

У суді Черкашина свою вину не визнавала і заявляла: “А що, про це всі знають, що українські солдати сплять із нашими дівками-сифілітичками! І про те, що “Гради” щоранку зі стрільбищ повертаються, і про те, що стріляють вони по Донецьку. Про це все місто говорить!”

У ході цього розслідування СБУ встановила особу жінки, яка сиділа на “гарячій лінії” з “того боку” та збирала інформацію від Черкашиної і їй подібних.

Знайомтеся: Регіна Авер’янова, донеччанка, народилася 7 квітня 1972 року, у 1991-му закінчила Донецький юридичний інститут МВС.

Регіна Авер’янова

У період з жовтня по грудень 2017 року ця жінка організовувала агентурно-інформаторську мережу на підконтрольній українській владі території Донеччини та збирала військову інформацію.

“Вступила на службу до так званої «гарячої лінії МГБ» терористичної організації ДНР та взяла на себе обов’язок безпосереднього збору розвідувальної інформації шляхом бесід із сторонніми невстановленими слідством особами, а також шляхом вербування осіб з числа місцевих мешканців підконтрольних офіційній владі України територій Донецької області та працівників підприємств та організацій, де розміщуються особовий склад та техніка Збройних Сил України”, – йдеться у матеріалах кримінального провадження.

“Знаряддя злочину” пані Авер’янової (дів. Руденко) – мобільний телефон й інтернет-месенджер Telegram.

“Перебуваючи в Донецьку, у телефонній розмові отримала від громадянки Черкашиної інформацію про те, що на залізничному вокзалі населеного пункту Донецької області розвантажується військова техніка у кількості Х одиниць танків, Х одиниць вантажних автомобілів марки ГАЗ-66, Х одиниці БТР, які прибули залізничним транспортом з боку міста Харків”, – фіксує слідство роботу Регіни Володимирівни.

Кожен підрозділ ЗСУ та військову техніку в українських містах шпигуни “супроводжували” до кінцевого пункту призначення та повідомляла зв’язковій із “гарячої лінії” про місце, де ті зупинилися. Авер’янова, у свою чергу, передавала іншому – очевидно, вищому за посадою бойовику – інформацію, яку отримувала від завербованих агентів. Той писав у відповідь “+” чи “принял”.

Коли Регіну Авер’янову перевели на інший напрямок, вона все одно продовжувала збирати інформацію від своїх “підопічних” через телефон, мобільний застосунок чи соцмережу та повідомляти кураторам.

Кількох агентів із цієї “павутини” українська контррозвідка затримала, інкримінувала статтю 258-3 та посадила в СІЗО. Серед них – і одна з нещодавніх “реалізацій”: електромонтер фенольного заводу в Торецьку, який рахував особовий склад ЗСУ “відрами”. Цей мешканець смт Новгородське ініціативно виходив на зв’язкову Авер’янову та передавав відомості про рух підрозділів української армії.

Регіна Авер’янова-Руденко фігурує також у базі центру “Миротворець” як санінструктор відділення 5 бтгр бойовиків, утім цей аспект її біографії в судове розслідування не потрапив.

Справа Регіни Авер’янової щодо її участі в терористичній організації передана до суду Вінниці. Втім, жінка залишається на непідконтрольній території. Але заочного розслідування (а в майбутньому – і рішення суду) буде достатньо для затримання зловмисниці, коли вона трапиться до рук правоохоронцям.

“Квітник” Сергія Цвєткова

Влітку 2017-го СБУ затримала за підозрою в сприянні терористам “ДНР” кількох осіб, в тому числі – Світлану Биковську. У грудні жінка погодилася взяти участь у “великому” обміні та перейшла на інший бік лінії розмежування. Биковську обвинувачували в тому, що вона передавала інформацію військового характеру бойовикові, який перебував у Горлівці.

Слідство вийшло на цю особу: Сергій Цвєтков, 29 квітня 1973 р.н.

У лавах “ЗС ДНР” в Горлівці Сергій Валентинович працював (чи працює й надалі) на інформаційному напрямку: вербував людей, які “щось бачили”, і потім телефонували й звітували йому про те, що, куди і в якій кількості поїхало. Отриману інформацію Цвєтков передавав далі по ієрархічній драбині незаконного збройного формування.

Так окупанти дізнавалися про десятки залізничних вагонів із військовою технікою та боєприпасами, про нібито іноземних інструкторів ЗСУ, чисельність особового складу біля конкретних населених пунктів у зоні АТО, вантажівки з боєкомплектом тощо.

Сергію Цвєткову заочно повідомили про підозру, без його присутності провели досудове розслідування та передали справу до суду.

Йому загрожує 15 років української в’язниці після того, як на нього вийдуть силовики та затримають.

Олег Воронський і його “пташенята”

Олег Воронський

Ще один учасник угруповання “ДНР”, кримінальна справа на якого також передана до суду – раніше судимий Олег Воронський, 1 листопада 1968 р.н.

Коли Бахмутом рухалися колони військової техніки ЗСУ, тамтешній агент одразу ж телефонував у Горлівку Воронському, а той, у свою чергу, звітував про це вищим ватажкам НЗФ.

“Працював” Олег Анатолійович і з інформаторами з сіл “сірої зони”. Навіть уночі, коли тривали обстріли: сповіщали напрямок, калібр, населений пункт тощо.

Читайте також:
Ступор після обміну. Як у судах розвалюються справи коригувальників “ДНР”

Одного з агентів на прізвище Пилипенко силовики встановили й затримали на початку серпня 2017 року. Йому – 36, мешкав до затримання у містечку Часів Яр на Донеччині. Навчався в ПТУ, 16 років живе із дружиною у цивільному шлюбі. Працював на Часівоярському вогнетривкому комбінаті скаладачем залізничних потягів. А “на фрілансі” підпрацьовував у бойовиків: стежив за силами АТО та доповідав про кожен їхній крок Воронському.

“Зазначені дії Воронського призвели до одержання представниками так званої «ДНР» відомостей військового характеру та використання отриманих відомостей бойовиками у веденні злочинної діяльності проти військових підрозділів Збройних Сил України й інших військових формувань України”, – стверджує слідство.

<

►

>

Центр “Миротворець” називає Воронського також бойовиком, рядовим в/ч №08803. У мережі справді є його фото у військовому однострої, у складі груп бойовиків, навіть із нагородами.

“Дуремар” слухає й командує

Сергій Попов, позивний “Дуремар” або “Старий”, 18 лютого 1976 р.н., також із Горлівки. Проти України він виступив ще ранньої весни 2014 року, у складі так званої “Самооборони Криму” під час окупації півострова Росією. Надалі повернувся в Горлівку, входив до близького оточення ватажка бойовиків Ігоря Безлера. Був нагороджений “Георгіївським хрестом ДНР”.

Сергій Попов

МВС України розшукує Сергія Анатолійовича Попова ще з 2015 року – за ч.2 ст. 260 ККУ. Тоді “Дуремара” було призначено на посаду командира так званого 1-го окремого стрілецького батальйону територіальної оборони 1-го армійського корпусу “ДНР” із місцем дислокації в Горлівці Донецької області.

“Зона відповідальності” Попова – прифронтові Торецьк та Новгородське.

Там він і знайшов собі “підлеглих”, які йому звітували: про тренування військових, про доставку бетонних блоків для укріплення лінії оборони, про точну кількість військової техніки ЗСУ та напрямок її руху, про те, яку техніку і де маскують у лісових посадках українські армійці.

“Попов, використовуючи одержані відомості, організаційно сприяв досягненню завдань та цілей незаконної діяльності терористичної організації «ДНР», зокрема у здійсненні артилерійських обстрілів місць дислокації військовослужбовців і військової техніки Збройних сил України та інших військових формувань України, диверсійної та терористичної діяльності проти України безпосередньо очолюваним ним підрозділом, вбивства військовослужбовців та пошкодження військової техніки, задіяних у проведенні АТО”, – йдеться в матеріалах справи.

Напевно, саме Попов найбільше підпадає під визначення “особи з числа командного складу та ватажки так званих «збройних сил ДНР»”, щодо яких Вінницька обласна прокуратура звітувала про п’ять справ, переданих до суду.

(П’яте провадження – значно коротше і стосується не агентурних мереж, а “пересічного” бойовика “ДНР”, який воював на Савур-Могилі).

Відсутніх у суді обвинувачених захищатимуть українські адвокати, призначені державою.

Читайте також:
“Е*ните – сразу попадете! Пусть сдохнут!”
Як на Донбасі вираховують коригувальників “ДНР”. ВІДЕО