У Дніпрі помер від ран офіцер-“кіборг” Гуцаленко, який піднімав прапор України над ДАПом. СПОГАДИ

 

У четвер, 23 лютого, в реанімаційному відділенні Дніпропетровської лікарні ім. Мечникова помер офіцер 79-ї десантно-штурмової бригади ВДВ, славетний “кіборг” Микола Гуцаленко.
Про це повідомляє “Новинарня” з посиланням на прес-службу Високомобільних десантних військ.

“Із сумом повідомляємо, що сьогодні, 23 лютого 2017 року, у місті Дніпро, в обласній клінічній лікарні ім. Мечникова від отриманого тяжкого поранення помер командир десантно-штурмового взводу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ВДВ ЗС України лейтенант Микола Гуцаленко”, – зазначено в повідомленні.

Десантник отримав важке поранення під час виконання бойового завдання на позиціях в районі села Водяне Донецької області 21 лютого, інформують у ВДВ.

У грудні йому виповнилося 25 років.

Офіцер із позивним “Кока” родом із Первомайська, що на Миколаївщині. Займався веслуванням. Став майстром спорту, був чемпіоном України, брав участь у змаганнях за кордоном.
Закінчив Український державний морський технічний університет.
На контракті із ЗСУ ще з 2013 року.

…В стані коми його доправили до Дніпра з пораненням у голову, де лікарі дві доби боролися за життя воїна. Поруч з ним були матір і дружина.

Як повідомили в Первомайській міській раді, за інформацією медиків, врятувати життя військовому могли б спеціалісти ізраїльської клініки, тому земляки оголосили терміновий збір коштів для родини бійця. Однак стан пораненого не дозволяв його транспортувати за кордон. Він помер, не приходячи до тями.

Микола Гуцаленко став широко відомий як один із героїчних учасників оборони Донецького аеропорту 2014-2015 років.

Він – один із “кіборгів”, які демонстративно встановили синьо-жовтий прапор на даху нового терміналу ДАПу.

Відео:

Вислів “Коки”: “Аеропорт був буфером між двома світами” – служить епіграфом до відомої книги “АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви” (читати).

Сайт “Первомайськ.info” свого часу наводив уривки з цитатами земляка з цієї книги, що згадував про 242 дні оборони аеропорту.

“Лежали на землі, у темряві. Ліхтарики не можна було вмикати, тому що одразу починали стріляти снайпери, адже все видно через розбиті стіни. Отак і лежали на сирій землі. Незрозуміло було взагалі, де хто. Говорили пошепки. Пам’ятаю, що навіть коли підпалювали сигарету, то ховали вогник сірника, щоб не засікли.
Сепаратисти мали гарну оптику, тому ми намагалися якомога менше рухів робити. А от ми вночі більше на слух орієнтувалися, бо не вистачало тепловізорів”, – розповів про свій перший заїзд у ДАП Микола Гуцаленко.

Саме Микола з побратимами, ризикуючи життями, вивісили український прапор над будівлею аеропорту. Ось як боєць розповідає цю історію:

“… Це зробили ми. Я, Андрій Горбань, Сергій Чайковський «Людоєд», а знімав [на відео] Женя. Ми довго виношували цю ідею, ще з першого заходу в аеропорт, проте ніяк не виходило її втілити. Потім, коли вдруге повернулись у Донецький аеропорт, я кажу: «Андрію, давай прапор поставимо, покажемо, що ми тут є. Нехай дивляться і зляться, що ми така непереборна сила». Прапори наші їх сильно драконили.
Ми знайшли палицю, таку, щоб підходила, Андрюха свій прапор дав, такий великий… Я кажу, давай візьмемо з собою ще когось. Пішли по поверхах, але ніхто не зголошувався, тож пішли вчотирьох. Женя знімав нас, бо ми хотіли мати для себе на згадку.
Тож ми вилізли, подивились, чи все чисто, я поставив прапор, але він упав, тоді Андрій підхопив його, знайшов дірку від кулі і просунув палку з прапором у неї. Після цього ми одразу втекли з даху. Нас переповнювали адреналін та гордість за свій учинок. Оце мене надихнуло”.

В одному з інтерв’ю “Радіо Свобода“, в травні 2015 року, Гуцаленко згадував: “Моя війна почалася 3 липня 2014 року. Красний Лиман, Волноваха. Перший бій був дуже страшним, незрозумілим. Це було тоді, коли 79-та аеромобільна бригада потрапила в засаду. Було страшно, бо несподівано й незрозуміло. Та хлопці були молодці – відбили атаку. У мене адреналін піднявся до такого рівня, що навіть передати відчуття важко..”

Микола бачив не одну смерть та зазначав, що при розумному командуванню втрати могли бути значно меншими.

Про втрату свого побратима в ДАПі:
“Андрій Горбань з позивним «Німець» завжди ходив без броні і без каски. Він нічого не боявся і був чудовим командиром. Він справжній кіборг.
Я завжди казав йому: «Андрію, вдягни каску, вдягни броню! А він не слухав. Я навіть з ним був трошки посварився через це, але він усе одно не вдягнув. Постійно ходив від старого до нового термінала по воду і харчі, у той час як інші боялись. Він був безстрашним й іншим сміливості додавав.
От, пригадую, був бій, Андрюха тільки-но прокинувся й одразу їсти. Усі воюють, а він каже: «Я голодний». Ми кажемо: «Андрію, давай швидко, а то тут вже лізуть». А він: «Ви відстрілюйтесь, я поїм, а потім підключусь».
Андрій був гарним другом. Не можу змиритися, що його вже немає…”

У Миколи Гуцаленка лишилися батьки, дружина та маленький син, якого він назвав Андрієм – на честь побратима Горбаня, який загинув у старому терміналі Донецького аеропорту.

Читайте також:
Автор книги “Аеропорт” з поваги до “кіборгів” відмовився продати Голлівуду право екранізації

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: