“Межа очікування”: в Києві показали фільм про долю українських полонених та зниклих безвісти на війні

У столичному кінотеатрі “Україна” 27 вересня відбувся прем’єрний показ документального фільму “Межа очікування”, який розповідає історії двох родин, чоловіки з яких перебували в полоні і зникли безвісти на початку окупації Криму та російської агресії на Донбасі.

Автором сценарію виступив Сергій Бібік, режисер – Станіслав Цехмістренко.

Перша розповідь – про багатодітну родину Хом’яків з Луцька, де мати-росіянка, батько-українець, а двоє синів, народжені вже після 1991 року, були учасниками Революції Гідності та добровольцями батальйону ЗСУ “Айдар”.

Друга розповідь – про долю українського активіста в Криму, який став одним із провідників кримського “Євромайдану” та був викрадений проросійськими бойовиками так званої “самооборони”.

Режисер Андрій Цехмістренко та родина Щекунів. Фото: Крим.Реалії

Андрій Щекун пережив у незаконному ув’язненні побиття й катування та невдовзі був звільнений через обмін, виїхавши на материкову Україну.
У фільмі показані переживання дружини Людмили Щекун, яка чекала звільнення чоловіка, залишивши півострів раніше з дітьми.

Людмила Щекун

Дмитро й Володимир Хом’яки зі своєї війни не повернулися.

5 вересня 2014 року їхній підрозділ під Луганськом, поблизу села Весела Гора (Слов’яносербський район), знищили російські диверсанти із ДРГ “Русич”, які видали себе за українських військовослужбовців.
До колони вийшли люди з українським прапором, а коли машини зупинились, бойовики та росіяни відкрили масований вогонь із засідки. В одній із машин вибухнув бензобак, поранених добивали пострілами, ще кілька воїнів ЗСУ були вбиті в полоні.
Так загинули понад 30 бійців батальйону “Айдар” та десантників 80-ї аеромобільної бригади.

Бойовики на місці розстрілу показували на камеру паспорт одного з Хом’яків. Тіла двох загиблих невдовзі привезли до Луцька, але мати Катерина Хом’як засвідчила, що це не її хлопці. Надалі проводилися пошуки, ексгумації та експертизи ДНК, однак мама так і не знайшла синів. Вона припускає, що їх помилково поховала як своїх інша родина, але й надалі чекає.

Володимир і Дмитро Хом’яки – єдині два брати в Україні, що вважаються зниклими внаслідок бойових дій на Донбасі.

Катерина Хомяк

“З 2015 року я почала їздити до Києва, познайомившись із такими самими мамами, як я, чиї діти зникли безвісти або потрапили в полон, – розповідає Катерина Хом’як. – Ми завжди на стороні своїх синів, ми будемо їх шукати”.

За її словами, не можна замовчувати проблему зниклих безвісти, тому що рідні військових потребують відповідей.

Присутній на прем’єрі фільму “Межа очікування” побратим Хом’яків з “Айдару” позивний “Монах” звернув увагу на проблему: держава не бажає визнавати і шукати загиблих добровольців.

Картина була знята в рамках проекту громадської організації “Інтерньюз-Україна” за фінансової підтримки уряду США.

Директор представництва “Інтерньюзу” в Україні Вейн Шарп у виступі перед показом зазначив, що в історіях родин Хом’яків і Щекунів відображені сотні інших доль українців з початку російської агресії.

Шарп наголошує: “Проблема злочинів проти особистості на непідконтрольних Україні територіях не нова, проте, на жаль, ми знаємо про це дуже мало. Саме тому для нас важливо не мовчати, а говорити про ці історії, показувати їх без прикрас і чути болісну правду. Дуже сподіваємось, що фільм “Межа очікування” стане не лише виявом поваги до пам’яті тих, кого вже не повернути, а й допоможе активізуватись, шукати рішення для порятунку і захисту людей”.

фото: Новинарня

Після фінальних титрів глядачі підвелися і кілька хвилин аплодували стоячи героям стрічки, присутнім у переповненій синій залі.

Автори фільму сподіваються показати фільм ширшій аудиторії, в тому числі за кордоном. В Україні фільм планують показати на одному з центральних телеканалів.

Як зазначили в “Інтерньюзі”, в наступні три дні (четвер, п’ятниця, субота) стрічку “Межа очікування” можна переглянути в кінотеатрі “Ліра”.

автор: Дмитро Лиховій

Читайте також:
Як вижити в полоні та після нього

В ОРДЛО – 132 українські заручники і 408 зниклих безвісти, – Геращенко