Втікач із Криму Ільченко розповів про тортури сімферопольського СІЗО

 

Український активіст Юрій Ільченко, який втік з окупованого Криму після 11 місяців СІЗО, розповів про своє затримання, подробиці катувань та інший протиправний тиск щодо нього.

За словами Ільченка, він 11 місяців перебував в ув’язненні, бо агітував жителів Криму не брати російські паспорти.

Коли його затримували, серед десятка людей, що вломилися в квартиру, була провокаторка, яка раніше пропонувала Юрію розклеїти листівки в Севастополі нібито від імені “Правого сектора”.
Обшук тривав чотири години. Окупанти забрали всі комп’ютери, телефони й фотоапарат.

За словами Ільченка, спочатку йому висунули звинувачення за пост в інтернеті із закликом блокувати Крим, потім – за перепост заяви тодішнього лідера “Правого сектора” Дмитра Яроша із закликом перекрити подачу газу до Криму. “Всі допити починали з питань, чому не взяли російських паспортів”, – додав репресований викладач іноземних мов на прес-конференції в Києві.

Ільченко розповів, що в СІЗО його посадили в одну камеру з убивцями й рецидивістами, яким обіцяли зменшити термін, якщо ті змусять його підписати все, що скажуть, – що він нібито керував представництвом “Правого сектора” в Криму, готував підрив пам’ятника Леніну. Також його змушували відмовитися від українського громадянства.

“Тебе щодня з ранку до ночі називають різними поганими словами, матюками, “собакою”, тобто таке ставлення, щоб людина вважала, що вона ніхто”, – розповів Ільченко про умови його утримання за ґратами.

За словами Юрія, його били по нирках і кілька разів садили в карцер за те, що він і у в’язниці продовжував агітувати проти російської окупації.

Крім того, в камері йому забороняли спілкуватися українською і кримськотатарською мовами. “Це був національний тиск, і ми повинні були спілкуватися їхньою мовою”, – цитує активіста “Цензор.нет”.

9 травня від Ільченка вимагали, щоб він начепив георгіївську стрічку.

“Я, звичайно, відмовився це робити. За це мені чотири доби не давали спати, не давали навіть лягти на нари. Примушували стояти або, в крайньому випадку, сидіти. Якщо я трохи починав засинати, то били”, – розповів втікач.

“Звичайно, першу – другу добу ще можна було це витримати. Але вже на третю – на четверту добу, якщо ви спробуєте стільки не спати, ви відчуєте, що просто вимикають і засинаєте навіть стоячи”, – сказав він.

За словами Ільченка, самі умови утримання в СІЗО можна прирівняти до тортур.

“Настільки переповнена в’язниця, що не в кожного ув’язненого є своє лежаче місце. Наприклад, на шість нар – 15 осіб, і вони повинні змінюватися так, що кожен спить тільки кілька годин, а інші перебувають на дуже обмеженій площі – 9 [квадратних] метрів”, – розповів репресований.

За його інформацією, пропоновану їжу неможливо було їсти, ув’язнені відмовлялися від сніданку та вечері.

“Коли заходили в коридор, де розміщувалися ці камери, то був такий запах, що неможливо було дихати. Деяких нудило від цього запаху. Ми брали на обід тільки перше, і то залишали тільки рідину і в неї додавали те, що нам передавали з дому. Тобто можна сказати, що харчувалися тільки раз на добу. Два рази на тиждень давали щось схоже на макарони, і це в тюрмі вважалося святом. Коли комусь ставало погано і ми просили викликати лікаря, то нам говорили: у нас тут не лікарня, у нас немає хворих – у нас є тільки живі або мертві; коли здохне, тоді покличете. І людей викидали, як непотріб. Тобто навіть видавали родичам не в труні, а в пакеті”, – заявив Ільченко.

“Багато людей це не витримували. Я бачив кілька смертей. Бачив, як люди вішаються. Бачив, як люди ріжуть собі вени. В тюрмі це відбувається майже щодня”, – додав політв’язень.

“Для мене було краще підірватися на розтяжці окупантів, переходячи в материкову Україну, ніж знову зазнати катувань”, – зауважив він.

Юрій Ільченко розповів, що з СІЗО його відпустили під домашній арешт і наділи електронний браслет, щоб відстежувати переміщення. Але чоловік непомітно вийшов із дому, хоча всюди були встановлені камери спостереження, через деякий час зрізав браслет стеження.

Він ішов пішки через ліс, потім до кордону добирався автостопом. При цьому біля кордону, за словами Ільченко, він ішов через замінований ліс.

“Коли дістався до КПП, впав на коліна, поцілував землю і став молитися Богу”, – згадує молодий чоловік.

Українським прикордонникам Ільченко коротко розповів свою історію, показав документи з в’язниці окупантів. А через чотири години після його втечі, розповів Юрій, до нього додому вдерлися російські поліцейські і співробітники ФСБ.

Утікач, за його словами, перебуває в Україні вже два місяці, але в цілях безпеки, поки не вивезли батьків з Криму, не давав прес-конференцій.

Читайте також:
В Україні створять Міжнародний комітет із захисту прав людини в Криму, – Чубаров

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна