Данило Борисенко
військовослужбовець бригади швидкого реагування Національної гвардії України
(FB)
Лежати на стволах ЗУшки, спираючись головою на ЗАП, трохи зажорстко. Метал злегка холодить крізь чохол, але ніч сьогодні тепла й караул з охорони зброї і б/к, можна сказати, триває цілком комфортно.
Над головою світить ківш Великої Ведмедиці, а над усім табором стелиться дим від буржуйок. Рівні ряди наметів і край березового гаю. Табір засинає, але подекуди ще можна почути розмови й сміх. Збори закінчилися. Взводи й батареї відстрілялися, отримали свої заслужені “трійки”, зібрали речі й готуються завтра шикувати колону на виїзд за своїми ППД.
Місяць польового виходу минув, і дуже хочеться додому. Ні, не на ортопедичний матрац і не в гарячу ванну (хоча і це теж хочеться). Просто додому. Скучив… І українська пісня вночі під баян (здається, хлопці з батальйону Кульчицького з собою привезли) тільки посилює це бажання.
Але до того ж ти знаєш, що наступного тижня після прибуття в ППД й доповіді про успішні стрільби батареї тобі, швидше за все, скажуть дату, в яку ти перемістишся кілометрів десь на 700 східніше, дивитися на дим від буржуйок і Велику Ведмедицю. І стоятимуть поруч з тобою сотні й тисячі, тонким живим ланцюжком захищаючи лінію розмежування з півночі на південь, до самого моря.
І холодний метал зброї, готової щосекунди вибухнути полум’ям залпів і черг, буде тебе заспокоювати.
І знову дуже хотітиметься додому . Тобі, сотням і тисячам того живого ланцюжка.
Але ви стоятимете, тому що у вас така ось стара, як світ, робота. Захищати.
Читайте також:
“На шляху із совка”. Контрактник Нацгвардії Борисенко
порівняв нинішні умови з 2014-м
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
