Також Михайлівська площа вкотре закликала офіційний Кремль припинити агресію проти України, а міжнародну спільноту – посилити дипломатичну підтримку України, спрямовану на деокупацію Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, а також окремих районів Донецької та Луганської областей.
“Держава не може цьому перешкодити.
Але є ще деякі ініціативні громадяни…”
Що саме мав на увазі Клімкін, коли говорив про “ефективну заборону голосування” громадян РФ в дипломатичних установах?
Думки опитаних “Новинарнею“ експертів з цього приводу розділилися.
Посольство РФ в Києві
“В принципі, це важко оформити юридично. Хоча є країни, які взагалі забороняють проводити «чужі» вибори на своїй території”, – сказав народний депутат Олександр Черненко, екс-голова КВУ і спостерігач на багатьох виборах за кордоном.
“Згідно з міжнародним правом, Україна може лише не погодитися на відкриття додаткових (поза межами дипломатичних установ) виборчих дільниць. Втім, Росія і не збирається їх відкривати. А заборонити громадянам РФ відвідувати дипустанови своєї країни в разі їх існування ніхто не може, незалежно від причини”, – зазначив у коментарі “Новинарні“ журналіст-міжнародник Анатолій Марциновський.
“Але цей інфораційний шум лише вкотре підкреслює абсурдність існування дипвідносин з агресором і, відповідно, дипустанов [РФ в Україні]”, – додав він.
Заступник голови ЦВК України Андрій Магера – тієї ж думки про намір Києва закрити посольства й консульства РФ як виборчі дільниці для громадян Росії: “Ми ніяким чином не зможемо заборонити. На жаль”.
“Але можемо використати ситуацію (з виборами в окупованому Криму) по максимуму. Наприклад, це може бути аргументом, чому не можна поновлювати права російської делегації в ПАРЄ – бо Держдума обрана з урахуванням населення окупованих територій. І нарешті, треба припинити нашу участь у Міжпарламентській асамблеї СНД. Не лише фактично”, – наголосив Магера.
Ірина Геращенко
У свою чергу перший заступник голови Верховної Ради, учасниця переговорів у Мінську Ірина Геращенко відзначила обґрунтованість рішення президента.
А на запитання, як на практиці перешкодити росіянам “з вулиці” голосувати в дипустановах, написала: “МЗС має прийняти рішення про ненадання дозволу відкривати ці дільниці і проводити вибори”.
Сергій Сидоренко, головний редактор “Європейської правди”, відреагував так: “Я не дуже розумію, про що каже Ірина… Наскільки мені відомо, в процедурі відкриття дільниць держава перебування не бере процедурної участі. Тобто ми не можемо дати чи не дати дозвіл”.
Коментуючи сміливі заяви міністра Клімкіна, експерт з євроінтеграції зазначив: “Для мене лишається не зрозумілим, як саме влада має намір забезпечити виконання цього рішення”.
“Тобто теоретична можливість лишається – в разі відкриття дільниці оголосити про порушення Віденської конвенції, оголосити персоною нон-ґрата голову комісії, фізично блокувати вхід. Але це шлях ескалації. У мене немає впевненості, що Київ на це готовий”, – сказав Сергій Сидоренко.
Водночас виключати силовий сценарій він теж не став.
“В МЗС чудово розуміли, що Росія не виконає вимоги України, і, очевидно, мають план дій на цей випадок”, – вважає засновник “Європравди”.
“Прецедентів у світі, здається, не було. Ми традиційно створюємо прецедент”, – напівжартома зазначив Сидоренко.
Експерт погодився, що один із можливих варіантів розвитку подій – коли громадянське суспільство візьме на себе функції силовиків і перекриє підходи до дипломатичних установ РФ 18 вересня.
Чому б і ні? Для цього навіть необов’язково застосовувати грубу силу, як це було в червні 2014 року біля посольства Росії в Києві. Що вже казати про вразливість російського генконсульства у Львові. Та навіть в українізованій Одесі.
“Я погано уявляю, як можна фізично не пускати російських виборців у дипустанови РФ, – додає Олександр Черненко. – Думаю, держава нічого робити для цього не буде. Але деякі ініціативні громадяни – можуть”.
Узагальнюємо варіанти.
Не виключений договорняк?
Отже, підсумуємо варіанти.
Якщо Київ, і зокрема президент Петро Порошенко, хоче виглядати послідовним, заяву про заборону голосування росіян на території України (конкретно – недопуск їх до чотирьох будівель у Києві, Львові, Харкові, Одесі) доведеться якось реалізовувати.
- Або обмежившись наполегливими вербальними зверненнями до дипломатів та рядових громадян РФ (апелюванням до їх правової свідомості, або й типу – “ти туда нє ході, снєг башка попадьот”).
- Або через залучення до виконання цих завдань силових органів – поліції, Нацгвардії.
- Або, за умови формальної відстороненості силовиків – за допомогою “Самооборони Майдану”, Цивільного корпусу “Азов”, ветеранів АТО, “Правого сектора”, інших добровольчих формувань.
- Або з поєднанням другого й третього шляхів.
- Або – ніяк, обмежившись черговими красивими заявами.
Але не факт, що в такому разі державу все одно не підмінить собою “активна частина громадянського суспільства”. Так, наприклад, як це було під каналом “Інтер”.
І якщо “б” влада не скаже, 18 вересня під російськими консульствами можуть знову битися наші націоналісти і наша ж Нацгвардія. Утім, це буде вже побічна історія.
Так чи інакше, 10 вересня Київ озвучив неабияку інтригу. Не виключено, “новий політичний сезон” почався не лише у внутрішній політиці України, а й у зовнішній.
В Україні багато говорять про потребу розірвати дипвідносини з РФ. Влада з прагматичних міркувань на таке не йде. Та нинішні заяви МЗС можуть стати новим поштовхом принаймні до дипломатичної війни з Росією в існуючому форматі взаємин.
Навряд чи ви без гугла згадаєте, хто зараз є послом України в Росії. Власне, посла немає, є непомітний тимчасовий повірений (Руслан Німчинський). Так само, як і Російську Федерацію в Україні представляє тимчасовий повірений (знущальна спроба просунути послом десантника-КДБіста Бабича не пройшла).
Але погіршувати відносини є куди, і варіант з “ескалацією” справді існує.
До певної межі. Яку переступати необов’язково.
Петро Порошенко
В умовах суттєвої втрати рейтингу Петрові Порошенку потрібна “маленька переможна війна”. Адже з великою переможною не складеться ще довго. А тут якраз нагода.
Тож на Банковій прорахували ризики й вирішили використати вибори до Держдуми країни-агресора – заборонивши їх принаймні на тій частині України, де це можна зробити.
З одного боку, це логічно: потрібно ж хоч якось позначати опір. З іншого боку, Петро Олексійович може дещо підправити іміджеві втрати й проявити сильну руку не в бізнесових справах, а в українсько-російських відносинах.
Інше питання, чи далеко Порошенко та/або Майдан зайдуть у цій ескалації. А якщо далеко – то як до кинутої рукавички поставиться герой пісні з приспівом “ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла”.
Поки що реакція з Москви стримана. Можна навіть сказати, не зовсім відповідна жорстким анонсам Києва.
Крім іншого, закрадається думка, як у ЦВК РФ так оперативно й точно зробили висновки з двозначного “твіту” Цеголка, який неправильно прочитували навіть українські експерти.
Перший заступник голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ РФ Володимир Джабаров у коментарі ТАСС висловив “м’який”, але досить несподіваний сценарій “розміну”, з додатковими бонусами для президента України: “Напевно, можна не виключити таку ситуацію, що, відмовивши нашим громадянам у голосуванні в Україні, Порошенко розраховує на відповідне рішення, що коли пройдуть вибори в Україні, президент Росії зробить те ж саме”.
На думку Джабарова, Порошенко розуміє, що “ті українські громадяни, які мають голосувати в Росії, явно голосуватимуть проти нинішньої Ради і нинішнього президента [України]”.
Можна додати: навіть якщо Путін “симетрично” не заборонить українцям наступного разу голосувати на дільницях в РФ, Порошенко все одно залишиться у виграші – отримає певні іміджеві бали як лідер, що дотримав слова і завадив “окупаційним” виборам у континентальній Україні.
Також Джабаров припустив, що розпорядження Порошенка “може бути пов’язано з нездатністю Києва забезпечити безпеку на виборчих дільницях (під час виборів 18 вересня)”.
“Він, мабуть, гадає, що в день голосування консульства і посольства будуть піддані обструкції з боку «фашиствующих» елементів, радикалів, які або не допустять на ділянки російських громадян, котрі проживають на Україні, або влаштують провокації при виході людей із дільниць”, – сказав російський сенатор.
Яка з версій підтвердиться – побачимо незабаром. Про ймовірні виступи громадських активістів 18 вересня біля консульств ми вже згадували.
Читайте також:
Помер найвищий дипломатичний представник РФ в Україні
Перше випробування
російськими виборами після 2014-го
У Росії після лютого 2014-го ще не відбувалося таких виборів, щоб голосування проходило також і за кордоном.
Після зимової 2014 року Революції Гідності вибори в Україні проходили двічі – у травні й жовтні 2014-го, й обидва ради Росія не створювала перешкод для голосування в українських диппредставництвах на території РФ.
І 25 травня, коли Москва на словах ще не визнавала свіжоспечену “київську хунту” – але тоді дільниці з виборів президента України діяли в Москві при посольстві України, у Ростові-на-Дону, Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді, Єкатеринбурзі та Новосибірську при генеральних консульствах.
І так само 26 жовтня, вже після масштабного вторгнення російських військ на Донбас та Іловайського котла, де внаслідок віроломних дій ЗС Росії українські війська втратили понад тисячу осіб загиблими, зниклими безвісти, пораненими й полоненими.
“Посольські обміни”
Із силових конфліктів під посольствами, що відбулися за останні півтора року, можна згадати найбільшу атаку на амбасаду РФ у Києві 14 червня 2014 року – після першої появи на Донбасі російських танків без маркування, одного з перших випадків використання окупантами ракетної системи залпового вогню БМ-21 “Град” та збиття українського літака Іл-76 у Луганську, де загинули всі 49 військових на борту.
Тоді посольство РФ у Києві закидали яйцями, зеленкою, фарбою, камінням, вибуховими пакетами, зірвали прапор Росії, побили вікна, перекинули, потрощили та підпалили дипломатичні авто.
Тодішній міністр закордонних справ Андрій Дещиця, намагаючись стримати месників, виконав безсмерний хіт “Путін – х*йло”:
Державний департамент США засудив напад на російське посольство в Києві та закликав українську владу дотриматися зобов’язань щодо безпеки диппредставництва у межах Віденської конвенції.
У Москві “симетрично” було вчинено проникнення на територію посольства України, запалено димові шашки. Атаку вчинили представники партії “Другая Россия”.
Наступні значні напади на російську амбасаду в Києві відбулися 6 березня 2016 року, на піку акцій протесту проти незаконного суду в РФ над Надією Савченко.
Тоді диппредставництво атакували вночі, закидавши фаєрами та побивши дубцями три авто з номерами дипмісії, а також удень, коли в “яйцеметанні” взяв участь навіть народний депутат від Радикальної партії Ігор Мосійчук.
Спроби активності радикалів біля консульств РФ відзначалися у Львові, де нардеп Володимир Парасюк чинив наругу над російським триколором, а також в Одесі.
Посольство України в Москві закидали яйцями. Березень 2016. Фото rusnovosti.ru
Щоразу росіяни проводили дзеркальні акції – радше проплачені, ніж стихійні – під амбасадою України в Москві: і “за Київ”, і “за Одесу”, й іноді – без жодних на те приводів або з надуманих причин, як-то тиск українців на “Россотрудничество”).
ВАРТО ЗНАТИ. Юридично територія посольства є анклавом і відноситься до тієї держави, яку представляє. Тобто на амбасаду не поширюються закони держави, що її оточує. Перешкоджання роботі посольства чи консульства є порушенням Віденської конвенції про консульські відносини.
Читайте також:
Сварка щодо “російської агентури” в комітеті ВР після прийняття постанови
про розрив дипвідносин з РФ
