Виклик для України – встановити пропорцію відкритості до світу і культурної самодостатності, – Панич

Олексій Панич
доктор філософських наук, професор, перекладач, блогер, провідний науковий працівник НВО “Дух і літера”, член наглядової ради Суспільного телебачення

(FB)

Виклик, який матиме українське суспільство на найближчі роки – встановити оптимальну пропорцію відкритості до світу і культурної самодостатності.

З одного боку, світове визнання – це, начебто, завжди добре, а його відсутність – начебто завжди погано.

З іншого боку, українська культура природно породжує речі, зрозумілі та потрібні головним чином – чи майже виключно – самим українцям.

Очевидний приклад – такі фільми, як “Поводир” та “Кіборги“. Обидва вони зачіпають так багато контекстів, що повноцінно зрозуміти їх зможе лише людина, добре обізнана на українській історії (давній і нещодавній). Навіть переклад озвучки цих фільмів іншою мовою (без вимовляння з акцентом і без суміші російської та української) вже значно вихолостив би їхній зміст.

Але в тому самому ключі слід розглядати й українську гуманітаристику, і українську публіцистику – бо та й та, навіть у найкращому своєму виконанні, адаптує якісь світові та вітчизняні контексти до особливих потреб саме місцевої аудиторії.

Тому вимагати від українських гуманітаріїв такого ж “світового визнання”, як від математиків, технарів чи природознавців – строго кажучи, безглуздо.
Це створює хибну ілюзію вторинності української гуманітаристики навіть порівняно з українським же природознавством – так само, як може виникнути відчуття другорядності українського кіно через те, що воно не виграє “Оскарів”.

Але ж тут якраз і треба долати комплекс меншовартості.

В культурному вимірі, ми насамперед маємо бути цікаві самі собі, працювати для себе, enjoy ourselves.

І от якщо нам це по-справжньому вдасться – тоді, може, й інші до нас потягнуться.

Читайте також:
Поки що немає жодних домовленостей на прокат “Кіборгів”
за кордоном, – Держкіно