“Найкращий спосіб – тобі самому дати їм п***ди”. Як пограбований підприємець Грабежов прийшов писати заяву в поліцію і чим це скінчилося

Роман Грабежов
засновник проектів Localz, Unicorner та FromUkraineWithLove, співвласник комплексу 1900Gastrobar&Coworking, власник digital-агенства M5Agency

(FB)

ЗНАЄТЕ, ЩО НА ФОТО? ЦЕ НАШЕ СЬОГОДЕННЯ.

Цей кабінет – уособлення всього, що відбувається в Україні.

Це приймальня Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, у яке я звернувся кілька годин тому.

Як бачите, тут, в обшарпаних стінах із меблями періоду молодості наших бабусь, немає нікого. Тільки я й моя невирішена проблема. У мене намагалися викрасти машину, а коли не вийшло – вирвали все, що тільки можна було. В центрі міста. У будній день.

Але про це по порядку.

Сьогодні в обід (30 березня – “Н”) я повертався додому, і вже підходячи до дверей під’їзду, помітив, що дах моєї машини порізаний. (У мене складний дах). Підійшовши ближче – зрозумів, що машину зламали.

Усередині ніби вибухнула бомба. Був розкурочений важіль коробки передач, вирвана магнітола, висіла обірвана проводка…

Спереду був вирваний бампер, але фари, на щастя, виявилися на місці…

Фото з автомобіля, яке Роман оприлюднив у коментарях до свого посту

Поки я приходив до тями, до мене підійшов охоронець із будівництва неподалік.

– Ваша машина?
– Так, – киваю я, заглиблений у свої думки.
– Пару годин тому патрульні, проходячи повз, побачили, як у машині хтось риється і затримали двох чоловіків.
– Ви це бачили?
– Так. Зателефонуйте у Шевченківське відділення поліції.

Я піднімаюся у квартиру і починаю видзвонювати Шевченківське відділення. Пояснюю ситуацію – [кажуть:] ні, нікого не привозили. Телефонуйте в Печерському відділення. Дзвоню туди. Там теж глухо… На аркуші паперу через півгодини немає місця для запису телефонів. Я обдзвонив всі відділення. Затриманих сьогодні не надходило.

Я телефоную ще раз на гарячу лінію і намагаюся дізнатися, куди ж мені все-таки звертатися.

– Їдьте на Прорізну, 12б. Пишіть заяву.

І ось я на місці. У приймальні нікого. З’являється втомлений чоловік, вислуховує мене і направляє на третій поверх, у 304-й кабінет до слідчого.

Заходжу. Слідчий, який, звісно, не представився, мені видає:

– А чому ви два місяці не їздили на машині?

– Вибачте, що?

– Чого не їздив на машині два місяці. Стоїть під будинком давно.

– А звідки ви знаєте? Де моя машина і скільки вона там стоїть? Я таку інформацію нікому не говорив.

– Ну так вона у тебе незвичайна.

– Слухайте, я навіть модель авто не називав. Звідки інформація?

– Ладно, проїхали… Це просто здогадки, – намагається перевести тему.

– Ні, стривайте, звідки у вас ця інформація? – намагаюся наполягти я.

– Так просто подумалось. Ви сюди заради чого прийшли взагалі?

– Заяву писати і дізнатись, чи не надходили затримані сьогодні.

– Нікого не було. Машину у вас розкрили, кажете. Щось цінне було? Документи?

– Ні, документи в мене завжди з собою. Цінних речей у машині не було. Але машину розгромили. Там шкоди більш як на тисячу доларів…

– Так ви ще доведіть! – перебиває він мене. – Ну чого ти доб’єшся цією заявою? Ти що, не знаєш, у якій країні живеш?

– Я хочу написати заяву. Дайте мені зразок.

– Хочеш писати – гаразд. Іди в кінець коридору і направо. Там новеньких привезли. Ось нехай Василь тобі і допомагає…

Роман Грабежов (праворуч) на авто. Фото з ФБ

Іду. Заходу в совковий кабінет із Висоцьким у рамці на стіні з підписом “Злодій повинен сидіти у тюрмі”.

– Добрий день!

– Добрий. Я так розумію, ви – Василь.

– Так, що у вас?

Розповідаю історію. Прошу бланк для заяви.

– Я з ваших слів напишу. Розповідайте.

Заповнюємо бланк, як через кілька хвилин вривається слідчий і починає матом крити цього Василя, мовляв, шо ти з ним возишся. І це все відбувається при мені.

Василь каже, що заяву напишемо і будемо виїжджати на місце з групою, щоб зробити фотографії.

Я встряю в суперечку і кажу, що в мене до всього є свідок. На що слідчий мені відповідає: – Споримо, що коли я його під присягою буду опитувати, він нічого не підтвердить?

Я вже повністю в ах***ї.

Ляскаючи дверима, слідчий уже йдучи по коридору додає:

– Піде пацан, я ще зайду до тебе п***ди вставити.

Дописуємо заяву.

Василь намагається обдзвонити піших патрульних, які сьогодні на зміні. Ніхто нічого не знає. Але при цьому, я бачу, як той самий Василь прикручує пальцем на телефоні гучність під час розмови.

– Що буде далі? Якщо їх все таки виявлять?

– Везіть машину на СТО, оцінюйте збиток. Якщо ми зможемо довести їх вину – тоді справа піде в суд. Будете з ними судитися.

– І скільки на вашій практиці виграних справ?

– Молодий чоловіче, ви це серйозно? – сміється.

– Так що мені робити? Як вчинити? – нервово видаю я.

– Якщо ми їх знайдемо, я вам повідомлю. А далі – фізично з ними розправтеся. Ми очі закриємо.

– Ви пропонуєте мені в стінах ділянки зараз іти на кримінальну справу?

– Ви звідки родом? Судячи з номерів – з Донецька?

– Так, а що?

– А у вас там що, краще?

– Причому тут Донецьк? – дратуюся я ще сильніше.

– Так при тому, що ви живете в Україні. Або ви відірвані від реалій. Якщо ми їх знайдемо, що зовсім малоймовірно, то найкращий спосіб – тобі самому дати їм п***ди або когось попросити. Гаразд, ходімо вниз, будемо їхати за твоєю адресою.

Поки чекав на першому, викликав евакуатор. Виходимо, сідаю в машину на пасажирське спереду.

Пристібаюся.

Поліцейський, який сидить за кермом, дивиться на мене і каже:

– Так шо ти пристібаєшся, тут їхати 5 хвилин.

– Ви знаєте, я б не хотів з уст поліцейського чути подібні фрази. Ви ж нова поліція? Чим ви кращі за того слідчого, що матюкається на весь третій поверх???

– Дивний ти. Ну хочеш, пристібайся.

Поки їхали по пробках – розповіді про десятки подібних випадків у районі. І всі ж, звичайно, нерозкриті. І все це з посмішкою і непристібнутим водієм-поліцейським.

Приїхали, зробили фото. Попрощалися.

І мені так стало прикро. Ні, не за свою машину, яку через годину евакуювали.

А за людей, які потрапляють дійсно в складні ситуації. Зґвалтування, побої…

Просто вдумайтеся!

Мою машину намагалися викрасти вранці в будній день! На Бессарабці! Де патрульні через кожні сто метрів ловлять авто за дрібні порушення.

Слідчий, з порога, не соромлячись, мало не прямим текстом мені каже, що х***р ти що доведеш. А твою машину ми давно примітили.

Прикро і страшно. Страшно за моїх майбутніх дітей, за дружину. За близьких. Та й за самого себе, зрештою.

У цьому пості мало позитиву, точніше, його зовсім немає.

Я просто поділився своєю історією, яка сталася.

Зробіть репост або просто розкажіть цю історію своїм знайомим. Нехай будуть акуратніші й обережніші. Тому як в разі біди – розраховувати на допомогу держави в особі поліції навряд чи вдасться.

Читайте також:
Поліцейських Тернополя, які танцювали під “Офіцерів” Газманова,
послали в АТО

Екс-керівника патрульної поліції Харкова з бійкою затримали
за керування авто напідпитку. ВІДЕО

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: