Суд відмовився підтвердити факт, що відома волонтерка аеророзвідки Марія Берлінська була на фронті

Марія Берлінська
колишній волонтер батальйону “Айдар”, активістка Центру підтримки аеророзвідки, керівник проекту “Невидимий батальйон”

Як мене сьогодні судили (FB)

Так, саме судили. Після винесення рішення навіть слова не дали. Ну то таке, деталі.
Це пост про вдячність. Вдячність від держави за ці роки служби.
А суть така.

У 2014 році 1 вересня я поїхала на фронт добровольцем. Це був зовсім інший фронт, ніж зараз. Той, хто був – назавжди запам’ятали.

Спершу була в складі “Айдару”, потім, коли там почався хаос зі зміною комбатів – почала працювати з різними підрозділами.

Як це технічно виглядало? Дзвонить/пише командир підрозділу: “Ми знаємо, ви недавно літали для сусідньої бригади, нам дали ваш контакт, приїдьте попрацюйте для нас. В нас немає дронів, фахівців, тому чим швидше тим краще”.

Ліричний відступ – толкових фахівців і досі на фронті можна перерахувати на пальцях, вони на вагу золота.

Спершу ми працювали з Олексієм Барановським. Потім у 2015 році до аеророзвідувального екіпажу приєднався Ігор Луценко.

За цей час об’їхали фактично всю лінію фронту вздовж і впоперек.

З літаком працювати було безпечніше, все-таки дистанція дозволяє. З коптером ще той адреналін, особливо при коригуванні вогню артилерії. )

Іноді стоїш метрів за 70-100 від противника. 
На питання, де ви були найближче, скільки метрів? – відповідаю: 11 кілометрів вглиб противника, за нашу нульовку.
Це було на початку війни, безглуздя та відвага. Зараз я би вже навряд так ризикнула.)

Так от. Сьогодні мені, в українському суді сказали, що мене там не було. Взагалі.

Всі ці роки я абсолютно не переймалася ніякими статусами, не отримувала зарплату.

Влітку цього року я вирішила все ж таки отримати від держави якесь підтвердження.
Увага – НЕ статус УБД, НЕ пільги.
Просто рішення суду, про визнання цього юридичного факту.

Щоб держава визнала – дійсно ця людина на війні захищає свій народ.

І суд [першої інстанції] визнав. Прийшли свідки побратими і посестри, підтвердили. Деякі окремо нотаріально.

Серед них звичайні солдати, офіцери, комбат, комбриг, добровольці Andriana Susak, Masi Nayyem, Igor Lutsenko, Юлия Толопа, Сергей Заболотный, Сергій Мельничук,
Лада Введенская, Alexandr White, Алексей Барановский

До того ж я надала купу фото, відеодоказів. Суд все розглянув і прийняв рішення – визнати це як юридичний факт.

І що ви думаєте відбулося далі?

Правильно. Міністерство оборони подало апеляцію. 

Мовляв, нічого не знаємо, по наших наказах не проходила, значить не було. І взагалі треба ще правоохоронним органам розібратися, хто це така, намагається шахрайством собі якісь пільги отримати.

Я не жартую, так і написали.

Сьогодні, коли суддя проголосила рішення, наостанок сказала: “Ідіть в міністерські комісії отримуйте своє УБД!”

“Ви що, не розумієте, що справа не про отримання статусу, а про просте визнання юридичного факту?” – іронічно поцікавилась я.

Але судді втрьох тільки смішно кліпали очима, як старі сонні сови. Вони винесли судове рішення не приходячи в свідомість.

Кілька політиків за ці роки пропонували “помогти з отриманням статусу”. І були з тим послані. Ще не хватало, щоб хтось робив мені “послугу” за те, що я колись в пекло війни прийшла добровольцем.

“А інакше ви ніяк не отримаєте, тим паче з вашою публічною критикою міністра”, – сказав якось один.

Я тоді усміхнулась і не повірила. Можливо, дарма.

Але я хочу, щоб судді, міністр і все його міністерство (за рідкісними виключеннями порядних людей) втямили одну просту річ – я вас всіх весело кручу на земній осі.
Посилайте далі наввипередки пачками своїх синків під Бахмут, в штаб АТО на кілька місяців, посидіти над папірцями, щоб повернутися з посвідченням учасника. Учасники щурячих перегонів.)

Я ніколи не розраховувала на щось “державне”. Тільки на саму себе і таких, як сама. Я не буду подавати ніяких касаційних скарг, нічого нікому далі не буду доводити.

Те, що я учасниця цієї війни, навіть росіяни давно і неодноразово визнали, криючи мене на чім світ стоїть в новинах як “опасную бандеровскую каратєльніцу”.)

Я щаслива людина, бо маю підтримку і визнання від кращих людей нашого суспільства. Ви ж вдаєтесь до дешевої помсти, це виглядає жалюгідно і комічно.

Ви боїтесь визнати те, що і так знає мій народ. Мій народ визнає мій вклад в наш спільний захист і буде пам’ятати.

Вас, безіменні стерв’ятники, чекає забуття.

P.S. Дякую адвокату Kostiantyn Pinchuk, що благородно взявся за цю справу і терпів цю юридичну єресь до кінця.

Мімішна фотка з котіком – з початку моєї війни.

Читайте також:
“Статусні речі”. Волонтери – про те, чи потрібне їм УБД
і навіщо це лобіює нардеп Денисенко