Будні війни: ЗСУ просунулися під Мар’їнкою, оточивши ворожий ВОП та влаштувавши город

 

Нову позицію на ділянці оборони Мар’їнка-Славне підрозділ *** механізованої бригади ЗС України зайняв недавно, після майже піврічної підготовки.
Тим самим наші бійці суттєво поліпшили своє тактичне розташування, пише “Народна армія”.

Зазначається, що українські військові обладнали свою нову лінію оборони на панівних висотах, відтак отримали можливість не тільки контролювати всі підходи до ворожого опорного пункту, а й вести по ньому фланговий перехресний вогонь.

У щільному напівкільці опинився укріплений опорний пункт противника, який складається із трьох вогневих точок та майже 100 метрів траншей повного профілю.

Як розповів командир роти – молодший лейтенант на ім’я Артем, підготовку до облаштування нових позицій особовий склад підрозділу здійснював майже впродовж усього терміну ротації, тобто близько шести місяців.
Розпочали роботи ще глибокої осені. Спочатку, провівши розвідку місцевості, виявили точки, де розташувалися загарбники, їхні сили й засоби. Потім розмінували підходи до місця обладнання позицій, після чого приступили до виконання інженерних робіт.

“Проводити роботи треба було так, щоб це не помітив ворог. Із огляду на те, що противник був особливо пильний у нічний час, працювали в ранкові й післяобідні години: як доводив досвід, саме в цей час доби увага бойовиків притупляється. І дійсно, нашим бійцям вдалося перехитрити окупантів і таємно підготувати позиції”, – пише військове видання.

На цьому шляху найбільш трудомістким завданням була доставка до місця обладнання позицій будматеріалів та мішків із піском. Бійці їх тягали на собі, непомітно долаючи відстань у 800 метрів за 40–50 хвилин. А з урахуванням того, що роботи тривали переважно взимку і всі були одягнені по-зимовому, та ще й у бронежилетах зі зброєю за спиною, на кожного припадало 50–70 кілограмів вантажу.

Окопи і бліндажі копали вручну. Взимку мерзлу землю доводилося довбати кирками й ломами.

Та зусилля особового складу роти не були марними. До початку травня позиція в інженерному сенсі була повністю готова. Туди перенесли штатне озброєння, засоби зв’язку, розгорнули спостережні пости.

“Серед нововведень щодо обладнання маскувальних споруд можна відзначити спеціальні металеві сітки заввишки до двох метрів. Їх було встановлено у місцях пересування особового складу, і зробили це досить грамотно. Річ у тім, що навесні їх обвили молоді рослини і таким чином закрили огляд з боку противника. А оскільки маршрути пересування українських солдатів регулярно обстрілювали ворожі снайпери, це стало важливим чинником задля збереження життя наших військових”, – зазначає автор матеріалу Олександр Кіндсфатер.

Тепер противника видно як на долоні. Три укріплені вогневі точки знаходяться практично на одній лінії на відстані 25–30 метрів одна від одної. Амбразури великі, мабуть, розраховані на стрільбу не тільки з великокаліберних кулеметів, а й із гранатометів. Згори видно кілька накатів колод і потужні бетонні плити. Вогневі точки з’єднані між собою ходами сполучення. Їх глибина достатня для того, щоб можна було пересуватися приховано. Утім наші спостерігачі засікли, як противник заходить на свій ВОП, як туди підвозять боєкомплект, коли відбувається ротація особового складу.

Розвідники, які таємно підібралися до траншей окупантів, повідомили, що на одному з мішків із піском, укладеному вздовж бруствера ворожого окопу, було написано: “Минусинский зелентрест № 6”. “Це свідчить про те, що для підтримки боєздатності окупаційних військ із Росії доводиться доставляти не лише танки і снаряди, а й дещо інше…” – йдеться в статті.

“Реакція російських окупантів після того, як вони зрозуміли, що ми стали набагато ближче до них, ніж вони думали, була передбачуваною. Вони пішли в атаку, намагаючись у такий спосіб нас налякати, — говорить командир роти. — Але ми заздалегідь передбачили цей варіант, тому на їхньому шляху підготували декілька сюрпризів. Отже, після невдалих спроб вибити нас із нових позицій кавалерійським наскоком ворог перейшов до своєї традиційної тактики — обстрілу з мінометів і артилерії”.

Розуміючи, що противник своїми діями створює реальну загрозу життю і здоров’ю особового складу, командир отримав згоду на відкриття вогню у відповідь, у тому числі й засобами “старшого начальника”.

За вказаними координатами було завдано удару, в результаті чого мінометну батарею окупантів та одну з довготривалих вогневих точок нейтралізували.

Щоб дезорієнтувати ворога, наші військові тепер б’ють по бойовиках лише із запасних та хибних вогневих позицій.
А на просунутій уперед позиції облаштували навіть міні-город.

“У порівнянні з зимою і ранньою весною зараз стало відчутно легше, — каже старший солдат Володимир. —Тут не можна було топити піч, щоб не викрити свої позиції, тому ми по черзі ходили грітися на КСП роти. Зараз же навіть уночі більш-менш тепло. Із харчуванням проблем не виникає, продукти й воду підвозять регулярно. Готуємо самі, і всі завжди нагодовані. А завдяки нашому досвідченому городнику солдату «Степаничу» у нас тепер до столу завжди свіжа зелень: цибуля, кріп, морква. Поруч із бліндажем він іще примудрився скопати й удобрити землю, сформував кілька грядок і засіяв їх насінням”.

Читайте також:
54-та бригада на Світлодарці зайняла ворожу позицію
і помстилася за скаліченого побратима. ФОТО

 

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: