“Рішення Трампа щодо ядерної угоди з Іраном – відмова від лицемірства Обами”

Роман Кулик
громадський активіст, лейтенант запасу, демобілізований, служив на посаді заступника командира батальйону по роботі з особовим складом 55 оабр ЗСУ, т.в.о. командира роти

(FB)

Так просто: [Трамп] взяв і вийшов з Іранської ядерної угоди, відновлює жорсткі санкції.

Іранці думали, що в 2015 році вийшло обманути всіх – в принципі, так воно і вийшло.

В ЄС зраділи новому ринку та джерелу енергоносіїв (щось це нам нагадує), Обама прикинувся дурачком до кінця терміну, бо йому треба була переконлива дипломатична перемога під кінець президентства. Хоч якась, бо з цим у нього не склалось. Тому він просто зняв санкції в обмін на… ніщо, пусті обіцянки.

По факту тоді Обама кинув двох найближчих союзників Штатів – Ізраїль та Саудівську Аравію – задля тактичної перемоги і ефектного завершення кар’єри. І влив гроші в іранську економіку, яка успішно поповнила ними оборонний бюджет та використала їх на повну для підживленнянизки своїх сателітів по всьому регіону.

Ну й лише Ізраїль зі своїм всюдисущим Моссадом не повірив Ірану (бо має практичний досвід “переговорів” з ними, ага).
І через три роки нарешті добились свого – викрали з архівів у Тегерані півтонни документів і пруфів, що іранці не дотримувались угоди і таємно форсили програму для створення ядерної зброї. Нетаньягу представив докази, іранці традиційно заявили про змову проти їх країни – і закрутилось.

У ЄС уже налагодили з Іраном контакти і втрачати цінного партнера через якісь там розробки ядерної зброї (ну подумаєш!) не хочеться, і зараз вони дистанціюються від рішення Штатів поновити санкції. Що трохи недалекодоро, бо Іран відмовився сідати домовлятися про реальне виконання умов JCPOA – і далі гне лінію “ваши доказатєльства не доказатєльства”. Було в кого повчитись під час спільних дій в Сирії.

ЄС треба збільшувати поставки нафти/газу, але чомусь вибір падає на дві країни, що спонсорують міжнародний тероризм і проксі-утворення: РФ та Іран. Що дедалі більш логічно й не веде до залежності від нестабільних держав-агресорів (ваш кеп).
Абоооо ж є американці зі своїм скрапленим газом і потенціалом до збільшення видобутку енергоносіїв. 🙂 Про що їм неодноразово казали у Вашинтоні. Ну Трамп їм не подобається, тож міркують.

А його адміністрація повернулась до традиційного курсу підтримки старих союзників у регіоні – саудитів та Ізраїлю. Про що вже не раз казав Нетаньягу і саудити (особливо вони, контрактом на закупку американських озброєнь на 100 млрд.).

Очевидно, Трамп не просто підмогнув союзникам, а прагматично слідує економічним цілям Штатів – бодай в цьому він передбачуваний.

І в той же час його рішення по ядерній угоді – повна протилежність тій лицемірній, інертній політиці, яка домінувала останнє десятиліття і в чому ми так добре пересвідчились у 2014 році.

Іран приховував розробку ядерної зброї, обманув партнерів по угоді, фінансує терористичні ісламістські організації, дестабілізує регіон і веде активні дії проти союзників Штатів – ну лови тоді санкції. Знову.

Неясно, наскільки ефективними вони будуть тепер, коли ЄС можуть і не підтримати США. Але бодай все чесно.

Читайте також:
Нова стратегія США щодо Ірану: розширення санкцій, але не вихід із ядерної угоди