Вегера, Сухін, Анадимб. Хто вони – троє бійців ЗСУ, загиблих 10 січня

 

Стали відомі імена двох військовослужбовців 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57 омпбр, які загинули 10 січня внаслідок підриву бронемашини на невстановленому вибуховому пристрої (міні) поблизу села Піски під Донецьком: Віктор Сухін та Геннадій Вегера.

Військовий комісар Новоукраїнського райвійськкомату Валерій Мілінчук у коментарі виданню “Без купюр” повідомив, що трагедія сталася під час подолання військовими БРДМ водної перешкоди. Дві машини успішно її подолали, а ще одна натрапила на снаряд 152-го калібру. Від вибуху БРДМ перекинуло на бік, двоє солдатів загинули.

“Підрив був настільки потужним, що частини броньованої техніки розкидало на понад 200 метрів. Після підриву БРДМ перевернулася й упала у воду”, – йдеться в сюжеті каналу “2+2” з місця трагедії.

Геннадій Вегера “Зелений”

Уродженець Хмельниччини, Вегера Геннадій Петрович народився 19 травня 1980 року в селі Курилівка Волочиського району.

Військове звання – солдат, посада в 34-му батальйоні – стрілець.

Геннадій закінчив училище в Полтаві, у 1998-2000 роках служив “строчку” в 3-му полку спецпризначення в Криму. Наступні шість років працював у спецпідрозділі воєнізованої охорони.

На фронт пішов добровольцем — не хотіли брати в армію через стан здоров’я. Тоді Геннадій у травні 2014-го поїхав у 34 бтро, воював у районі Горлівки.
У березні 2015 року був відряджений до 128-ї бригади в Краматорськ, охороняв штаб.

Зелений (такий у нього був позивний) дістав важке поранення ніг на Луганщині, після лікування служив у підрозділі охорони, супроводжував військових медиків.

З осені 2016-го – знову на передовій. У травні 2017-го повернувся до 34-го кіровоградського батальйону, в район Донецького аеропорту.

Цей Новий рік став для Зеленого четвертим Новим роком в АТО.

“Дружина, напевно, змирилася. Сьогодні дзвонила вранці схвильована. Наснилося, що я загинув. Уві сні почала плакати. Діти розбудили. Пишаються батьком. Усім про мене розказують”, – розповідав Геннадій в інтерв’ю “Газеті по-українськи” наприкінці грудня 2017-го.

“Маю новорічну історію. Якось я і командир 1-го взводу 3-ї роти “Атлас” уранці вийшли ближче до бойовиків, — згадував Вегера. — Посередині між нашими та їхніми позиціями вчепили прапор України. Росіяни лютували, довго намагалися збити. Навіть хотіли підповзти, та ми відсікали їх”.

На запитання, чи багато друзів він втратив на війні, Зелений два тижні тому відповідав: “Панда загинув недалеко від мене. Три кульових у шию. Хребет перебитий. Голова трималася на якомусь шнурочку. Юрка Малиш. Птиця — снайпер поцілив у голову. Доки всіх перерахую, минуть години…
Та намагаємося триматися. Я загубив телефон, а там усі зв’язки були. Тому хочу передати вітання побратиму в 4-й батальйон 128-ї бригади. Командир РВП. Позивний “Зона”. Друже, я живий…”

У бійця залишилась дружина і три доньки. Молодша цього року пішла в перший клас.

Геннадій розповідав про свято 1 вересня в інтерв’ю: “У мене був шалений бій. Після бою набрав її, взяла телефон, і ми разом провели півтори години на лінійці. Слухав виступи дітей і плакав. Стало шкода, що я на війні, а моя дитина сама без батька”.

Віктор Сухін

Віктор Вікторович Сухін був прийнятий на військову службу за контрактом трохи більш як місяць тому – 30 листопада 2017 року – Новоукраїнським райвійськкоматом на Кіровоградщині.

Нещодавно відзначив 38-річчя – народився 17 грудня 1979 року.

Солдат, служив на посаді водія мотопіхотного відділення мотопіхотної роти, військова частина А4395 (34 омпб).

Як повідомляє кропивницьке видання “Гречка“, у Віктора Сухіна залишилися дружина і донька 2008 р.н.

Прощання з бійцем відбудеться 15 січня в селі Димине Новоукраїнського району.

Як інформувала “Новинарня“, 10 січня загинуло загалом троє бійців сил АТО. Перший –

Володимир Анадимб “Бетмен”

Загинув вранці 10 січня в результаті гранатометного обстрілу опорного пункту поблизу селища Новолуганське (“Світлодарська дуга”) — осколок гранати влучив у шию, боєць помер дорогою до шпиталю від значної крововтрати.

Анадимб Володимир Борисович народився 14 жовтня 1986 року на Херсонщині (село Федорівка, Каховський район).

Мешкав у селі Тереблече Глибоцького району Чернівецької області, де етнічну більшість (80%) становлять румуни. Саме там народився відомий співак Іво Бобул.

Служив строкову службу (десантник).

Старший солдат, розвідник розвідувального взводу розвідувально-диверсійної роти 46 обсп “Донбас Україна” 54-ї окремої механізованої бригади.

З 2014 року служив у Збройних силах України. У 2016-му прийшов на контракт у батальйон “Донбас Україна”.

Залишилися дружина і двоє синів.

За даними “Новинарні“, безповоротні бойові втрати ЗСУ в січні 2017 року становлять чотири особи. Першим був Олександр Ковтун, який підірвався на міні під Новотошківським.

Читайте також:
За тиждень втрати бойовиків склали 16 осіб, – “ІС”

 

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна