SurkovLeaks: помічник Путіна курирує ринок пального в “Л/ДНР” і призначає їм міністрів

У зламаній пошті приймальні апарату помічника президента РФ Владислава Суркова містяться факти того, що саме Сурков курирує ринок паливно-мастильних матеріалів (ПММ) у маріонеткових республіках “ДНР/ЛНР”. Також виявлено документ під назвою “Список запропонованих до заміни керівників міністерств ЛНР”, що явно свідчить про прийняття в Кремлі усіх рішень в ОРЛО.

Дамп (скачана після зламу копія) пошти приймальні Суркова опублікували українські хакери з “Кіберхунти“.

“У пошті також можна знайти факти того, що Сурков почав курирувати ринок ПММ “ДНР”. Під його контролем в РФ створюється дочірня компанія, яка купує за біржовими цінами паливо і за допомогою російської залізниці здійснює митне оформлення та доставку палива в Україну до станцій в Донецькій області”, – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що постачання палива кредитує Російський національний комерційний банк, який працює в Криму і на нього накладено санкції.
Тобто створена схема фінансово-економічної діяльності на окупованих територіях, в яких замішані російська дочірня компанія “Республіканської паливної компанії”, Російська залізниця (РЖД( і банк РНКБ.

Також вказується, що, можливо, саме ринок ПММ стає одним з приводів для усунення польових командирів формувань “ЛНР/ДНР”, “які то погрожують “секретною флешкою Дрьомова”, то проявляють свавілля в питанні контролю контрабанди палива, вугілля, медикаментів або наркотичних засобів”.

“15 грудня 2015 року Владиславу Суркову надсилалися списки, а також резюме кандидатів на посади у “ЛНР”. Це демонструє той факт, що ухвалення рішень про призначення кандидатур на керівні посади жорстко централізоване і зав’язане на Кремль”, – також ідеться в аналізі отриманих матеріалів.

Серед “пропонованих до заміни керівників ЛНР” на першому місці значився так званий “голова ради міністрів” Геннадій Ципкалов. Як відомо, він справді був усунутий із посади вже 26 грудня 2015 року.

Як відомо, у вересні 2016 року Ципкалова чи то повісили в Луганську, чи то забили до смерті молотком за спробу “перевороту в ЛНР”.

Читайте також:
До спроби перевороту в “ЛНР” причетний помічник Путіна Сурков, – “ІС”. АУДІОЗАПИС

Окремо в огляді дампа пошти Суркова згадується про листи головного редактора журналу “Російський репортер” Віталія Лейбіна: “Наприклад, в листі, підписаному “для В.Ю. секретно”, є імена.
Лейбін повідомляє, що по темі “великої України” він зустрічався з Ігорем Гужвою (холдинг “Вести” (на той час – головний редактор київської газети “Вєсті” – “Н”)), з яким перебуває “в дружніх відносинах”. “У нього наша ліцензія на київський “Репортер”. Ми йому, до речі, обіцяли допомогу з боку європейських друзів по темі свободи слова в Україні”, – зазначає Лейбін в своєму листі.

У своїх листах Лейбін писав про мародерства, торгівлю вугіллям, посадки “на підвал” російських громадян, конфлікт між ватажками “ДНР” Захарченком та Ходаковським, а також згадував про роль Ріната Ахметова, зазначає “Кіберхунта”.

3 листопада українські хакери з груп “Кіберхунта”, FalconsFlame, Trinity і RUH8 опублікували черговий масив даних, отриманих із приймальні апарату помічника президента РФ Владислава Суркова, який курирує “українське питання”.

Як зазначається, в дампі містяться листи як раннього періоду (2013-2014 роки), так і свіжіші архіви за 2015-2016 роки. Новий злив інформації отримав умовне найменування SurkovLeaks (part 2) і в основному присвячений поштовій скриньці [email protected]. У дампі міститься 336 вхідних і 87 вихідних повідомлень.

На сайті “Кіберхунти” опубліковано короткий огляд найцікавіших подробиць, які можна знайти у дампі листування.

Раніше у жовтні група українських хакерів “Кіберхунта” заявила, що зламала листування помічника президента РФ Владислава Суркова. Хакери, зокрема, опублікували план із дестабілізації України, який був у дипломатичному листуванні Суркова з його помічником Павлом Карповим П.М. (псевдо Павлов Микола Миколайович).
Українська політична спільнота скептично оцінила правдивість цього документу. Натомість решта масиву листів, зокрема архів щодо Донбасу і Сходу України, сумнівам фактично не підлягає.