Переговори про об’єднання Кіпру можуть поновитися 23 січня. Туреччина не хоче виводити з острова війська

 

У середу, 18 січня, на швейцарському курорті Мон-Пелерін збереться робоча група з урегулювання “кіпрської проблеми”.

Зустріч триватиме два-три дні, після чого знову почнуться переговори на найвищому рівні щодо об’єднання Кіпру, повідомляє “Рейтер” із посиланням на джерело, наближене до турецької сторони переговорів.

Попередній раунд переговорів щодо об’єднання Кіпру, з 1974 року розділеного на грецьку й турецьку частини, завершився безрезультатно.

Він тривав з 9 по 12 січня в Женеві. У переговорах брали участь Нікос Анастасіадіс – президент Республіки Кіпр (грецької частини острова), що входить у Євросоюз, та Мустафа Акинджі – глава Турецької республіки Північного Кіпру, яку визнає незалежною державою лише Туреччина.

Також на переговорах були присутні міністри закордонних справ держав-гарантів – Греції, Туреччини та Великої Британії – і генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй Антоніу Гутерріш.

Попередній раунд переговорів забуксував через незгоду щодо виведення з Кіпру турецьких військ. Представники Республіки Кіпр вимагають, щоб з окупованої Туреччиної північної частини острова було виведено 35 тисяч турецьких військових. До цієї вимоги приєднуються й Афіни: глава МЗС Греції Нікос Коціас наголосив, що справедливе розв’язання конфлікту означає усунення причини поділу острова, тобто “окупації та присутності окупаційних сил”.

Також грецько-кіпрська сторона пропонує зняти з Греції, Великої Британії та Туреччини статус держав-гарантів, який вони отримали після набуття Кіпром незалежності у 1960 році.

Втім, кіпріоти-турки обидві пропозиції відкидать. А президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган назвав цю умову неприпустимою.

На думку оглядачів, компроміс може бути досягнутий, якщо турецький військовий контингент на певний час скоротять до кількох тисяч, а безпеку турків-кіпріотів гарантуватиме Туреччина – проте не в статусі гаранта для всього острова.

При цьому обидві сторони нібито погоджуються на створення на Кіпрі єдиної федеративної держави. Проте греко-кіпрська сторона згодна на ротацію президента від обох національних груп, а турецько-кіпрська – ні.

Переговори про об’єднання Кіпру почалися у 2015 році. Протягом цього часу представники ООН, зокрема спеціальний радник Генсека ООН з Кіпру Еспен Барт Ейде, неодноразово заявляли про помітний прогрес у вирішенні цього питання.

Читайте також:

“Припинімо вогонь на полях битв!” Перша промова Антоніу Гутерріша на посаді генсека ООН

Історична довідка

Після того, як 1960 року Кіпр отримав незалежність від Великої Британії, конституція новоствореної держави проголосила спільне існування на острові двох етнічних спільнот – грецької (78% населення) і турецької (18%). Решту 4% становили вірменська та інші етнічні меншини.
Згідно з основним законом новонародженої держави, її президентом став грек, а віце-президентом – турок.

Але турків така нерівноправність обурювала, і між двома провідними народностями регулярно спалахували конфлікти. Це призвело до розташування на території острова у 1964 році миротворчого контингенту ООН.

Втім, щойно грецько-турецький конфлікт між кіпріотами трохи стих, розгорілася суперечка між самими греками. Значна їх частина прагнула енозису – приєднання до Греції (яка, в свою чергу, як один із трьох гарантів суверенітету Кіпру нарівні з Туреччиною і Британією відмовлялася прийняти острів).

Але перший президент республіки Кіпр, обраний у 1960 р. архієпископ Макаріос ІІІ, відкинув цю ідею, хоча до здобуття незалежності й обрання главою новонародженої держави сам був одним із найбільших прибічників і провідників енозису.

Втім, якщо президент-архієпископ розумів, що в даній ситуації мир на острові може забезпечити лише незалежність, то фанатичні прихильники об’єднання з Грецією з ЕОКА – Національної організації звільнення Кіпру – дотримувалися іншої думки.

І явно виявилися в меншості: на виборах 1968 року Макаріоса переобрали президентом 96% виборців (понад 220 тисяч), тоді як за його опонента, прихильника енозису Такіса Евдокаса проголосувало менше 9 тисяч. Макаріос закликав вирішувати кіпрські конфлікти під егідою ООН.

Тим часом у Греції 1967 року прийшли до влади “чорні полковники”, і відносини Афін із Нікосією різко зіпсувалися. Військова хунта вимагала від Макаріоса звільнити з уряду критично налаштованих до “чорних полковників” міністрів. На підтримку президента виходили тисячі кіпріотів, але зрештою під тиском Греції він таки змушений був переформатувати кабінет.

Але завершилося все тим, що 15 липня 1974 року представники ЕОКА за підтримки “чорних полковників” та їхніх прибічників у Національній гвардії Кіпру в результаті державного перевороту скинули Макаріоса, який був змушений втікати з Нікосії.

19 липня Макаріос виступив у Раді Безпеки ООН, заявивши, що грецька військова хунта “порушила внутрішній мир Кіпру”.
А через п’ять годин після цього Туреччина, на правах гаранта незалежності Республіки Кіпр, вторглася на острів, щоб “захистити турецькомовне населення” (знайома ситуація, еге ж?).

“Захищаючи турецьке населення”, 30-тисячний корпус армії Туреччини дуже швидко окупував близько 35% території острова.

На переговорах у Женеві між трьома державами-гарантами за участю представників грецької й турецької громад Кіпру турки-кіпріоти за підтримки Туреччини наполягали на федералізації Кіпру з тією умовою, що турецька частина займатиме ті самі 35%. Нагадуємо, турецьке населення Кіпру на той час становило близько 18%.

Лідер грецької общини Глафкос Клерідес попросив 36 годин для консультацій з урядами Кіпру та Греції, але Туреччина йому в цьому відмовила й продовжила наступ на острів.

Результат цього “захисту” виявився жахливим: тисячі як грецьких, так і турецьких кіпріотів було вбито або поранено, а острів виявився розділеним на дві частини. Згодом під контролем ООН у результаті обміну населенням було переселено близько 200 тисяч людей – греки втікали з окупованої Туреччиною території, турки переїздили з грецької частини.

Згори - мапа Кіпру станом на 1960 р. (жовтим кольором позначено території, на яких усе або більшість населення становили греки, зеленим - турки). Знизу - розділений Кіпр сьогодні

Згори – мапа Кіпру станом на 1960 р. (жовтим кольором позначено території, на яких усе або більшість населення становили греки, зеленим – турки).
Знизу – розділений Кіпр сьогодні

А щоб заселити невідповідні кількості населення території, турецька влада заохочувала переселення до Північного Кіпру турків із власне Туреччини. Тепер їх у ТРПК ледве не більше, ніж корінних мешканців.

Між грецькою й окупованою територіями пролягла так звана “зелена лінія” – буферна зона ООН. Окрім людей, постраждала й велика смуга пляжів, яка опинилася в “мертвій зоні”. Тепер колишні елітні готелі зяють пусткою й потроху розвалюються.

У 1983 році на окупованій частині острова було проголошено Турецьку Республіку Північного Кіпру. Рада Безпеки ООН засудила цей акт у відповідній резолюції. Як державу ТРПК визнає лише Туреччина та кілька таких же невизнаних світом утворень на кшталт Абхазії.

У Північному Кіпрі прапори невизнаної ТРПК висять поруч із прапорами Туреччини

У Північному Кіпрі прапори невизнаної ТРПК висять поруч із прапорами Туреччини

Упродовж тривалого часу спонукувані ООН спроби переговорів про мирне врегулювання кіпрської проблеми не приводили до помітних успіхів. Крига скресла буквально кілька років тому.

Але спершу, 24 квітня 2004 року, було проведено референдум, на якому 65% турків підтримали план Генсека ООН Кофі Аннана щодо об’єднання країни. А 75% греків… висловилися проти.

Того ж року Республіка Кіпр стала членом Євросоюзу. А турецьку частину острова ЄС вважає своєю тимчасово окупованою територією.

Монумент перед перетином лінії розмежування в Нікосії з боку Республіки Кіпр

Монумент перед перетином лінії розмежування в Нікосії з боку Республіки Кіпр

У 2008 році президентом Кіпру став Деметріс Христофіас, який під час передвиборчої компанії обіцяв негайно відновити переговори про возз’єднання.
Після його переговорів із лідером кіпріотів-турків Мехметом Алі Талатом із квітня 2008-го на вулиці Ледра в центрі Нікосії було знято бар’єри, які відділяли грецьку частину столиці від турецької. І тепер цю межу можна перетнути фактично вільно – щоправда, з паспортним контролем, прикордонниками й іншими ознаками перетину кордону.

На паспортному контролі при переході з грецького боку на турецький

На паспортному контролі при переході з грецького боку на турецький

Над пунктом перетину кордону з грецького боку висить напис трьома мовами, офіційними грецькою й турецькою та англійською: “Левкосія – остання розділена столиця”. (Левкосія – грецька назва Нікосії).

Lefkosa - Nothern Cyprus (1)

У квітні 2015 року на президентських виборах у Північному Кіпрі переміг Мустафа Акинджі, який обіцяв працювати на примирення двох сторін.

До слова, Туреччина також має бути зацікавлена у вирішенні нею ж ініційованої “кіпрської проблеми”, що є однією з головних перешкод приєднанню країни до Європейського Союзу. Заявку на яке Анкара подала ще 1987 року.
Щоправда, чинний глава Турецької Республіки Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що вступ до ЄС турків більше не цікавить.

(з сайту “Смак подорожника“)

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна