“І червоним фломастером – помер”. Соцмережі згадують ці дні Майдану-2014

 

18 лютого 2014 року почалися вирішальні та найтрагічніші дні Революції Гідності в Києві.

Журналісти “Радіо Свобода” відзняли місця запеклих сутичок і поєднали теперішнє й минуле в одному відео.

Громадські активісти, політики, учасники тих подій згадують у соцмережі.

Ірина Геращенко, перший заступник голови Верховної Ради (тоді – народний депутат):

– Ці три страшні дні, які пам‘ятаю до хвилини, назавжди залишаться в пам‘яті.
Забитий регіоналами кабінет спікера Рибака, ми з тодішніми лідерами опозиції й жінками – депутатками вбігаємо в той схрон й вимагаємо розпочати засідання ВР, приймати рішення, щоб зупинити трагедію. Криваві , густо намазюкані червоною помадою губи впливової радниці Януковича, закутаної в брендове шмаття, цідять нам в спину : « Ви будете сидіти в тюрмі, дуже скоро»….

Перші страшні звістки про стрілянину на вулицях Києва, в Раду заносять кількох поранених, в одного вибите око. «Беркут» і ОМОН не пускають карети швидких до ВР, ми з Оленою Кондратюк і Ірою Купрейчик мчимо в Маріїнку, там в наметах Антимайдану п‘яні тітушня й орки катують поранених. Вони впізнають знайоме обличчя й матюкаються, погрожують проломити нам голови. Як не дивно, врятував мене тоді… Равреба, ідейний опонент і ненависник Майдану, але колись в молодості ми разом працювали на «Інтері», й він сказав щось таке тим агресивним , п’яним тіткам і оркам , що , мовляв, «они ( тобто ми) майданутые сволочи, но смелые, видите, пришли к нам, не побоялись». Ми дивом вмовляємо допустити карети швидких, лікарі заходять в той намет, з якого на сніг стікають цівочки крові й витягають звідти непритомних хлопців, з проломленими головами. Я везу першу карету в лікарню номер 17.

А жінки-колежанки супроводжують наступні машини. Ми розділяємося, Оксана Продан чергує в лікарні швидкої допомоги, Олена Кондратюк, Марія Іонова, Ірина Луценко, Лілія Гриневич, Ірина Купрейчик, Олександра Кужель, Тетяна Донець, Марія Матіос, Тетяна Слюз – наступні кілька днів ми живемо в київських лікарнях , допомогаємо, збираємо ліки, чергуємо, щоб беркут і міліція не вивезли поранених в тюрму. (Вибачте, дорогі колежанки, якщо когось випадкового не перерахувала, бо Людмила Денисова з іншими жінками тоді чергувала тоді в Маріїнському палаці, а Ольга Богомолець надавала першу допомогу пораненим в готелі «Україна”).

Перша усвідомлена смерть, коли в ординаторську заходить молодий чоловік і шепоче: “Я – папа… Саши Плеханова”…., і його ведуть в морг на опізнання, і лікарі, що багато бачили, кусають губу й плачуть. Й нас відпоюють якимись краплями…, але воно не розсмоктує той ком в горлі, що й зараз перехоплює , як бачу фото білявого світлого Хлопчика.

…Дівчачий білий телефон в крові…, ноші з дівчинкою з простріленим горлом, її мчать в операційну, а телефон дзвонить і висвічує на екрані «Тато», і я беру трубку, й там кричать «Леся!», й шепочу: «Лесю зараз оперують, все буде добре!» (так ми познайомилися з Лесею Жуковською); й пів-Києва під лікарнею з питанням: які ліки потрібні… й червоний фломастер , що виводить в реєстраційному журналі –
П О М Е Р.
Не забудемо…

Читайте також:
Українці вишикуються у живий ланцюг пам’яті Небесної Сотні. ПЛАН ЗАХОДІВ

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.